ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2023 року
м. Київ
справа №420/7448/21
адміністративне провадження №К/990/11383/22, К/990/11275/22, К/990/23911/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №420/7448/21
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону
про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів
за касаційними скаргами Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, Офісу Генерального прокурора, представника ОСОБА_1 - адвокатки Хоменко Яни Іванівни
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року (головуюча суддя: Токмілова Л.М.)
і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2022 року (головуючий суддя: Єщенко О.В., судді: Крусян А.В., Яковлєв О.В.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Офісу Генерального прокурора, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, у якому (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 3 серпня 2021 року) просив суд:
- визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень - Офісу Генерального прокурора, а саме: відмову, викладену в листі №21-728 вих-21 від 22 березня 2021 року щодо перерахунку та виплати йому грошового забезпечення та всіх його складових (у тому числі одноразових виплат), за період проходження служби на посаді старшого слідчого слідчого відділу військової прокуратури Сил антитерористичної операції з 1 жовтня 2015 року до 9 березня 2017 року, із розрахунку розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" в редакції Закону №1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року;
- зобов`язати суб`єкта владних повноважень - Офіс Генерального прокурора вчинити певні дії, а саме: здійснити перерахунок та виплатити йому грошове забезпечення та всі його складові (у тому числі одноразові виплати), за період проходження служби за посаді старшого слідчого слідчого відділу військової прокуратури Сил антитерористичної операції з 1 жовтня 2015 року до 9 березня 2017 року, із розрахунку розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" в редакції Закону №1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на його користь різницю між фактично виплаченим грошовим забезпеченням та грошовим забезпеченням та всіх його складових (у тому числі одноразових виплат), за період проходження служби за посаді старшого слідчого слідчого відділу військової прокуратури Сил антитерористичної операції з 1 жовтня 2015 року до 9 березня 2017 року, із розрахунку розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" в редакції Закону №1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року в сумі: 552077,85 грн;
- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень - Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону щодо ненарахування та невиплати йому визначеної пунктом 2 частини другої статті 81 Закону України "Про прокуратуру" надбавки за виконання обов`язків на адміністративній посаді керівника окружної (місцевої) прокуратури, а саме військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України у період з 21 жовтня 2020 року до 14 березня 2021 року, розрахованої в порядку та спосіб визначений статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" в редакції Закону №1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року;
- зобов`язати суб`єкта владних повноважень - Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону вчинити дії, а саме: нарахувати та виплатити йому визначену пунктом 2 частини другої статті 81 Закону України "Про прокуратуру" надбавку за виконання обов`язків на адміністративній посаді керівника окружної (місцевої) прокуратури, а саме військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України у період з 21 жовтня 2020 року до 14 березня 2021 року, розраховану в порядку та спосіб, визначений статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" в редакції Закону №1697-VII від 14 жовтня 2014 року;
- визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень - Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, а саме: відмову, викладену в листі №21-1148 вих-21 від 2 квітня 2021 року, щодо перерахунку та виплати йому грошового забезпечення та всіх його складових (у тому числі одноразових виплат), за період проходження служби з 16 липня 2015 року до 25 вересня 2015 року та з 10 березня 2017 року до 14 березня 2021 року, із розрахунку розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" в редакції Закону №1697-VII від 14 жовтня 2014 року;
- зобов`язати суб`єкта владних повноважень - Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону вчинити дії, а саме: здійснити перерахунок та виплатити йому грошове забезпечення та всі його складові (у тому числі одноразові виплати), за період проходження служби з 16 липня 2015 року до 25 вересня 2015 року та з 10 березня 2017 року до 14 березня 2021 року, із розрахунку розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" в редакції Закону №1697-VII від 14 жовтня 2014 року;
- стягнути з Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на його користь різницю між фактично виплаченим останньому грошовим забезпеченням та грошовим забезпеченням та всіх його складових (в тому числі одноразових виплат), за період проходження служби з 16 липня 2015 року до 25 вересня 2015 року та з 10 березня 2017 року до 14 березня 2021 року, із розрахунку розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" в редакції Закону №1697-VII від 14 жовтня 2014 року в сумі: 2242432,15 грн.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що він з 2 вересня 2014 року до 14 березня 2021 року проходив військову службу й був відряджений до Генеральної прокуратури України, де з 3 вересня 2014 року займав слідчо-прокурорські посади в системі військової прокуратури.
