ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2023 року
м. Київ
справа № 196/1002/19
провадження № 51-1714км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 ( у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
потерпілого ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 січня 2023 року щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено до покарання у виді обмеження волі за ч. 2 ст. 125 КК на строк 1 рік 6 місяців, за ч. 2 ст. 263 цього Кодексу - на 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_6 визначено у виді обмеження волі на строк 3 роки.
Строк покарання вирішено рахувати ОСОБА_6 з дня прибуття і постановки його на облік у виправному центрі.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 до ОСОБА_6 задоволено частково та стягнуто з останнього на користь потерпілого моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат та арешту майна у кримінальному провадженні.
Як убачається з вироку районного суду, 14 липня 2017 року близько 20:30 ОСОБА_6 разом із невстановленою слідством особою, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження, на автомобілі марки "Опель астра" синього кольору (д. н. з. НОМЕР_1 ) прибули до території домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_2, належного ОСОБА_8, де на території домоволодіння перебували ОСОБА_10 та малолітній ОСОБА_11 .
Перебуваючи на території вказаного домоволодіння за вищезазначеною адресою, ОСОБА_6, маючи умисел на умисне спричинення тілесних ушкоджень, почав словесно сваритися із ОСОБА_8 . Під час сварки ОСОБА_6 умисно наніс ОСОБА_8 один удар кастетом чорного кольору, виготовленим промисловим способом, в ділянку лоба, чим спричинив тілесні ушкодження, які належать до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.
Крім того, ОСОБА_6, придбав у невстановлений час, у невстановленому місці та у невстановлений спосіб кастет, виготовлений промисловим способом, який є холодною зброєю ударно дробильної дії, який без передбаченого законом дозволу почав незаконно носити.
26 травня 2019 року в період часу з 09:20 до 11:03, під час проведення обшуку за адресою місця проживання ОСОБА_6, в сумці чорного кольору, яка була з собою у ОСОБА_6, виявлено та вилучено предмет, який є холодною зброєю ударно дробильної дії - кастетом, виготовленим промисловим способом.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 12 січня 2023 року залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого - без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить ухвалу апеляційного суду змінити в частині призначеного покарання ОСОБА_6, зокрема, звільнити його від покарання, призначеного за ч. 2 ст. 125 КК, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а також виключити із мотивувальної та резолютивної частин вироку посилання на застосування ч. 1 ст. 70 КК при призначенні покарання.
В обґрунтування касаційної скарги стверджує, що на час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 в суді апеляційної інстанції закінчились строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК, оскільки засуджений вчинив кримінальне правопорушення 14 липня 2017 року. Додає, що хоча засуджений і перебував у розшуці з 02 по 30 вересня 2021 року, однак строки давності все одно минули, зважаючи на практику Верховного Суду, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2023 року у справі № 735/1121/20, таким чином апеляційний суд повинен був звільнити ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 125 КК на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Позиції учасників судового провадження
На касаційну скаргу заперечень не надходило.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу, засуджений ОСОБА_6, захисник ОСОБА_7, потерпілий ОСОБА_8 - заперечили проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 263 КК у касаційному порядку прокурором не оскаржуються.
Доводи сторони обвинувачення, наведені в касаційній скарзі, про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність судом апеляційної інстанції є обґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Стаття 412 КПК визначає істотними такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Під неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення слід розуміти і незастосування судом закону, який підлягає застосуванню (п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК).
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому, безумовно, повинна відповідати вимогам статей 370, 419 КПК.
У своїй касаційній скарзі прокурор стверджує, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що станом на момент постановлення ухвали суду апеляційної інстанції, з дня вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, минуло понад 3 роки, тобто закінчилися строки давності притягнення останнього до кримінальної відповідальності подовжені на час ухилення, що є підставою для зміни ухвали апеляційного суду.
У статті 49 КК визначено матеріально-правові підстави та умови для звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.
Так, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили: минули зазначені у законі строки (ці строки диференційовані у ч. 1 ст. 49 КК залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення); протягом цих строків особа не вчинила нового злочину певного ступеня тяжкості (ч. 3 ст. 49 КК); особа не ухилялася від досудового розслідування або суду (ч. 2 ст. 49 КК); законом не встановлено обмеження чи заборони щодо застосування давності до вчиненого особою кримінального правопорушення (частини 4, 5 ст. 49 КК).