ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2023 року
м. Київ
справа № 640/7036/21
адміністративне провадження №К/990/29147/22; К/990/35377/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Кравчука В.М., Чиркіна С.М.,
за участю: секретаря судового засідання Корецького І.О.,
представника відповідача (Національного банку України): Гончара В.М.,
представника відповідача (Фонду гарантування вкладів фізичних осіб): Шевченка Ю.А.,
представника третьої особи: Савчука О.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2022 року (головуючий суддя Клочкова Н.В., судді Пащенко К.С., Скочок Т.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року (головуючий суддя Беспалов О.О., судді Парінов А.Б., Ключкович В.Ю.)
у справі за позовом ОСОБА_1
до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
третя особа - Публічне акціонерне товариство "Місто Банк",
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного банку України (далі - НБУ, відповідач 1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, відповідач 2), третя особа - Публічне акціонерне товариство "Місто Банк" (далі - ПАТ "Місто Банк"), в якому просив суд:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" до категорії неплатоспроможних" від 14 грудня 2020 року № 735-рш/БТ;
1.2. визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про запровадження тимчасової адміністрації в AT "Місто Банк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" від 14 грудня 2020 року № 2086;
1.3. визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо продовження строку тимчасової адміністрації в AT "Місто Банк" на один місяць з 15 січня 2021 року до 14 лютого 2021 року (включно) від 12 січня 2021 року № 25;
1.4. визнати протиправним та скасувати рішення правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію AT "Місто Банк" від 26 січня 2021 року № 25-рш;
1.5. визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про початок процедури ліквідації AT "Місто Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" від 26 січня 2021 року № 85.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено:
2.1. Визнано протиправним та скасовано рішення Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" до категорії неплатоспроможних" від 14 грудня 2020 року №735-рш/БТ.
2.2. Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Місто Банк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" від 14 грудня 2020 року №2086.
2.3. Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних щодо продовження строку тимчасової адміністрації в АТ "Місто Банк" на один місяць з 15 січня 2021 року до 14 лютого 2021 року (включно) від 12 січня 2021 року №25.
2.4. Визнано протиправним та скасовано рішення правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "Місто Банк" від 26 січня 2021 року №25-рш.
2.5. Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних "Про початок процедури ліквідації АТ "Місто Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" від 26 січня 2021 року №85.
2.6. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Національного Банку України понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).
2.7. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).
3. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що:
3.1. ОСОБА_1 є власником простих іменних акцій в бездокументарній формі ПАТ "Місто Банк" в кількості 326343266 штук номінальною вартістю 1,00 грн. кожна, що становить 45,8283 % статутного капіталу ПАТ "Місто Банк". Також, позивач опосередковано володіє часткою, що становить 51,352376 % статутного капіталу ПАТ "Місто Банк". Отже, позивач є власником істотної участі банку із сукупною часткою 97,180668 % статутного капіталу ПАТ "Місто Банк".
3.2. 14 грудня 2020 року у ПАТ "Місто Банк" було запроваджено тимчасову адміністрацію строком на один місяць з 15 грудня 2020 року до 14 січня 2021 року (включно) на підставі:
- рішення Правління НБУ від 14 грудня 2020 року № 735-рш/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" до категорії неплатоспроможних" (далі - рішення № 735-рш/БТ);
- рішення виконавчої дирекції Фонду від 14 грудня 2020 року № 2086 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Місто Банк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" (надалі - рішення Фонду №2086).
3.3. Згодом, 12 січня 2021 року Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 25 (далі - рішення Фонду № 25) щодо продовження строку тимчасової адміністрації в АТ "Місто Банк" на один місяць з 15.01.2021 до 14.02.2021 (включно).
3.4. 26 січня 2021 року правлінням НБУ прийнято рішення № 25-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "Місто Банк" (надалі - рішення № 25-рш).
3.5. Також, 26 січня 2021 року Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 85 "Про початок процедури ліквідації АТ "Місто Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" (надалі - рішення Фонду №85).
