Постанова
Іменем України
19 червня 2023 року
м. Київ
справа № 601/1965/21
провадження № 61-9301св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія", сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан",
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Парандюк Т. С., Дикун С. І., Шевчук Г. М.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія", сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан" про скасування рішень державного реєстратора, усунення перешкод в користуванні земельними ділянками шляхом зобов`язання повернути земельні ділянки з чужого незаконного володіння.
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" (далі - ТОВ "Західна агровиробнича компанія"), сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан" (далі - СТОВ "Агро-Лан") про скасування рішень державного реєстратора, усунення перешкод в користуванні земельними ділянками шляхом зобов`язання повернути земельні ділянки з чужого незаконного володіння.
Позов обґрунтований тим, що земельні ділянки площею 1,93 га (кадастровий номер 6123482900:01:001:0179) та 1,95 га (кадастровий номер 6123482900:01:001:0180), що розташовані на території с. Катеринівка Кременецького району Тернопільської області, на підставі договорів оренди землі від 21 березня 2013 року були передані СТОВ "Агро-Лан" у строкове платне користування (оренду) для ведення сільськогосподарського виробництва без зміни їх цільового призначення строком на 5 років.
12 листопада 2019 року ОСОБА_1 направила СТОВ "Агро-Лан" заяву про намір надалі не продовжувати договори оренди землі, термін дії яких закінчується 18 лютого 2020 року, оскільки її не влаштовують істотні умови договору: розміри та терміни оплати за користування земельною ділянкою.
16 червня 2021 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "ПрофАгроТрейд" (далі - ТОВ "ПрофАгроТрейд" укладено договори оренди спірних земельних ділянок, однак при подачі вказаних договорів для проведення державної реєстрації, державним реєстратором було повідомлено, що речове право оренди вказаних земельних ділянок уже зареєстроване за ТОВ "Західна агровиробнича компанія" шляхом реєстрації додаткових угод про заміну сторони від 13 грудня 2017 року та внесення змін до договору оренди від 21 березня 2013 року: від 14 березня 2018 року, від 27 лютого 2020 року щодо земельної ділянки площею 1,93 га (кадастровий номер 6123482900:01:001:0179) терміном дії до 26 лютого 2027 року та додаткових угод про заміну сторони від 13 грудня 2017 року, внесення змін від 14 березня 2018 року по земельній ділянці площею 1,95 га (кадастровий номер 6123482900:01:001:0180) терміном до 14 березня 2025 року. Однак, зазначених додаткових угод позивач не укладала та не підписувала.
З огляду на те, що договорів оренди та актів приймання-передачі земельних ділянок позивач не підписувала, вона повідомила орендаря, що продовжувати договір оренди наміру не має, між нею та ТОВ "Західна агровиробнича компанія" жодних зобов`язань не виникло.
Позивач просила суд:
- скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію переходу права оренди земельних ділянок площею 1,93 га (кадастровий номер 6123482900:01:001:0179) та 1,95 га (кадастровий номер 6123482900:01:001:0180), що розташовані на території с. Катеринівка Кременецького району Тернопільської області;
- витребувати у відповідача примірники додаткових угод до договорів оренди землі, за якими передано у користування ТОВ "Західна агровиробнича компанія" вказані земельні ділянки
- усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками шляхом зобов`язання ТОВ "Західна агровиробнича компанія" повернути ці земельні ділянки, які належать їй на праві власності.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 листопада 2021 року у складі судді Білосевич Г. С. позов задоволено.
Скасовано рішення державного реєстратора про реєстрацію переходу права оренди земельної ділянки площею 1,93 га (рілля) (кадастровий номер 6123482900:01:001:0179) та земельної ділянки площею 1,95 га (рілля) (кадастровий номер 6123482900:01:001:0180), розташованих на території с. Катеринівка Кременецького району Тернопільської області до ТОВ "Західна агровиробнича компанія".
Усунуто перешкоди в користуванні земельними ділянками шляхом зобов`язання ТОВ "Західна агровиробнича компанія" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку (кадастровий номер 6123482900:01:001:0179) площею 1,93 га (рілля) та земельну ділянку (кадастровий номер 6123482900:01:001:0180) площею 1,95 га (рілля), які розташовані на території с. Катеринівка Кременецького району Тернопільської області.
Витребувано земельну ділянку (кадастровий номер 6123482900:01:001:0179) площею 1,93 га (рілля) та земельну ділянку (кадастровий номер 6123482900:01:001:0180) площею 1,95 га (рілля), які належать ОСОБА_1 .
Стягнуто солідарно із ТОВ "Західна агровиробнича компанія" та СТОВ "Агро-Лан" на користь ОСОБА_1 1 816,00 грн понесених судових витрат.
Повернуто ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в розмірі 1 816,00 грн.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що спірні додаткові угоди від 10 жовтня 2017 року та від 14 лютого 2018 року ОСОБА_1 не підписувала, а тому вони є неукладеними. Крім цього, суд вважав, що саме на відповідачів покладається обов`язок надати докази дійсності підписів ОСОБА_1 на додаткових угодах.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ "Західна агровиробнича компанія" задоволено.
Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 23 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Західна агровиробнича компанія" 2 724,00 грн сплаченого судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та 20 000,00 грн за надання правничої допомоги у суді першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оспорювані договори позивач підписувала, а тому вони є укладеними. Суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, а також дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для їх витребування.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування рішень державного реєстратора, суд першої інстанції допустив порушення норм частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", залишивши поза увагою те, що їх формулювання не відповідало вимогам абзацу третього цієї норми.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її із Кременецького районного суду Тернопільської області.
