У х в а л а
12 червня 2023 року
м. Київ
Справа № 447/2833/22
Провадження № 14-45зц23
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.
ознайомилась із заявою ОСОБА_1 (далі - заявник) про постановлення окремої ухвали (далі - заява) щодо судді Миколаївського районного суду Львівської області ОСОБА_2 (далі - суддя) за порушення норм права під час постановлення ухвали від 20 квітня 2023 року (далі - ухвала) про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за позовом заявника до Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди та
в с т а н о в и л а:
у листопаді 2022 року заявник звернувся до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди.
27 грудня 2022 року суддя постановив ухвалу, згідно з якою повернув заявнику позовну заяву.
22 березня 2023 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою повернув заявникові його заяву про постановлення окремої ухвали.
3 квітня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду прийняла постанову, згідно з якою скасувала ухвалу судді від 27 грудня 2022 року та направила справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
20 квітня 2023 року суддя постановив ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін і призначив судове засідання.
6 травня 2023 року заявник подав до Великої Палати Верховного Суду заяву (вх. № 91/0/255-23 від 17 травня 2023 року). Мотивував так: у вступній частині ухвали суддя не зазначив місця постановлення ухвали; вступна, описова та резолютивна частини ухвали не відповідають змісту позовної заяви; в ухвалі суддя не вказав "назви позовної заяви"; справу № 447/2833/22 не можна розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки заявник заявив вимогу про відшкодування моральної шкоди у розмірі 400 млрд грн.
Велика Палата Верхового Суду вважає, що у прийнятті заяви необхідно відмовити та повернути її заявнику.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
Фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Sokurenko and Strygun v. Ukraine), заяви № 29458/04 і № 29465/04,§ 24).
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Конституції України). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду (частина перша та десята статті 262 ЦПК України).