3.6. В обґрунтуванні рішення № 735-рш/БТ зазначено, що підставою для віднесення Банку до категорії неплатоспроможних стала позиція НБУ, сформована на підставі професійного судження, про наступне:
- ПАТ "Місто Банк" неправомірно відобразив у балансі право власності на об`єкт інвестиційної нерухомості - 92/100 частин цілісного майнового комплексу з виробництва та переробки сої загальною площею 10 355,9 кв. м, який розташований за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Індустріальна, буд. 19 (далі - об`єкт нерухомості, цілісний майновий комплекс), оскільки відповідно до постанови Верховного Суду від 05 липня 2018 року у справі № 910/16594/15 та в Реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено власником Товариство з обмеженою відповідальністю "Солія" (далі - ТОВ "Солія");
- за умови виключення із балансу права власності на об`єкт нерухомості, зменшення нормативів достатності (адекватності) регулятивного капіталу (Н2) та достатності основного капіталу (Н3) ПАТ "Місто Банк" на більш як 50 % від мінімального рівня, установленого Інструкцією № 368, а саме до набуття ними від`ємних значень: Н2 -11,95% та Н3 -11,95%.
3.7. В свою чергу, наступні рішення НБУ та Фонду прийнято на підставі та на виконання рішення № 735-рш/БТ.
3.8. Вважаючи протиправними та такими, що підлягають скасуванню рішення відповідачів від 14 грудня 2020 року № 735-рш/БТ, від 14 грудня 2020 року № 2086, від 12 січня 2021 року № 25, від 26 січня 2021 року № 25-рш та від 26 січня 2021 року № 85, позивач звернувся до суду.
4. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при прийнятті НБУ рішення №735-рш/БТ не враховані усі обставини щодо можливості та/або неможливості врахування при розрахунку нормативів Н2 та Н3 балансової вартості кредитної заборгованості перед Банком за кредитним договором №02/0-20/04/Ю від 05 травня 2015 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Каховка Протеїн Агро", яке забезпечено іпотекою об`єкту нерухомості. Одночасно з цим, судом апеляційної інстанції відзначено, що судами в межах даного спору не встановлюється право власності чи користування позивача на нерухоме майно, а саме цілісний майновий комплекс виробництва по переробці сої загальною площею 10355,9 кв.м, який розташований за адресою: м. Нова Каховка, вул. Індустріальна, буд. 19, а також правомірність його віднесення до інвестиційних активів.
4.1. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що, оскільки оскаржені рішення Фонду від 14 грудня 2020 року № 2086; від 12 січня 2021 року № 25; від 26 січня 2021 року № 25-рш та від 26 січня 2021 року № 85 не містять самостійних висновків про необхідність їх прийняття, окрім посилання на рішення №735-рш/БТ, протиправність якого ними встановлена, то такі рішення прийняті за відсутності законних підстав.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційних скарг, заперечень (відзиву) на касаційні скарги:
5. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, НБУ звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
5.1. Скаржник стверджує про неправильне застосування норм процесуального права судами попередніх інстанцій, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 цього Кодексу (пункт 4 частини 4 статті 328, пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України). На переконання відповідача судами першої та апеляційної інстанцій не було досліджено ряд доказів, а саме: лист АТ "Місто Банк" №769 від 02 грудня 2020 року, інформаційну довідку з Реєстру речових прав на нерухоме майно №234793319 станом на 14 грудня 2020 року, засвідчені копії листів Товариства з обмеженою відповідальністю "Солія" (далі - ТОВ "Солія", витягів з реєстрів, договору купівлі-продажу).
5.2. Мотивами в обґрунтування доводів касаційної скарги вказано, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі №910/5516/16 та від 20 жовтня 2021 року у справі №910/19179/17. Зокрема, НБУ не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що єдиною достатньою підставою для скасування рішень Фонду та рішення НБУ від 26 січня 2021 року №25-рш є протиправність рішення НБУ від 14 грудня 2020 року № 735-рш/БТ.
5.3. Також скаржником вказано на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми статті 266-1 КАС України у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України). В контексті положень статті 266-1 КАС України НБУ зазначає, що кількісні, якісні оцінки та висновки НБУ ґрунтуються на достовірних відомостях та враховують всі можливі суттєві обставини (факти).
6. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року - залишити без змін.