Водночас ОСОБА_1 розмежовував періоди служби та указував, що з 16 липня 2015 року до 25 вересня 2015 року він проходив службу на посаді прокурора військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України. Надалі з 1 жовтня 2015 року до 9 березня 2017 року проходив службу на посаді старшого слідчого слідчого відділу військової прокуратури Сил антитерористичної операції. Після цього, з 10 березня 2017 року до 14 березня 2021 року займав посаду заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України. Водночас зазначав, що у період з 21 жовтня 2020 року до звільнення він також виконував обов`язки військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України.
На тлі цього ОСОБА_1 доводив, що відповідачі з 16 липня 2015 року (з моменту набрання чинності Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII) повинні були визначати розмір усіх складових його грошового забезпечення на основі посадового окладу, встановленого статтею 81 цього Закону.
У цьому контексті ОСОБА_1 стверджував, що відповідачі всупереч вимогам статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII та в порушення приписів статей 8, 41, 43 Конституції України при розрахунку його грошового забезпечення застосовували розміри посадових окладів прокурора, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", які є меншими, ніж передбачені статтею 81 указаного Закону.
ОСОБА_1 зазначав, що внаслідок цих помилок він недоотримав частину грошового забезпечення, оскільки відповідачі нарахували й виплатили йому у менших розмірах, ніж належало за законом, суми посадових окладів, окладів за військовими званнями, надбавки за вислугу років, надбавки за доступ до державної таємниці, щомісячної винагороди за участь в антитерористичній операції, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, підйомної допомоги у зв`язку з переїздом до нового місяця служби, грошової компенсації за невикористані дні відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні.
Крім цього, ОСОБА_1 доводив, що з огляду на факт виконання обов`язків військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України він мав право на надбавку за виконання таких обов`язків. Водночас стверджував, що всупереч приписам статті 105 Кодексу законів про працю України, статті 81 Закону України "Про прокуратуру", постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155 "Про умови оплати праці прокурорів" Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону не нараховувала й не виплачувала йому цієї надбавки.
У контексті визначення належних відповідачів ОСОБА_1 зауважував, що під час служби у складі військової прокуратури Сил антитерористичної операції з 1 жовтня 2015 року до 9 березня 2017 року нарахування й виплату йому грошового забезпечення здійснювала Генеральна прокуратура України (після перейменування Офіс Генерального прокурора). Натомість в інші періоди служби такі нарахування й виплати здійснювала військова прокуратура Південного регіону України (Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону після перейменування).
ОСОБА_1 указував, що у позасудовому порядку відповідачі відмовилися здійснювати йому перерахунок і виплату недоотриманого грошового забезпечення.
