Постанова
Іменем України
14 червня 2023 року
м. Київ
справа № 569/26484/21
провадження № 61-2399св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Затишний двір",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області, у складі судді Харечка С. П., від 12 квітня 2022 року про закриття провадження у справі та постанову Рівненського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Гордійчук С. О., Вейтас І. В.,
від 17 січня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Затишний двір" (далі -
ОСББ "Затишний двір") про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона перебувала на посаді голови правління ОСББ "Затишний двір" на підставі протоколу засідання правління ОСББ від 08 травня 2018 року.
Наказом № 3 від 31 травня 2021 року була звільнена з посади голови правління ОСББ за згодою сторін на підставі пункту 1 частини першої
статті 36 КЗпП України. Однак в день звільнення з нею не були проведено розрахунок, зокрема, не було виплачено компенсацію за невикористанні дні відпустки.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з
ОСББ "Затишний двір" компенсацію за невикористану відпустку в кількості 44 календарних днів у розмірі 6 423,73 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку із 01 червня 2021 року по день фактичного розрахунку.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 12 квітня
2022 року, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 17 січня 2023 року, провадження у цивільній справі закрито.
Суди виходили з того, що спір, зважаючи на суб`єктний склад учасників справи, характер правовідносин, що склалися між ними, є таким, що виник з корпоративних справ і повинен вирішуватися в порядку господарського судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати, направивши справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У лютому 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу у справі
№ 569/26484/21 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 12 квітня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду
від 17 січня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У травні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно витлумачили висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року в справі № 569/4731/19.
Наголошує, що предметом спору за її позовом є правовідносини, які виникають із трудових правовідносин (стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні), а не корпоративних, як помилково вважали суди попередніх інстанцій.
Звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові
від 13 липня 2022 року в справі № 336/8047/20, відповідно до яких вимога про стягнення заборгованості по заробітній платі належить до трудових спорів та розглядається у порядку цивільного судочинства. Крім того, аналогічного висновку дійшли суди у справі № 918/564/22.
У встановлений судом строк відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСББ "Затишний двір", в якому просила стягнути компенсацію за невикористану відпустку в кількості 44 календарних днів в сумі 6 423,73 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку з 01 червня 2021 року по день фактичного розрахунку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом № 3 від 31 травня
2021 року ОСОБА_1 звільнена з посади голови правління ОСББ за згодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Однак в день звільнення з нею не було проведено повний розрахунок, зокрема, не виплачено компенсацію за невикористанні дні відпустки.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі після її перегляду в апеляційному порядку є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні