Постанова
Іменем України
19 червня 2023 року
м. Київ
справа № 175/3165/19
провадження № 61-2252св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2021 року у складі судді Бойко О. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2022року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ сумісної власності.
Короткий зміст первісних та зустрічних позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна.
Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що вона перебувала з ОСОБА_2 у шлюбі з 2005 року. У 2012 році у період шлюбу було придбано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу оформлено на ім`я ОСОБА_2, проте житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами є спільною сумісною власністю подружжя. Крім того, в період шлюбу було придбано дві земельні ділянки за зазначеною адресою, кадастровий номер 1221411000:02:030:094, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; кадастровий номер 1221411000:02:030:095, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства. Між сторонами виник спір з приводу поділу майна подружжя та відповідач у добровільному порядку відмовляється визнавати її право спільної сумісної власності на 1/2 частину вказаного майна.
Із урахуванням наведених обставин, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 ; право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,10 га, кадастровий номер 1221411000:02:030:094, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0651 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
У липні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ сумісної власності.
Свої вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що у період шлюбу з ОСОБА_1 вони придбали житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1, право власності на який оформлено на його ім`я. У період шлюбу придбано дві земельні ділянки за зазначеною адресою, кадастровий номер 1221411000:02:030:094, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1221411000:02:030:095, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства. Вказані об`єкти нерухомості є об`єктами спільної сумісної власності подружжя, проте ОСОБА_1 має право лише на 1/5 частину спільного майна, враховуючи те, що неповнолітня дитина проживає з ним.
Із урахуванням наведених обставин, ОСОБА_2 просив:
- визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3, земельну ділянку кадастровий номер 1221411000:02:030:094, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, земельну ділянку, кадастровий номер 1221411000:02:030:095, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.
- поділити спільну сумісну власність, виділивши із спільної сумісної власності ОСОБА_2 4/5 частини спірного майна, ОСОБА_1 - 1/5 частини спірного майна.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку (літ. Е), загальною площею 186,2 кв. м, з яких житлова площа 106,1 кв. м, а також літ. Б - літня кухня, літ. Ж - гараж, літ. К - колонка, з/я, з/я 1 - зливні ями, 1-3 огорожа, з/б панелі, І замощення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,10 га, кадастровий номер 1221411000:02:030:094, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,0651 га, кадастровий номер 1221411000:02:030:095, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_3, а саме: домоволодіння; земельну ділянку, кадастровий номер 1221411000:02:030:094; земельну ділянку, кадастровий номер 1221411000:02:030:095.
Виділено зі спільної сумісної власності частки відповідного майна, а саме:
- ОСОБА_2 1/2 частину домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ;
- ОСОБА_2 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 1221411000:02:030:094, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;
- ОСОБА_2 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 1221411000:02:030:095, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;
- ОСОБА_1 1/2 частину домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ;
- ОСОБА_1 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 1221411000:02:030:094, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;
- ОСОБА_1 1/2 частину земельної ділянки, кадастровий номер 1221411000:02:030:095, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення судів попередніх інстанції мотивовано тим, що спірне майно придбано подружжям у період перебування у шлюбі, а тому є їх спільною сумісною власністю, частки сторін є рівними, підстави для відступу від засад рівності часток подружжя при поділі майна відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні первісного позову, задоволення зустрічного позову або направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
10 лютого 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2, витребувано її із Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_2 посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25 квітня 20188 року у справі № 295/5011/15-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 456/828/17, від 16 грудня 2019 року у справі № 570/685/19, від 02 березня 2020 року у справі № 448/1722/16-ц, від 07 вересня 2020 року у справі № 522/4240/15-ц, від 24 вересня 2020 року у справі № 570/685/19.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 , зазначає, що враховуючи обставини, які мають істотне значення для справи, зокрема існування заборгованості по сплаті аліментів, небажання ОСОБА_1 брати участь у виховані та забезпеченні базових потреб дитини, наявні підстави для застосування положень частин другої, третьої статті 70 Сімейного кодексу України для відступу від засад рівності часток подружжя.
ОСОБА_2 та його представник не були належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду справи у суді першої інстанції.
Доводи інших учасників справи
У червні 2022 року ОСОБА_1, від імені якої діє ОСОБА_3, подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 25 лютого 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Жовтневого районного управління юстиції м. Дніпропетровська шлюб, про що видано свідоцтво про укладення шлюбу та складено актовий запис за №117. У шлюбі у подружжя народилася дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 70 т. 1).
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2018 року у справі № 175/3055/17 шлюб, зареєстрований 25 лютого 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Жовтневого районного управління юстиції м. Дніпропетровська, актовий запис № 117, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а. с. 69 т. 1).
Відповідно до договору купівлі-продажу від 05 липня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Стаднік І. Л. та зареєстрованого в реєстрі за № 1606, ОСОБА_2 придбав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами (літ. Е), загальною площею 186,2 кв. м, з яких житлова площа 106,1 кв. м, а також літ. Б - літня кухня, літ. Ж - гараж, літ. К - колонка, з/я, з/я 1 - зливні ями, 1-3 огорожа, з/б панелі, І замощення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 19, 20 т. 1).
Предметом договору, крім зазначеного будинку, були також дві земельні ділянки за цією ж адресою, площею 0,1000 га з кадастровим номером 1221411000:02:030:0094 та площею 0,0651 га з кадастровим номером 1221411000:02:030:0095, право власності на які перейшло до ОСОБА_2 відповідно до договорів купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчених 05 липня 2012 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Стаднік І. Л. за реєстровим номером 1611 (а. с. 45, 46 т. 1).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.