На цій основі ОСОБА_1 просив суд визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови у здійснення відповідних перерахунків; зобов`язати їх вчинити такі дії; стягнути з них кошти, які є різницею між фактично виплаченим грошовим забезпеченням і тим, яке мало бути виплаченим, з утриманим податком, а саме: з Офісу Генерального прокурора у сумі: 552077,85 грн; зі Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону у сумі: 2242432,15 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та всіх його складових (у тому числі одноразових виплат), за період проходження служби з 26 березня 2020 року до 14 березня 2021 року, із розрахунку розміру посадового окладу визначеного статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" в редакції Закону №1697-VII від 14 жовтня 2014 року;
- зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення та всіх його складових (у тому числі одноразові виплати), за період проходження служби з 26 березня 2020 року до 14 березня 2021 року із розрахунку розміру посадового окладу визначеного статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" в редакції Закону №1697-VII від 14 жовтня 2014 року з урахуванням висновків рішення Конституційного суду України від 26 березня 2020 року №1-223/2018 (2840/18);
- визнано протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіон щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 визначеної пунктом 2 частини другої статті 81 Закону України "Про прокуратуру" надбавки за виконання обов`язків на адміністративній посаді керівника окружної (місцевої) прокуратури, а саме військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України у період з 21 жовтня 2020 року до 14 березня 2021 року, розрахованої в порядку та спосіб визначений статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" в редакції Закону №1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року;
- зобов`язано здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 визначеної пунктом 2 частини другої статті 81 Закону України "Про прокуратуру" надбавки за виконання обов`язків на адміністративній посаді керівника окружної (місцевої) прокуратури, а саме військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України у період з 21 жовтня 2020 року до 14 березня 2021 року, розрахованої в порядку та спосіб визначений статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" в редакції Закону №1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Закони України про Державний бюджет України на 2015 рік та подальші періоди не передбачали видатків на реалізацію положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру", а з часу набрання чинності Законом України "Про прокуратуру" розміри окладів працівників органів прокуратури регулювалися постановами Кабінету Міністрів України та Законами України про Державний бюджет України, тому відповідач не мав правових підстав для нарахування й виплати позивачу заробітної плати поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
Одночасно з цим, суд дійшов висновку, що відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача й виплату заробітної плати в іншому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України №505 від 31 травня 2012 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури".
Також суд зазначив, що визнання неконституційними певних положень чинного законодавства в подальшому не може мати наслідком визнання протиправними дій/рішень відповідача, які були вчинені/прийняті до визнання таких норм неконституційними, оскільки відповідач у спірних відносинах був зобов`язаний і діяв у межах та на підставі того законодавства, яке існувало на час виникнення спірних відносин.
На цій основі суд констатував, що дії відповідача стосовно ненарахування й невиплати позивачу заробітної плати на основі окладів прокурорів, вказаних у статті 81 Закону України "Про прокуратуру", у період з 16 липня 2015 року до 25 березня 2020 року не можуть бути визнані протиправними, адже вони відповідали вимогам нормативно-правових актів, які були чинними на той час.
Стосовно правовідносин між сторонами, які виникли після прийняття рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 №6-р/2020 щодо нарахування й виплати заробітної плати у виді посадового окладу за період з 26 березня 2020 року до 14 березня 2021 року, суд дійшов висновку, що право на отримання заробітної плати у виді належного посадового окладу у працівника прокуратури виникає з 26 березня 2020 року.
З огляду на це суд указав, що грошові кошти, які були недоотримані позивачем, підлягають перерахунку й виплаті з урахуванням приписів рішення Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26 березня 2020 року. Тому з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіон щодо відмови у здійсненні перерахунку й виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та всіх його складових (у тому числі одноразових виплат) за період проходження служби з 26 березня 2020 року до 14 березня 2021 року, із розрахунку розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" в редакції Закону №1697-VII від 14 жовтня 2014 року, та зобов`язання Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення та всіх його складових (у тому числі одноразові виплати) за цей період проходження служби із розрахунку розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" в редакції Закону №1697-VII від 14 жовтня 2014 року, з урахуванням висновків рішення Конституційного суду України від 26 березня 2020 року №1-223/2018 (2840/18).
Відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення невиплаченої разової грошової допомоги, суд дійшов висновку про її передчасність. Цей висновок суд мотивував тим, що стягненню підлягають лише ті суми, які були нараховані, але не виплачені. Такий спосіб захисту порушених прав позивача в цій частині позовних вимог суд констатував достатнім і належним.
Щодо вимоги про нарахування й виплату надбавки за виконання обов`язків на адміністративній посаді, суд зазначив, що ОСОБА_1 у період з 20 жовтня 2020 року до 14 березня 2021 року виконував обов`язки військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України, тобто виконував повноваження прокурора на адміністративній посаді та з 14 березня 2021 року звільнений з адміністративної посади.