18 жовтня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, у постановах Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі № 291/955/19, від 18 серпня 2021 року у справі № 476/519/17 та інших.
В касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата, який між позивачем та ТОВ "Західна агровиробнича компанія" укладений не був, а додаткова угода про заміну сторони орендаря у договорі оренди землі, укладеному між ТОВ "Західна агровиробнича компанія" та СТОВ "Агро-Лан" є неналежною правовою підставою набуття речового права оренди ТОВ "Західна агровиробнича компанія", яке не є стороною за первісним договором оренди. У позивача була відсутня внутрішня воля на укладання спірних додаткових угод. Позивач належно довела, що вона не підписувала додаткові угоди про заміну сторони у договорі оренди та не знала про їх існування.
СТОВ "Агро-Лан" не мав правових підстав безоплатно відступати право оренди ТОВ "Західна агровиробнича компанія".
Відшкодування витрат відповідача на правничу допомогу адвоката у сумі 20 000,00 грн є завищеними та неспівмірними.
Відсутній правовий висновок Верховного Суду з приводу застосування норм статей 513, 520, 521 ЦК України.
Доводи інших учасників справи
У січні 2023 року ТОВ "Західна агровиробнича компанія" надіслало відзиви на касаційну скаргу, проте вказані відзиви повернуто заявнику без розгляду, оскільки строк на подання відзиву сплинув 25 жовтня 2022 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що ОСОБА_1 на праві власності належать земельні ділянки площею 1,93 га (кадастровий номер 6123482900:01:001:0179) та 1,95 га (кадастровий номер 6123482900:01:001:0180) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Катеринівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, згідно державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 778298 та серії ЯА № 778297 (т. 1 а. с. 16, 17).
21 березня 2013 року між СТОВ "Агро-Лан" та ОСОБА_1 укладено договори оренди землі за якими ОСОБА_1 передала СТОВ "Агро-Лан" в оренду земельну ділянку площею 1,95 (кадастровий номер 6123482900:01:001:0180) та земельну ділянку площею 1,93 га (кадастровий номер 6123482900:01:001:0179), що розташовані на території Катеринівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, строком на п`ять років (т. 1 а. с. 85-89, 95-98).
12 листопада 2019 року ОСОБА_1 надіслала директору СТОВ "Агро-Лан" повідомлення про свій намір надалі не продовжувати договори оренди належних їй земельних ділянок (т. 1 а. с. 23, 24).
13 грудня 2017 року між ОСОБА_1, СТОВ "Агро-Лан" та ТОВ "Західна агровиробнича компанія" укладено додаткові угоди (про зміну сторони та внесення змін до договору оренди) до договору оренди від 21 березня 2013 року щодо земельних ділянок площею 1,95 га (кадастровий номер 6123482900:01:001:0180) та площею 1,93 га (кадастровий номер 6123482900:01:001:0179), в яких вказано, що зі згоди орендодавця (яка виражається шляхом підписання даного договору) орендар передає, а новий орендар приймає на себе права та обов`язки сторони (орендаря), передбачені в договорі оренди. Додатково крім заміни сторін орендаря, сторони домовились внести зміни у договір оренди землі, пункти 5 та 9 викласти в редакції: "5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 74 891,46 грн. 9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 13 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 9 735,89 грн за рік оренди. Новий орендар самостійно здійснює необхідні дії для державної реєстрації права оренди згідно до законодавства України. Орендодавець та орендар повинні сприяти та не перешкоджати новому орендарю" (т. 1 а. с. 89, 90, 99, 100).
14 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Західна агровиробнича компанія" укладені додаткові угоди (про внесення змін до договору оренди землі від 21 березня 2013 року) щодо двох вищезгаданих земельних ділянок, якими внесено зміни у пункт 9 - договір укладено строком на сім років, сплив якого починається з моменту укладення додаткової угоди до договору оренди землі, але в будь-якому випадку дана додаткова угода та право оренди на підставі її є чинним до моменту закінчення збирання врожаю орендарем. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на його поновлення, повинен повідомити не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору (т. 1 а. с. 91, 101).
27 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Західна агровиробнича компанія" укладена додаткова угода (про внесення змін до договору оренди землі від 21 березня 2013 року), якою внесенні зміни у п. 8 договору оренди землі: договір оренди укладено на сім років і діє до 26 лютого 2027 року (т. 1 а. с. 102).
Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02 серпня 2021 року та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 27 червня 2018 року № 129252856 і від 23 березня 2020 року № 205036686 відомо, що право оренди на належні ОСОБА_1 земельні ділянки передане від СТОВ "Агро-Лан" до ТОВ "Західна агровиробнича компанія". Підставою для державної реєстрації державним реєстратором вказано: договір оренди землі від 21 березня 2013 року та додаткова угода по зміну сторони та внесення змін до договору оренди від 13 грудня 2017 року, додаткова угода до договору оренди землі від 14 березня 2018 року, які укладені між ТОВ "Західна агровиробнича компанія", СТОВ "Агро-Лан" та ОСОБА_1 (щодо земельної ділянки із кадастровим номером 6123482900:01:001:0180); договір оренди землі від 21 березня 2013 року та додаткова угода по зміну сторони та внесення змін до договору оренди від 13 грудня 2017 року, додаткова угода до договору оренди землі від 14 березня 2018 року, додаткова угода до договору оренди землі від 27 лютого 2020 року, які укладені між ТОВ "Західна агровиробнича компанія", СТОВ "Агро-Лан" та ОСОБА_1 (щодо земельної ділянки із кадастровим номером 6123482900:01:001:0179) (т. 1 а. с. 124-129, 136-139).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).