Постанова
Іменем України
13 червня 2023 року
м. Київ
справа № 225/127/17
провадження № 51-3295 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників в режимі
відеоконференції ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги заступника керівника Донецької обласної прокуратури ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_7 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року у кримінальному провадженні № 12016050220001626 за обвинуваченням:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Торецька Донецької області, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України;
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця м. Тбілісі Республіка Грузія, жителя АДРЕСА_2,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 187 КК України;
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця смт. Новгородське м. Дзержинська Донецької області, жителя АДРЕСА_3,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 13 серпня 2021 року до покарання у виді позбавлення волі засуджено:
- ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 187 КК України на строк 9 років з конфіскацією майна;
- ОСОБА_11 за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 187 КК України на строк 9 років з конфіскацією майна;
- ОСОБА_12 за ч. 3 ст. 185 КК України на строк 3 роки; за ч. 3 ст. 187 КК України на строк 9 років з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання на строк 9 років з конфіскацією майна;
Вирішено питання щодо зарахування строків попереднього ув`язнення у строки покарання, заходи забезпечення кримінального провадження, судові витрати, а також долю речових доказів у цьому провадженні.
Згідно з вироком районного суду ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 визнано винними у тому, що вони за попередньою змовою кожен між собою та окремо вчинили злочини за таких обставин.
Так, ОСОБА_11, знаючи, що в будинку АДРЕСА_4, мешкає самотня жінка, 15 вересня 2016 року, організовуючи вчинення злочину, вступив у злочинну змову, спрямовану на заволодіння її майном, та залучив до цього ОСОБА_10 і ОСОБА_12 .
Надалі 25 вересня 2016 року близько 21:30 ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, реалізовуючи спільний злочинний умисел, прибули до вищевказаного помешкання, де ОСОБА_11 розподілив ролі між учасниками злочинної змови, а сам залишився біля під`їзду будинку для спостереження, щоб у разі виникнення небезпеки, попередити їх. В подальшому ОСОБА_10 та ОСОБА_12 надягнули на обличчя заздалегідь підготовлені шапки чорного кольору і рукавиці, піднялися на другий поверх будинку та подзвонили у дзвінок квартири. Після цього потерпіла ОСОБА_13 відкрила вхідні двері, а ОСОБА_10 та ОСОБА_12 здійснили напад на неї, штовхнувши та зваливши її на підлогу. Надалі ОСОБА_12 схопив потерпілу ОСОБА_13 однією рукою за обличчя, затулив їй рота, щоб вона не змогла покликати на допомогу, а ОСОБА_10 з метою погрози підставив до шиї потерпілої предмет, схожий на ніж, при цьому потерпіла сприйняла ці погрози як реальні, внаслідок чого ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відкрито заволоділи золотою обручкою та грошовими коштами, чим спричинили ОСОБА_13 майнової шкоди на загальну суму 2 332 грн.
Крім того, 11 лютого 2016 року, близько 00:30 ОСОБА_12, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_14, через незачинену хвіртку проникли у двір будинку АДРЕСА_5, де ОСОБА_14 через незачинену віконну кватирку таємно проник у будинок та зсередини відчинив замикаючі пристрої на вхідних дверях, що ведуть до приміщення будинку, тим самим забезпечив ОСОБА_15 можливість вільного доступу до приміщення будинку. Надалі, перебуваючи у цьому будинку, ОСОБА_16 та ОСОБА_14 таємно викрали майно, що належить ОСОБА_17, чим спричинили їй майнової шкоди на загальну суму 950 грн.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10, захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11, та апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_11 залишено без задоволення, а вищевказаний вирок місцевого суду без змін. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України апеляційний суд зарахував обвинуваченому ОСОБА_12 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 08 лютого 2018 року по 01 вересня 2022 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, та звільнив останнього з-під варти як такого, що відбув призначене покарання.
Вимоги, викладені у касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7, вказуючи на істотні порушення кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник вказує на те, що апеляційний суд в порушення вимог ст. 419 КПК України не розглянув по суті апеляційні скарги захисника та обвинуваченого ОСОБА_11 . Крім того, він та обвинувачений ОСОБА_11 заявляли клопотання до апеляційного суду про розгляд провадження за участі останнього, однак суд вирішив проводити судовий розгляд без участі ОСОБА_11, що, на його переконання, є грубим порушенням норм процесуального закону та права ОСОБА_11 на захист. При цьому апеляційний суд в порушення вимог ст. 336 КПК України без відповідної ухвали вирішив розглядати провадження 01 вересня 2022 року дистанційно в непередбачений процесуальним законом спосіб, а саме за участю захисника обвинуваченого ОСОБА_11 за допомогою телефонного дзвінка, не врахувавши заперечення захисника про те, що він не може з технічних причин взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Наголошує, що за наслідками вказаного розгляду було ухвалено рішення про залишення вироку без змін, у якому зазначено участь захисника ОСОБА_7 в режимі відеоконференції, що не відповідає дійсності.
У касаційній скарзі заступник керівника Донецької обласної прокуратури ОСОБА_9, вказуючи на істотні порушення кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор вказує на те, що з ухвали Дніпровського апеляційного суду від 01 вересня 2022 року вбачається участь захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_11 в режимі відеоконференції, однак захисник не був присутній під час судового розгляду в режимі відеоконференції, оскільки його участь була забезпечена за допомогою телефонного дзвінка. Наголошує, що вказаний спосіб участі у судовому засіданні нормами процесуального закону не передбачений, а тому, на думку прокурора, кримінальне провадження було розглянуто за відсутності обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисника ОСОБА_7, участь яких відповідно до положень ст. 52 КПК України є обов`язковою.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги прокурора та захисника не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні:
Захисники ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, висловивши свої доводи, кожен окремо, на підтримання касаційних скарг, просили скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційні скарги, просила їх задовольнити, а ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги захисника та прокурора підлягають частковому задоволенню на таких підставах.