На цій основі суд визнав помилковим висновок відповідача щодо неперебування позивача на адміністративній посаді у військовій прокуратурі Південного регіону України у спірний період, тому констатував, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 визначеної пунктом 2 частини другої статті 81 Закону України "Про прокуратуру" надбавки за виконання обов`язків військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України в період з 21 жовтня 2020 року до 14 березня 2021 року, розрахованої в порядку та спосіб, визначений статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" в редакції Закону №1697-VІІ від 14 жовтня 2014 року, та зобов`язання здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 цієї надбавки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_1, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, Офісу Генерального прокурора залишені без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року залишене без змін.
Суд апеляційний інстанції погодився з висновком місцевого суду про те, що відповідач не наділений самостійним правом без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, а також здійснення перерахунку посадового окладу позивача та виплати заробітної плати в розмірі, не передбаченому постановою Кабінету Міністрів України №505 від 31 травня 2012 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури".
Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначив, що виплата прокурору посадового окладу у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" №505 від 31 травня 2012 року, прямо суперечить Закону України "Про прокуратуру" та рішенню Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 по справі №1-223/2018(2840/18).
У цьому контексті суд апеляційної інстанції вказав, що використання відповідачем положень пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-IX і застосування приписів постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31 травня 2012 року під час нарахування заробітної плати позивачу не доводить правомірність таких дій суб`єкта владних повноважень, оскільки Закон України від 19 вересня 2019 року №113-IX на момент його прийняття та набрання чинності не враховував висновків наведеного рішення Конституційного Суду України.
Водночас апеляційний суд зазначив, що оскільки згідно з пунктами 3, 4 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19 вересня 2019 року №113-IX Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури продовжують здійснювати повноваження, за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури як до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур, так і до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, не доводиться обґрунтованість посилань відповідача на неможливість виплати позивачу заробітної плати на рівні чинного законодавства.
На цій основі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що виплата прокурору, який продовжує виконувати покладені на нього Державою функції, посадового окладу не може залежати від факту його переведення до Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур, а тому констатував правильність висновку суду першої інстанції про неможливість поширення на виплату позивачу посадового окладу розміру, встановленого приписами постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" №505 від 31 травня 2012 року, і водночас указав, що у період з 26 березня 2020 року до порядку нарахування позивачу посадового окладу належить застосовувати виключно положення частини третьої статті 81 Закону України "Про прокуратуру".
Пославшись на те, що у спірний період орган прокуратури не забезпечив нарахування й виплату позивачу посадового окладу, виходячи з розмірів, передбачених Законом України "Про прокуратуру", суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про допущення органом протиправної бездіяльності та наявність підстав для зобов`язання відповідача перерахувати й виплатити на користь позивача грошове забезпечення (заробітну плату), виходячи з положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру", з урахуванням премій, надбавок та інших виплат.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції указав, що вимоги позивача щодо обчислення грошового забезпечення та стягнення конкретних сум фактично направлені на майбутнє вирішення спору, пов`язані із ймовірними порушеннями з боку суб`єкта владних повноважень, що позбавляють адміністративний суд вжити заходи захисту, передбачені статтею 2 КАС України, та задовольнити позов у відповідній частині.
Зрештою апеляційний суд відхилив доводи позивача про незабезпечення судом першої інстанції належного захисту порушених прав, що полягає у незобов`язанні конкретного органу здійснити нарахування й виплату надбавки за виконання обов`язків на адміністративній посаді керівника окружної (місцевої) прокуратури. У цьому контексті апеляційний суд зазначив, що визнання в судовому порядку протиправними дій Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіон щодо ненарахування та невиплати позивачу визначеної пунктом 2 частини другої статті 81 Закону України "Про прокуратуру" надбавки за виконання обов`язків на адміністративній посаді керівника окружної (місцевої) прокуратури є безумовним обов`язком цієї прокуратури здійснити такі нарахування й виплату під час виконання судового рішення.
Короткий зміст касаційної скарги Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону і відзивів на неї
Спеціалізована прокуратура просить Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Ухвалою від 23 червня 2022 року Суд відкрив касаційне провадження №К/990/11275/22 метою перевірки доводів скарги, яка подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України").
