У х в а л а
12 червня 2023 року
м. Київ
Справа № 360/1571/19
Провадження № 14-53зц23
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.
ознайомилась із заявою ОСОБА_1 (далі - позивач) про перегляд ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2023 року, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2023 року, постанови Київського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 30 червня 2022 року, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2021 року (далі - заява про перегляд), а також із заявами про уточнення та доповнення заяви про перегляд, про долучення до матеріалів справи доказів і про проведення судового засідання у режимі відеоконференції
у справі за позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 (далі - відповідачі) про відшкодування майнової та моральної шкоди і
в с т а н о в и л а :
у липні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідачів на свою користь 250 000 доларів США відшкодування майнової та 500 000 грн відшкодування моральної шкоди.
28 жовтня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову. Мотивував тим, що у матеріалах справи немає жодних належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів щодо того, що позивач передав кошти відповідачам; крім того, є розписка позивача про відсутність у нього будь-яких фінансових претензій до відповідачів.
30 червня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ прийняв постанову про залишення без змін рішення суду першої інстанції. Навів аналогічне, як і останній, обґрунтування.
27 березня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв постанову про залишення без змін рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.
13 квітня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача. Аргументував тим, що позивач намагався повторно оскаржити рішення судові рішення, які вже були предметом касаційного перегляду.
23 травня 2023 року позивач звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд (вх. № 102/0/255-23 від 23 травня 2023 року), яку назвав апеляційною скаргою. Просив скасувати зазначені вище судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Мотивував тим, що відповідачі не повернули позивачеві кошти, а його розписка про відсутність у нього будь-яких фінансових претензій до відповідачів є недійсною.
26 травня 2023 року позивач надіслав до Великої Палати Верховного Суду заяву (вх. № 107/1/255-23 від 5 червня 2023 року), в якій просив провести судове засідання у режимі відеоконференції.
2 червня 2023 року позивач звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою (вх. № 107/0/255-23 від 5 червня 2023 року), в якій знову просив провести судове засідання у режимі відеоконференції.
2 червня 2023 року позивач звернувся до Великої Палати Верховного Суду із "уточненнями та доповненнями" (вх. № 108/0/255-23 від 5 червня 2023 року) до заяви про перегляд.
5 червня 2023 року позивач звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою про долучення до матеріалів справи доказів (вх. № 113/0/255-23 від 5 червня 2023 року).
Велика Палата Верхового Суду вважає, що у прийнятті всіх заяв необхідно відмовити та повернути їх авторові.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України.
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
Фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Sokurenko and Strygun v. Ukraine), заяви № 29458/04 і № 29465/04, § 24).
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Конституції України). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).