6.1. В якості мотивів позивач зазначає, що висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 18 жовтня 2018 року у справі №910/5516/16, від 20 жовтня 2021 року у справі 910/19179/17, є нерелевантними до правовідносин, що склались у справі №640/7036/21.
6.2. Також позивач вважає правильним застосування судом статті 266-1 КАС України. Зазначив, що суд мав правові підстави не враховувати кількісні, якісні оцінки та висновки НБУ, викладені у спірному рішенні.
6.3. Вважає судові рішення вмотивованими та обґрунтованими і не вбачає порушення принципу офіційного з`ясування обставин при ухваленні судових рішень.
6.4. Поряд з цим, на переконання ОСОБА_1, правомірність оприбуткування об`єкту нерухомості у балансі банку визнається учасниками справи, а отже така обставина не підлягає доказуванню відповідно до вимог частини 1 статті 78 КАС України.
7. Також подано касаційну скаргу Фондом, в якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року, закрити провадження у справі в частині оскарження рішення Виконавчої дирекції Фонду "Про запровадження тимчасової адміністрації в AT "Місто Банк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" від 14 грудня 2020 року № 2086, рішення Виконавчої дирекції Фонду щодо продовження строку тимчасової адміністрації в AT "Місто Банк" на один місяць з 15 січня 2021 року до 14 лютого 2021 року (включно) від 12 січня 2021 року № 25, рішення правління НБУ "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію AT "Місто Банк" від 26 січня 2021 року № 25-рш, рішення виконавчої дирекції Фонду "Про початок процедури ліквідації AT "Місто Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" від 26 січня 2021 року № 85, відмовити у задоволенні решти позовних вимог.
7.1. В якості підстави касаційного оскарження зазначає відсутність висновку щодо застосування положень пункту 2 частини 9 статті 266-1 КАС України відносно того, що визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта/рішення, визначеного частиною 1 цієї статті, або окремих його положень не може бути підставою для визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку.
7.2. На переконання Фонду, оскаржені в межах даної справи акти індивідуальної дії щодо запровадження процедури тимчасової адміністрації, відкликання банківської ліцензії та початок процедури ліквідації прийняті з чітким дотриманням норм діючого законодавства, а тому відсутні самостійні ознаки їх протиправності та вони є похідними від рішення Правління НБУ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" до категорії неплатоспроможних" від 14 грудня 2020 року № 735-рш/БТ. Відтак, провадження у справі підлягає закриттю.
8. Позивач подав відзив на касаційну скаргу Фонду, в якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2022 року - без змін.
8.1. Позивач не погодився з мотивами касаційної скарги Фонду та обґрунтував свою позицію тим, що рішення, відносно яких Фонд просить закрити провадження у справі, є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки єдиною підставою для їх прийняття було рішення правління НБУ від 14 грудня 2020 року № 735-рш/БТ. Зазначив, що вимоги про визнання протиправними та скасування рішень Фонду відповідають вимогам пункту 2 частини 9 статті 266-1 КАС України.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
9. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин першої-другої статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
10. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
11. Предметом розгляду цієї справи є рішення НБУ та Фонду, які пов`язані із виведенням ПАТ "Місто Банк" з ринку.
12. КАС України доповнено статтею 266-1 згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" № 590-IX від 13 травня 2020 року.
13. Зазначені зміни обумовлені удосконаленням деяких механізмів регулювання банківської діяльності з метою підвищення якості та ефективності виконання Національним банком України своїх функцій у сфері банківського регулювання та нагляду, забезпечення сприятливих умов для ефективного виконання законодавчо закріплених повноважень Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України при прийнятті ними рішень щодо виведення банків з ринку, про що зазначено у пояснювальній записці до Закону № 590-IX.
13.1. Серед іншого також вказано, що встановлення особливостей судового провадження дозволить оптимізувати судові процедури оскарження відповідних рішень Національного банку, Фонду, Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України шляхом втілення міжнародних стандартів судового розгляду таких категорій справ.
14. Статтею 266-1 КАС України закріплені особливості провадження у справах щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Кабінету Міністрів України стосовно виведення банків з ринку.
15. Частиною 1 статті 266-1 КАС України визначено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:
1) законності індивідуальних актів Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку, про затвердження пропозиції Національного банку України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку;
2) законності індивідуальних актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про запровадження тимчасової адміністрації у банку, про початок процедури ліквідації банку, про затвердження плану врегулювання та будь-яких інших індивідуальних актів, прийнятих на його виконання, а також індивідуальних актів щодо призначення уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, делегування їм повноважень;
3) законності рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку;
4) законності індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку;
5) законності індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку.
16. Нормою частини 6 статті 266-1 КАС України передбачено, що під час розгляду адміністративних справ, визначених частиною першою цієї статті, суд використовує як підставу для власної оцінки та покладається на кількісні, якісні оцінки та висновки, зроблені Національним банком України, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів України, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, на підставі яких були прийняті відповідні рішення, крім випадків, якщо:
1) оскаржуване рішення/акт прийнято з істотним порушенням встановленого порядку його прийняття (порушення, яке істотно вплинуло на результат оцінки);
2) кількісні, якісні оцінки та висновки ґрунтуються на очевидно помилкових відомостях та/або не враховують суттєвих обставин (фактів), за умови врахування яких оскаржуване рішення/акт не могло бути прийнято;
3) наявні очевидні розбіжності та/або логічні суперечності між кількісними, якісними оцінками та/або висновками;
4) оскаржуване рішення/акт прийнято за відсутності повноважень або з використанням повноважень всупереч меті, з якою вони надані законом.
17. Отже, під час розгляду справи за правилами статті 266-1 КАС України суду необхідно перевіряти наявність тих самих виключних випадків, що прямо впливають на майбутню оцінку обставин. При цьому, у судовому рішенні повинно міститись посилання на той чи інший випадок, передбачений частиною 6 статті 266-1 КАС України, з подальшим обґрунтуванням відповідних обставин.
18. Таким чином, стаття 266-1 КАС України спрямована на встановлення чітких рамок розгляду судом справ, передбачених частиною 1 статті 266-1 КАС України, що зумовлено специфічним суб`єктивним складом та предметом розгляду у даній категорії спорів.
19. Відтак, норма статті 264 КАС України є спеціальною у правовідносинах, щодо яких виник спір.
20. Правове регулювання правовідносин, щодо яких виник спір, визначається Законом України "Про банки і банківську діяльність" від 07 грудня 2000 року №2121-III (далі - Закон №2121-III), Законом України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 року №679-XIV (далі - Закон №679-XIV), Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року №4452-VI, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV та іншими підзаконними нормативними актами.
21. Законом України, який визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків є Закон №2121-III.
22. Відповідно до статті 4 Закону №2121-III банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України.
22.1. Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України "Про Національний банк України", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Національний банк України визначає особливості регулювання та нагляду за системно важливим банком, банком, що має статус Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, з урахуванням специфіки діяльності таких банків.
23. Державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України, зокрема, у формі нагляду за діяльністю банків (стаття 66 Закону №2121-III).
24. Статтями 67 та 71 Закону №2121-III передбачено, що НБУ здійснює банківський нагляд у формі інспекційних перевірок та безвиїзного нагляду.
25. Вказані норми Закону кореспондуються із положеннями Закону №679-XIV, статтею 15 якого визначено, що Правління Національного банку приймає рішення, зокрема, про застосування заходів впливу (санкцій) до банків, інших фінансових установ, осіб, які здійснюють діяльність на ринках фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк, та інших осіб, діяльність яких перевіряється Національним банком відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та інших законів України.
26. Крім того, стаття 55 Закону №679-XIV визначає мету та сферу банківського нагляду, згідно якої, головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України. Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів.
27. За правилами статті 73 Закону №2121-III у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об`єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об`єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать, зокрема, віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного; відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку.
27.1. Прийняття рішення щодо застосування конкретного заходу впливу із переліку заходів впливу, визначених частиною першою цієї статті, є виключною компетенцією Національного банку України, визначеною законом.
28. Відповідно до частини 1 статті 76 Закону №2121-III Національний банк України зобов`язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 120 днів з дня визнання його проблемним;