Спеціалізована прокуратура стверджує, що суди попередніх інстанцій помилково не застосували до спірних правовідносин норми пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19 вересня 2019 року №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" та норми постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", за відсутності висновку Верховного Суду щодо їхнього застосування у взаємозв`язку з положеннями статті 81 Закону України "Про прокуратуру" після прийняття Конституційним Судом України рішення від 26 березня 2020 року у справі №1-223/2018.
Позиція скаржника полягає в тому, що через неправильне застосування норм матеріального права суди дійшли необґрунтованого висновку про допущення ним протиправної бездіяльності стосовно нарахування й виплати позивачу грошового забезпечення та всіх його складових (у тому числі, надбавки за виконання обов`язків на адміністративній посаді та одноразових виплат) за період з 26 березня 2020 року до 14 березня 2021 року із розрахунку посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону України "Про прокуратуру".
Помилку у правозастосуванні скаржник обґрунтовує тим, що при розв`язанні спору в цій частині у судів не було підстав застосувати статтю 81 Закону України "Про прокуратуру", оскільки пункт 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19 вересня 2019 року №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" прямо передбачав, що до звільнення або переведення прокурорів військових прокуратур до Офісу Генерального прокурора, обласної чи окружної прокуратури оплата їхньої праці здійснюється відповідно до постанови Уряду, якою є постанова від 31 травня 2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури.
У цьому контексті скаржник зауважує, що згідно з наказом Генерального прокурора від 17 лютого 2021 року №40 днем початку роботи окружних прокуратур визначено 15 березня 2021 року, натомість ОСОБА_1 був звільнений 14 березня 2021 року, тобто з об`єктивних причин не був переведений, а відтак і не займав посади працівника окружної прокуратури. За таких обставин, за доводами скаржника, у період з 26 березня 2020 року до 14 березня 2021 року норми статті 81 Закону України "Про прокуратуру" не поширювалися на позивача.
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Хоменко Я.І. просить цю скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Таку позицію обґрунтовує доводами про недопустимість застосування інших нормативно-правових актів при визначені розміру його грошового забезпечення, окрім норм Закону України "Про прокуратуру".
Офіс Генерального прокурора не подав відзиву на касаційну скаргу. Копія ухвали про відкриття касаційного провадження доставлена до Електронного кабінету Офісу Генерального прокурора 23 червня 2022 року, а також вручена 29 червня 2022 року.
Короткий зміст касаційної скарги Офісу Генерального прокурора і відзивів на неї
Офіс Генерального прокурора просить Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог.
Ухвалою від 26 травня 2022 року Суд відкрив касаційне провадження №К/990/11383/22 метою перевірки доводів скарги, яка подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Офіс Генерального прокурора стверджує, що суди попередніх інстанцій помилково розтлумачили норми статті 81 Закону України "Про прокуратуру" і пункт 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року у справі №6-р/2020, які не підлягали застосуванню, та помилково не застосували абзац 3 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19 вересня 2019 року №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", норми постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", які підлягали застосуванню при здійсненні оплати праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур до їхнього переведення до Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур, за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах.
Позиція скаржника полягає в тому, що дія статті 81 Закону України "Про прокуратуру" в частині визначення розміру посадового окладу з розрахунку до прожиткового мінімуму та застосування коефіцієнтів поширюється на ОСОБА_1 з моменту його переведення до окружної прокуратури. Однак, як стверджує скаржник, суди попередніх інстанцій не врахували, що у спірному періоді перерахунку заробітної плати й надбавки за виконання обов`язків на адміністративній посаді відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" ОСОБА_1 не було призначено на посаду прокурора (відповідну адміністративну посаду) у реформованому органі прокуратури.
Посилаючись на положення пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19 вересня 2019 року №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", скаржник відстоює позицію про те, що оплата праці позивача до 15 березня 2021 року (дня початку роботи окружних прокуратур) правомірно здійснювалася згідно з цією нормою, позаяк вона визначала застосування постанови Уряду з питань оплати праці працівників органів прокуратури, якою була постанова від 31 травня 2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури". Водночас зауважує, що ця постанова не передбачала надбавку за виконання обов`язків на адміністративній посаді.
