Постанова
Іменем України
(додаткова)
14 червня 2023 року
м. Київ
справа № 756/10461/21
провадження № 61-2023св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - приватний виконавець Павлюк Назар Васильович,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - приватний виконавець Павлюк Назар Васильович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_4, яка підписана представником ОСОБА_6, задоволено частково. Касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_7, задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року у частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу відмовлено. Постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року у частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу залишено без змін. Постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року у частині розподілу судових витрат змінено, стягнувши з: ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 135 грн судового збору; ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1 135 грн судового збору.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року зазначено, що оскільки у відзивах ОСОБА_1 зроблена заява про подання доказів понесення судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, колегія суддів зазначає, що у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
22 травня 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_5 подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 10 000 грн витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи у Верховному Суді.
Заява мотивована тим, що 17 листопада 2022 року між ОСОБА_1 та АО "Вербицький та партнери" було укладено договір про надання правничої допомоги №17/11-22 від 17 листопада 2022 року. Розмір витрати Позивача на правничу допомогу адвокатів у Верховному Судів складає 10 000 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2023 року: клопотання ОСОБА_1, яке підписане представником ОСОБА_5, про поновлення строку на подання заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено; поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу; взадоволенні клопотання ОСОБА_1, яке підписане представником ОСОБА_5, про розгляд заяви у судовому засіданні з викликом сторін відмовлено.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу (частина перша статті 270 ЦПК України).
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що:
"40. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
41. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
42. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.