ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2023року
м. Київ
справа № 573/1510/18
провадження № 51-390 км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Білопільського районного суду Сумської області від 16 жовтня 2019 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018200130000345, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Безсокирне Білопільського району Сумської області, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Білопільського районного суду Сумської області від 16 жовтня 2019 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років 6 місяців.
Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишено у виді тримання під вартою.
Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 змінено, виключено з мотивувальної частини вироку посилання суду на показання обвинуваченого ОСОБА_6, які він давав під час досудового розслідування. У іншій частині вирок залишено без змін.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з ОСОБА_7 перебували у будинку АДРЕСА_2, де вживали спиртне. В період часу з 14 год по 22 год між ними на побутовому ґрунті виникла словесна сварка, в ході якої ОСОБА_6 взяв в руки твердий продовгуватий предмет та умисно наніс ним 4 удари в ділянку голови ОСОБА_7, в результаті чого останній впав на підлогу. Потім ОСОБА_6 взяв в руки металевий совок та завдав потерпілому ще близько 30 ударів в ділянку тулуба, 14 ударів в ділянку попереку, 23 удари в ділянку верхніх кінцівок та 17 ударів в ділянку нижніх кінцівок. Від отриманих тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 помер на місці події. Причиною його смерті є закрита тупа травма голови, що супроводжувалась забиттям головного мозку, крововиливами під мʼяку мозкову оболонку головного мозку та мізочка, в шлуночки мозку.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що місцевим судом в обґрунтування обвинувального вироку щодо ньогопокладено недопустимі та неналежні докази, а тому його вина в суді першої інстанції не доведена поза розумним сумнівом. Так, на думку засудженого, недопустимими доказами є:
- протокол огляду місця події від 19.07.2018, у якому вказано про застосування фотоапарату "CANON", однак не зазначено серійного номеру і основних технічних характеристик здійснення фотозйомки, а також про додаток у вигляді фототаблиці, не надано оригінальний носій фотографій (т. 1 а. п. 84-91);
- протокол додаткового огляду місця події від 20.07.2018, оскільки у ньому відсутній підпис спеціаліста (т. 1 а. п. 141-156);
- протокол огляду трупу від 19.07.2018, так як у ньому відсутній підпис судово-медичного експерта ОСОБА_8 щодо попередження його про кримінальну відповідальність, не зазначені відомості про відеозйомку, а також технічні характеристики засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, не вказано про спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу, немає відомостей про додатки до протоколу та підпису понятого
ОСОБА_9 про роз`яснення процесуальних прав та обов`язків. Фототаблиця виготовлена з порушенням норм КПК України - не засвідчена підписом судово-медичного експерта та понятими (т. 1 а. п. 157-166);
- висновок експерта № 70 від 17.08.2018, оскільки експерту не було надано на дослідження труп потерпілого, експерт виїздив лише на місце знаходження трупу і описав обставини виявлені під час проведення первинного огляду місця події від 19.07.2019, однак при цьому протокол йому надано не було. Також експерта не було попереджено про кримінальну відповідальність та у висновку він використав результати додаткових методів дослідження, які йому фактично не надавались у встановленому законом порядку, експерт їх отримав самостійно (т. 1 а. п. 102-104);
- висновок експерта № 70-а додаткової судово-медичної експертизи, так як експерту було надано оптичний диск з відеозаписом слідчої дії за участю ОСОБА_6 від 20.07.2018, а не сам протокол слідчої дії (т. 1 а. п. 111-112);
- протокол слідчого експерименту від 20.07.2018, оскільки зафіксовані у ньому пояснення ОСОБА_6 є аналогічними до показань підозрюваного під час досудового розслідування, які були виключені апеляційним судом із вироку в якості доказу (т. 2 а. п. 105-113).
Стверджує, що до нього застосовувалися недозволені методи ведення слідства, в матеріалах кримінального провадження є відомості про наявні у нього тілесні ушкодження, а тому працівники поліції перевищили свої повноваження та зловживали службовим становищем.
Крім того зазначає, що батьку потерпілого належав будинок за АДРЕСА_3, про що повідомив свідок ОСОБА_10 під час допиту у суді першої інстанції.
Разом з тим, згідно з обвинувальним актом, протоколами огляду місця події, слідчого експерименту та іншими матеріалами досудового слідства, він та потерпілий знаходилися у сусідському будинку, яке належить ОСОБА_10, де і знайшли труп, що свідчить про відсутність достатніх доказів для ухвалення обвинувального вироку.
Вважає, що суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням сторони захисту повторно не дослідив відеозапис проведення слідчого експерименту.
Щодо порушень, допущених судом апеляційної інстанції, засуджений наполягає на тому, що доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо наведених істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не були розглянуті належним чином, а тому постановлене за наслідками апеляційного перегляду рішення, є не вмотивованим, чим порушено приписи статей 370, 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржених судових рішень, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без зміни.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що не погоджуючись із визнанням винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, ОСОБА_6 оспорює правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, вказує на неповноту судового розгляду, наводить власну оцінку доказам, відмінну від оцінки, що надав суд першої інстанції.
Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій і вони перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження є підставами для скасування чи зміни судових рішень в апеляційному порядку, згідно зі ст. 409 КПК України.
Разом із тим, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, був предметом перевірки апеляційного суду і мотивовано визнаний таким, що відповідає доказам, зібраним у встановленому законом порядку, дослідженим у судовому засіданні та належно оцінених судом, і є обґрунтованим.
