ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2023 року
м. Київ
справа № 813/4501/13-а
адміністративне провадження № К/9901/31557/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного підприємства (ПП) ``Авто-драйв ойл`` до Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ) Головного управління ДФС у Львівській області (процесуальний правонаступник Державної податкової інспекції (ДПІ) у Залізничному районі міста Львова Львівської області ДПС), касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2016 (суддя Кедик М. В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 (головуючий суддя Попко Я. С., судді: Хобор Р. Б., Сеник Р. П.),
У С Т А Н О В И В :
У червні 2013 року ПП``Авто-драйв ойл`` звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.05.2013 №0007861520, №0007861520, прийнятих на підставі акта перевірки від 25.04.2013 №1501/15-20/37073100, якими ДПІ збільшила йому суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) на 28ʼ 843 грн (в тому числі, основний платіж - 25ʼ 480 грн, штрафні (фінансові) санкції - 3363 грн) та зменшила розмір від`ємного значення суми ПДВ за квітень, травень, жовтень 2011 року на 626 грн (т.І, а.с. 11-26).
Підставою для прийняття контролюючим органом зазначених податкових повідомлень-рішень стали висновки акта перевірки від 25.04.2013 №1501/15-20/37073100 про порушення підприємством підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України ``Про податок на додану вартість``, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 200 Податкового кодексу (ПК) України, статті 9 Закону України ``Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні``, Наказу Міністерства фінансів України ``Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку`` внаслідок формування підприємством даних свого податкового обліку за безтоварними операціями з ПП ``Імпел ЛТД`` та ПП``Сьомий день``, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 25ʼ 480 грн, завищення суми від`ємного значення цього податку на 614 грн та суми залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу наступного звітного (податкового) періоду, на 12 грн.
На переконання позивача, він правомірно, відповідно до вимог податкового законодавства, сформував податковий кредит за наслідками господарських операцій з ПП``Імпел ЛТД`` та ПП``Сьомий день`` у період, охоплений перевіркою. Позивач доводив, що реальність господарських операцій з його контрагентами підтверджується належними первинними документами, а висновки акта перевірки є безпідставними, відтак зазначені податкові повідомлення-рішення є незаконними.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 26.09.2013, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2016, позовні вимоги ПП``Авто-драйв ойл`` задовольнив та скасував податкові повідомлення-рішення від 22.05.2013 №0007861520 та №0007851520.
Задовольняючи позов, суд висновував, що надані позивачем первинні та інші документи, пояснення свідків, встановлені у судовому процесі обставини щодо використання придбаного у контрагентів товару у господарській діяльності у своїй сукупності повною мірою підтверджують реальність господарських операцій підприємства з його контрагентами та спростовують судження контролюючого органу в акті перевірки про їх безтоварний характер.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13.07.2016 (головуючий суддя Шипуліна Т. М., судді: Бившева Л. І., Лосєв А. М.) скасував судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, касаційний суд виходив із того, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій позивача з ПП``Імпел ЛТД`` та ПП``Сьомий день``, судами не з`ясовано умови відповідних договорів, специфіки господарської операції позивача з контрагентами, умов здійснення поставки товарів, не досліджено питання використання придбаних товарів, їх зв`язок з господарською діяльністю позивача, не з`ясовано питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірних договорів. Також касаційний суд зазначив, що судами першої та апеляційної інстанцій не перевірено належним чином доводи відповідача щодо порушення кримінальної справи щодо осіб, які за висновками слідства організовували діяльність ПП``Імпел ЛТД`` та ПП``Сьомий день`` з метою надання іншим суб`єктом господарювання необґрунтованої податкової вигоди, не з`ясовано обставин справи щодо стану відповідних кримінальних справ, наявності/відсутності вироків.
За наслідками нового розгляду справи Львівський окружний адміністративний суд постановою від 31.10.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017, позов підприємства задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ від 22.05.2013 №0007861520, №0007851520.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції висновував про реальність господарських операцій позивача з його контрагентами та правомірність формування ним даних свого податкового обліку у період, охоплений перевіркою. Такого висновку суд дійшов врахувавши надані позивачем первинні документи щодо спірних операцій та встановлені актом перевірки обставини, що були покладені в основу висновків про порушення підприємством податкового законодавства, а саме порушення податкового законодавства, допущені контрагентами підприємства. Суд висновував, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Стосовно вироку Галицького районного суду м. Львова від 13.02.2015 у справі №461/10489/13-к, на який посилався контролюючий орган на підтвердження обставин безтоварності операцій підприємства з його контрагентами, встановлені під час перевірки, суд зазначив, що, як встановлено вироком, в ході судового розгляду не здобуто доказів того, що саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 брали участь у створенні ПП ``Наладка``, ТОВ``Сьомий день``, ТОВ``Олекс``, ПП``Симетрія``, ПП``Імпел-ЛТД``, підготовці їх установчих та реєстраційних документів, а також вчиняли дії з подальшої державної реєстрації зазначених суб`єктів з метою здійснення фіктивного підприємництва. Крім того, суд звернув увагу, що вироком не встановлено обставини щодо господарських операцій позивача з ПП``Імпел ЛТД`` та ПП``Сьомий день``, що були предметом дослідження під час податкової перевірки ПП``Авто-драйв ойл``.
Суд апеляційної інстанції з таким обґрунтуванням погодився.
У касаційній скарзі ОДПІ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У касаційній скарзі скаржник, зокрема, наводить обставини, встановлені під час податкової перевірки на підставі аналізу результатів податкової перевірки контрагентів підприємства, зокрема відсутність у контрагентів матеріально-технічних та трудових ресурсів, які, на його думку, ставлять під сумнів реальність постачання на користь підприємства товару.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23.01.2017 відкрив касаційне провадження №К800/33426/16 у цій справі за касаційною скаргою відповідача.
Позивач право на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.
У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів`` та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи відповідача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Як встановили суди попередніх інстанцій та свідчить зміст акта перевірки, контролюючий орган заперечував факт придбання товариством товарів у ПП ``Імпел ЛТД`` та ПП``Сьомий день``, що позбавляє підприємство (позивача) права на податковий кредит за такими операціями, а складені у межах таких операцій первинні та звітні документи юридичного значення. При цьому ДПІ посилалося на податкову інформацію, отриману під час заходів податкового контролю, щодо господарської діяльності ПП ``Імпел ЛТД`` та ПП``Сьомий день`` та відсутність у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності (під час перевірки були використані висновки актів перевірки про допущені зазначеним контрагентами порушення податкового законодавства та дані АРМ ``Система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України``).
Порядок формування платником податків податкового кредиту у період (з 01.10.2010 по 31.12.2010, з 01.02.2011 по 28.02.2011, з 01.04.2011 по 30.09.2011, з 01.11.2011 по 30.11.2011), охоплений перевіркою, був врегульований нормами статті 7 Закону №168/97-ВР та статті 198 ПК України (у редакції, чинній станом на вказані періоди).
За змістом наведених норм у податковому обліку суми ПДВ, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов`язані з цією операцією.
Отже, основною ознакою операції з придбання для цілей нарахування податкового кредиту є те, що воно в будь-якому разі є результатом постачання, здійсненим іншим платником ПДВ.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, а відтак не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку сум валових витрат (витрат) та/або податкового кредиту.
При цьому норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 ПК України обов`язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента.
Принцип індивідуальної відповідальності платника податків також доктринально закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Рішенням ЄСПЛ у справі "Інтерсплав проти України" визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.
Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат для цілей оподаткування та податкового кредиту, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.