У відзиві на касаційну скаргу Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону висловилася на підтримку її доводів і вимог, вважає цю скаргу обґрунтованою й такою, яку належить задовольнити. Аргументи відзиву загалом подібні до тих, на яких Спеціалізована прокуратура побудувала власну касаційну скаргу.
У відзиві представник ОСОБА_1 - адвокат Хоменко Я.І. просить цю скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Вважає цю скарну необґрунтованою. Позицію мотивує доводами, які загалом подібні до тих, що викладені у відзиві на попередню скаргу.
Короткий зміст касаційної скарги ОСОБА_1 і відзивів на неї
Представник ОСОБА_1 - адвокат Хоменко Я.І. просить Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою від 22 вересня 2022 року Суд відкрив касаційне провадження №К/990/23911/22 з метою перевірки доводів скарги, яка подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Представниця позивача указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру" в редакції Закону №1697-VII від 14 жовтня 2014 року при вирішенні спірних правовідносин, які виникли до прийняття Конституційним Судом України рішення від 26 березня 2020 року у справі №6-р/2020, та щодо оскарження дій суб`єкта владних повноважень, яким відмовлено у перерахунку грошового забезпечення при наявності цього рішення Конституційного Суду України.
Скаржниця наполягає на тому, що з 16 липня 2015 року (з моменту набрання чинності Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII) відповідачі повинні були визначати розмір усіх складових грошового забезпечення позивача на основі посадового окладу, встановленого статтею 81 цього Закону, а не норм постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури". Водночас доводить, що згадане рішення Конституційного Суду України має бути застосоване й до правовідносин, які передували йому в часі та продовжували існувати після його прийняття.
Також скаржниця зазначає, що позивач оскаржував протиправність дій відповідачів, які виразилися у їхній відмові в березні 2021 року здійснити перерахунок і виплатити йому грошове забезпечення за період 2015-2021 років з урахуванням висновків Конституційного Суду України, а не їх бездіяльність у період 2015-2021 років. Проте, як зазначає скаржниця, суди розглянули вимоги щодо визнання протиправними дій стосовно нарахування й виплати заробітної плати у період 2015-2021 років, які позивач не заявляв.
Зрештою скаржниця указує на те, що суди безпідставно відмовили у задоволенні вимог про стягнення різниці у грошовому забезпеченні, оскільки це не забезпечує ефективного способу захисту порушеного права позивача.
У своїх відзивах Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону та Офіс Генерального прокурора просять залишити без задоволення цю скаргу.
Обидва відзиві побудовані на доводах про відсутність підстав для здійснення перерахунку посадового окладу позивача та виплату йому грошового забезпечення у іншому розмірі, ніж це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", оскільки вони не мають права самостійно здійснювати такі дії без правового регулювання та збільшення фінансування.
Також відповідачі указують на те, що у спірних правовідносинах рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року у справі №6-р/2020 не має ретроспективної дії, тож не стосується правовідносин між сторонами, які виникли до дня його ухвалення.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
З листопада 2011 року ОСОБА_1 безперервно працював (проходив військову службу) на прокурорсько-слідчих посадах органах прокуратури, військової прокуратури.
Наказом Міністра оборони України від 2 вересня 2014 року №512 з ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на п`ять років та відряджено його до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі для призначення на відповідну посаду.
Наказом військового прокурора Південного регіону України від 3 вересня 2014 року №145к старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1 призначено прокурором відділу представництва інтересів громадян і держави у судах військової прокуратури Південного регіону України, зараховано до списків особового складу військової прокуратури Південного регіону України, постановлено на всі види забезпечення та визначено таким, що приступив до виконання службових обов`язків за посадою з 3 вересня 2014 року.
Наказом військового прокурора Південного регіону України від 12 грудня 2014 року №145к старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора відділу організації представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії корупції у воєнній сфері військової прокуратури Південного регіону України з 9 грудня 2014 року, звільнивши його з посади прокурора відділу представництва інтересів громадян і держави у судах військової прокуратури Південного регіону України.