В основу вироку місцевий суд поклав показання потерпілого ОСОБА_11, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_10,
ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .
Крім того, судом першої інстанції зазначено, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується відомостями, які містяться в досліджених судом доказах, а саме: протоколі огляду місця події від 19.07.2018 з фототаблицею, протоколі додаткового огляду місця події від 20.07.2018 з фототаблицею, письмовій згоді ОСОБА_11 на проведення огляду домоволодіння, лікарському свідоцтві про смерть № 70 від 20.07.2018 та довідці про причину смерті, протоколі огляду трупа від 19.07.2018 з фототаблицею, висновках експертів № 70 від 17.08.2018 та № 70-а від 28.08.2018, постановах слідчого про визнання речовими доказами та визначення місця їх зберігання від 20.07.2018 та 24.05.2018.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, сторона захисту стверджувала про недопустимість доказів, якими суд першої інстанції обґрунтував вину ОСОБА_6, з підстав отримання їх з порушенням встановленого КПК України порядку проведення процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Критерії визнання доказів недопустимими обумовлюють диференційований порядок вирішення питання щодо їх недопустимості: під час будь-якого судового розгляду у разі встановлення очевидної недопустимості доказу (ч. 4 ст. 87, ч. 2 ст. 89 КПК України) - у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого судового розгляду; у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті (ч. 1 ст. 89 КПК України) - якщо при отриманні доказів допущено процесуальні порушення, які тягнуть інші порушення прав людини та потребують оцінки на підставі всієї сукупності доказів; зумовлюють сумніви у достовірності здобутих відомостей та суд має вирішити питання щодо можливості усунення вказаного сумніву на підставі сукупності інших зібраних допустимих доказів.
Вирішуючи на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України питання щодо допустимості доказу, який отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав чи свобод людини, суд має обґрунтувати, яке саме фундаментальне право чи свобода особи були порушені, в чому саме полягає істотність такого порушення в тій мірі, що обумовлює недопустимість доказу, та за відповідності ситуації переліку критеріїв, наведених в ч. 2 ст. 87 КПК України, послатись на конкретний пункт цієї норми.
При вирішенні питання щодо допустимості похідних доказів, суд має встановити не лише те, що первісний доказ отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав і свобод людини та використовувався в процедурах, які призвели до отримання похідного доказу, а також те, що похідний доказ здобутий саме завдяки тій інформації, яка міститься в первісному доказі, що визнаний недопустимим на підставі частин 1-3 ст. 87 КПК України. Визнання недопустимими первісних доказів за іншими правилами допустимості, передбаченими КПК України, саме по собі не дає підстав для визнання недопустимими похідних доказів на підставі ч. 1 ст. 87 цього Кодексу.
У разі встановлення іншого порушення прав і свобод людини, крім істотних, суд в кожному конкретному випадку має перевірити, у тому числі, чи вплинуло таке порушення на загальну справедливість судового розгляду за критеріями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики ЄСПЛ та національного законодавства.
Крім того, при вирішенні питання щодо допустимості фактичних даних, отриманих з порушенням процесуального закону, суд в кожному конкретному випадку має встановити: чи спричинило це порушення появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих в результаті проведення процесуальної дії; чи можливо усунути такі сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування. У цьому випадку докази, отримані з порушеннями КПК України, можуть бути використані судом як допустимі лише у разі, якщо: ці порушення не є істотними, тобто не могли вплинути та не впливають на достовірність отриманих фактичних даних; порушення є суттєвими (такими, що породжують сумніви у достовірності доказів), втім такі сумніви можуть бути усунуті іншими зібраними допустимими доказами. У разі встановлення порушення, що породжує сумніви в достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути на основі інших доказів чи за допомогою проведення додаткових процесуальних дій, суд має визнати такий доказ недопустимим. Суд здійснює встановлення достовірності доказу шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та співставлення з іншими доказами на предмет об`єктивного взаємозв`язку та взаємоузгодження.
Саме виходячи з наведених вище класифікації недопустимих доказів та критеріїв перевірки доказів на допустимість суди попередніх інстанцій перевіряли доводи захисту щодо недопустимості фактичних даних, отриманих з істотним порушенням прав і свобод людини, а також отриманих з іншими порушеннями КПК України.
Місцевий суд, проаналізувавши всі досліджені у справі докази та надавши оцінку кожному з них і їх сукупності у взаємозв`язку, дотримуючись вимог статей 86, 87, 94 КПК України, обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Вирок суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК України.
Апеляційний суд, за результатами розгляду апеляційної скарги захисника, дійшов висновку про те, що сторона захисту порушуючи питання щодо недопустимості доказів з підстав порушення вимог КПК України, не навела даних щодо істотного порушення прав обвинуваченого та впливу порушень кримінального процесуального закону на достовірність отриманих доказів.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлених під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Це питання було вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
В рішеннях судів першої і апеляційної інстанцій наведено переконливі аргументи, чому вони визнали обвинувачення доведеним поза розумним сумнівом, та чому не взяли до уваги те пояснення події, що надала сторона захисту.
З урахуванням наведеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів та вважає, що сторона обвинувачення довела поза розумним сумнівом допустимими й достатніми доказами винуватість ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 404 КПК України, детально перевірив викладені в апеляційній скарзі захисника доводи, які є аналогічними за своїм змістом доводам касаційної скарги засудженого, та обґрунтовано визнав їх безпідставними, із зазначенням відповідних мотивів прийнятого рішення.