Постанова
Іменем України
19 червня 2023 року
м. Київ
справа № 180/568/19
провадження № 61-11401св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Томаківському району та місту Марганцю Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Нікопольський міськрайонний відділ державної реєстрації актів громадянського стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2020 року у складі судді Янжули О. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Томаківському району та місту Марганцю Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Нікопольський міськрайонний відділ державної реєстрації актів громадянського стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про визнання батьківства.
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства.
Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 з листопада 2017 року почав проживати разом з ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. Спільне життя не склалося, наприкінці січня 2018 року сторони припинили шлюбні стосунки.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 народила дочку - ОСОБА_3 . Після народження дитини, незважаючи на припинені із відповідачем шлюбні стосунки, він придбав усі необхідні для дитини речі, піклується про дочку, щомісяця перераховує на картку ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини. Разом з відповідачем вони хрестили доньку, неодноразово разом з ОСОБА_2 гуляли з дочкою. Дитина проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 .
Позивачу стало відомо, що у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1, виданому 26 серпня 2018 року Нікопольским міськрайонним відділом державної реєстрації актів громадянського стану, матір`ю ОСОБА_3 записана ОСОБА_2, відомості про батька відсутні. Він пропонував відповідачу подати до відділу РАЦС заяву про внесення до актового запису про народження дитини відомості про нього, як про батька дитини, але вона відмовилася. Відповідач після пологів у лікарні і після виписки не заперечувала його батьківство, але з невідомих причин останнім часом вказує, що він не є батьком ОСОБА_3, вимагала більше до неї не проходити. Неодноразові прохання та спроби владнати спір мирним шляхом, щоб записати його батьком ОСОБА_3 не дали результатів. Відповідач бачитися з дочкою не дозволяє.
На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив суд:
- встановити батьківство ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, відносно дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка народилася в м. Нікополі Дніпропетровської області;
- внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зазначивши відомості про її батька - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 03 вересня 2020 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року, задоволено позовні вимоги.
Встановлено батьківство ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, відносно дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка народилася в м. Нікополі Дніпропетровської області.
Внесено зміни до актового запису про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зазначивши відомості про її батька - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що позивач надав належні та допустимі докази, які у своїй сукупності безперечно надають можливість визнати його батьком малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її із Марганецького міського суду Дніпропетровської області.
21 грудня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 201/11183/16-ц.
В касаційній скарзі зазначається, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що відповідача належним чином не було повідомлено про дату, час та місце відбору біологічних зразків з метою проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи. Суди залишили поза увагою доводи про поважність причин щодо неявки на вищезазначену експертизу.
Доводи інших учасників справи
У грудні 2022 року ОСОБА_1 надіслав відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00023191517, який сформований 21 червня 2019 року, наданого Нікопольським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, 28 серпня 2018 року складено актовий запис № 651 про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка народилася в м. Нікополі Дніпропетровської області, батьком записано ОСОБА_1, матір`ю - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 . Державна реєстрація народження проведена відповідно до частини першої статті 135 СК України (за вказівкою матері) (т. 1 а. с. 90, 91).
Відповідно довідки голови правління ОСББ "Сонячний 17" Щоголєва В. М. від 27 травня 2019 року, виданої ОСОБА_1, 1995 року народження, він проживає за адресою: АДРЕСА_1, але не зареєстрований. Підстава - договір купівлі-продажу квартири НМХ № 306542. На підставі паспорту НОМЕР_2 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_2, 1995 року народження, спільно проживала з громадянином ОСОБА_1, але не зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, з листопада 2017 року по січень 2018 року (т. 1 а. с. 73).
Матеріали справи містять письмові пояснення: ОСОБА_5, який проживає за адресою: АДРЕСА_3, у яких він підтверджує, що його сусід ОСОБА_1 проживав з ОСОБА_2 у період часу з листопада 2017 року до кінця січня 2018 року. Він бачив їх разом у різні часи дня. Всі їхні стосунки свідчили про те, що вони проживали, як чоловік та жінка; ОСОБА_6, яка проживає за адресою: АДРЕСА_4, яка підтвердила, що її сусід ОСОБА_1 проживав із ОСОБА_2 в період часу з листопада 2017 року по кінець січня 2018 року, кожного дня вона бачила їх у різні часи дня (зранку, вдень, ввечері, іноді вночі). Вони разом ходили за руку, купували продукти, речі тощо. Всі їхні стосунки свідчили про те, що вони проживали, як чоловік та жінка (а. с. 74, 75).
Позивачем до матеріалів справи додано фотознімки, які свідчать, що в квітні 2019 року позивач відображений разом із дитиною - ОСОБА_3, в січні 2018 року, у листопаді та грудні 2017 року, позивач зображений разом із відповідачем в листопаді 2018 року. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зображені на знімку разом з дитиною, у листопаді 2018 року позивач зображений разом з дитиною, також у жовтні 2018 року позивач з відповідачем та дитиною зображені разом на хрестинах дитини (т. 1 а. с. 76-80).
Крім того, відповідно доданих позивачем квитанцій, він неодноразово в період часу з листопада 2018 року по грудень 2019 року перераховував грошові кошти з призначенням платежу "для ОСОБА_3", "для дитини", "аліменти для ОСОБА_3" (т. 1 а. с. 6-11, 63-71, 150-154).
В матеріалах справи наявна переписка з електронних засобів зв`язку, відповідно до якої відповідач просить у позивача кошти на утримання його дитини і не заперечує факт його батьківства.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.