Наказом військового прокурора Південного регіону України від 10 квітня 2015 року №245к капітана юстиції ОСОБА_1 з 10 квітня призначено на посаду старшого прокурора військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України, звільнивши його з посади прокурора відділу організації представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії корупції у воєнній сфері військової прокуратури Південного регіону України.
Наказом військового прокурора Південного регіону України від 7 липня 2015 року №468к капітана юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади старшого прокурора військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України та призначено на посаду прокурора цієї ж прокуратури Південного регіону України, постановлено на всі види забезпечення та визначено таким, що приступив до виконання службових обов`язків за посадою.
Наказом військового прокурора Південного регіону України від 25 вересня 2015 року №759к капітана юстиції ОСОБА_1 звільнено з 25 вересня 2015 року з посади прокурора військової прокуратури Одеського гарнізону південного регіону України, виключено зі списків особового складу військової прокуратури Південного регіону України, всіх видів забезпечення та направлено для подальшого проходження військової служби у розпорядження військового прокурора сил антитерористичної операції.
Наказом військового прокурора сил антитерористичної операції від 1 жовтня 2015 року №67к капітана юстиції ОСОБА_1 призначено старшим слідчим слідчого відділу військової прокуратури сил антитерористичної операції.
Наказом Генерального прокурора України від 2 березня 2017 року №94-вк капітана юстиції ОСОБА_1 призначено з 10 березня 2017 року заступником військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України.
Наказом військового прокурора Південного регіону України від 10 березня 2017 року №133к капітана юстиції ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової прокуратури Південного регіону України, постановлено на всі види забезпечення за визначеною посадою з 10 березня 2017 року.
Наказом Генерального прокурора від 20 жовтня 020 року №409к на заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України підполковника юстиції ОСОБА_1 з 21 жовтня 2020 року покладено тимчасове виконання обов`язків військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України.
Наказом Міністра оборони України від 16 лютого 2021 року відповідно до пункту 18 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-ІХ та пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" підполковника юстиції ОСОБА_1, заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України, звільнено з військової служби у запас за підпунктом "г" (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
Наказом Генерального прокурора від 11 березня 2021 року №133к, керуючись статтею 9 Закону України "Про прокуратуру", пунктом 18 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", підполковника юстиції ОСОБА_1 з 14 березня 2021 року звільнено з посади заступника військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України.
Наказом виконувача обов`язків керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону від 12 березня 2021 року №184к, керуючись статтями 11, 17, 51 Закону України "Про прокуратуру", пунктом 18 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", пунктом 14 статті 10-1, пунктом 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист і військову службу", пунктами 242, 245 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, підполковника юстиції ОСОБА_1 з 14 березня 2021 року виключено зі списків особового складу військової прокуратури Південного регіону України, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Білгород-Дністровського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Одеської області.
Одночасно з цим, визначено Відділу фінансування та бухгалтерського обліку Спеціалізованої прокуратури у військовій та обороннім сфері Південного регіону провести з підполковником юстиції ОСОБА_1 повний розрахунок.
У наказі зазначено про не використання позивачем щорічної основної відпустки за 2021 рік, не одержання грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік.
Визначено виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 12 повних календарних років служби.
Визначено виплатити позивачу грошову компенсацію за дні невикористаних щорічних основних та додаткових відпусток відповідно до довідки відділу кадрової роботи та державної служби Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону.
Крім цього, 26 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Офісу Генерального прокурора із заявою, у якій просив:
- надати відомості щодо розміру та складових фактично отриманого грошового забезпечення (у тому числі одноразових виплат), за період проходження служби на посаді старшого слідчого слідчого відділу військової прокуратури Сил антитерористичної операції з 1 жовтня 2015 року до 9 березня 2017 року;
- до звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу військової прокуратури здійснити перерахунок раніше виплаченого грошового забезпечення та всіх його складових (у тому числі одноразових виплат), за період проходження служби на посаді старшого слідчого слідчого відділу військової прокуратури Сил антитерористичної операції з 1 жовтня 2015 року до 9 березня 2017 року із розрахунку визначеного статтею 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ розміру посадового окладу;