Постанова
Іменем України
08 червня 2023 року
м. Київ
справа № 359/1306/21
провадження № 61-2914св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державна наукова установа "Інститут розведення і генетики тварин ім. Зубця НААН України",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Заришняк С. М., Таргоній Д. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до Державної наукової установи "Інститут розведення і генетики тварин ім. Зубця НААН України" про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2016 року та ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14 лютого 2017 року, залишеними без змін постановою Верховного Суду від 19 грудня 2018 року, її поновлено на роботі в ДНУ "Інститут розведення і генетики тварин імені М. В. Зубця НААН України" на посаді провідного юрисконсульта.
12 листопада 2020 року о 12 год 30 хв вона прийшла в установу для з`ясування дати, з якої вона повинна приступити до роботи, і після цього приступила до роботи.
11 грудня 2020 року їй стало відомо про те, що вона звільнена за прогул без поважних причин 12 листопада 2020 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просила визнати звільнення незаконним; визнати наказ від 11 грудня 2020 року № 80-к незаконним; поновити її на посаді провідного юрисконсульта ДНУ "Інститут розведення і генетики тварин імені М. В. Зубця НААН України" із 12 листопада 2020 року; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення мотивоване тим, що роботодавець правомірно звільнив позивача на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки позивачем не надані докази поважності причин відсутності на роботі 12 листопада 2020 року більше трьох годин.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ від 11 грудня 2020 року № 80-к про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного юрисконсульта із 11 грудня 2020 року у зв`язку з прогулом без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України (відсутність на роботі 12 листопада 2020 року більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин).
Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного юрисконсульта ДНУ "Інститут розведення і генетики тварин імені М. В. Зубця НААН України" із 11 грудня 2020 року.
Стягнуто з ДНУ "Інститут розведення і генетики тварин імені М. В. Зубця НААН України" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 12 грудня 2020 року по 08 червня 2022 року у розмірі 52 275,95 грн.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що звільнення позивачки є неправомірним, оскільки відсутній факт прогулу ОСОБА_1 12 листопада 2020 року, тому наказ від 11 грудня 2020 року № 80-к підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а позивачка - поновленню на роботі. Крім того, надані відповідачем на підтвердження законності видачі наказу від 11 грудня 2020 року № 80-к акти про відсутність працівника на робочому місці від 02, 03, 04, 05, 06, 09, 10, 11 листопада 2020 року та акти від 12 листопада 2020 року про відмову надати документи та письмові пояснення щодо поважності причин відсутності на роботі 02, 03, 04, 05, 06, 09, 10, 11, 12 листопада 2020 року, а також накази про оголошення догани від 20 листопада 2020 року, суд не взяв до уваги, оскільки з наказом про поновлення на роботі роботодавець ознайомив позивача лише 12 листопада 2020 року.
Постановою Верховного Суду від 21 вересня 2022 року касаційну скаргу Державної наукової установи "Інститут розведення і генетики тварин імені М. В. Зубця Національної академії аграрних наук України" залишено без задоволення.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 08 червня 2022 року в частині вирішення вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Враховуючи те, що з наказами від 02 листопада 2020 року про поновлення на роботі та про визначення робочого місця, встановлення трудового розпорядку позивачку ознайомили лише 12 листопада 2020 року, отже наявні поважні причини відсутності на робочому місці ОСОБА_1 у вказаний відповідачем період прогулу, у зв`язку з чим суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду щодо часткового задоволення позову та скасування наказу про звільнення, поновлення позивачки на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Разом із тим, суд касаційної інстанції, направляючи справу на новий розгляд до апеляційного суду в частині позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходив із того, що апеляційний суд не звернув належної уваги на положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), та обраховував розмір середньоденної заробітної плати, визначеної рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2016 року, де розрахунок здійснено на підставі даних за жовтень-листопад 2015 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано.
Ухвалено в цій частині вимог нове рішення, яким позов ОСОБА_1 в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково.
Стягнуто з Інституту розведення і генетики тварин імені В. М. Зубця Національної академії аграрних наук України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 88 546,57 грн.
Суд апеляційної інстанції, серед іншого, керуючись Порядком № 100, дійшов висновку, що оскільки позивач відпрацювала менше двох календарних місяців, тому середня заробітна плата має обчислюватися виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Таким чином, суд, встановивши, що середньоденна заробітна плата позивача становить 238,67 грн, а з дня незаконного вивільнення до ухвалення судового рішення пройшло 371 день, тому на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 88 546,57 грн.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У березні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення в оскаржуваній частині та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, провадження № 14-47цс21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що під час воєнного стану святкові дні скасовано, тому кількість днів у вимушеному прогулі становить 374 дні, а не 371 день, як вказано апеляційним судом.
Також заявник вказує, що апеляційний суд протиправно не врахував подані уточнення до розрахунку з проханням врахувати коефіцієнт індексації за весь період вимушеного прогулу.
Відзиву на касаційну скаргу сторонами не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2016 року та ухвалою Апеляційного суду Київської області від 14 лютого 2017 року, залишеними без змін постановою Верховного Суду від 19 грудня 2018 року, поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного юрисконсульта сектору з кадрової роботи правового забезпечення та діловодства ДНУ "Інститут розведення і генетики тварин імені М. В. Зубця НААН України".
Стягнуто з ДНУ "Інститут розведення і генетики тварин імені М. В. Зубця НААН України" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 9 746 грн 93 коп.
У задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вимоги про стягнення моральної шкоди відмовлено.
02 листопада 2020 року ДНУ "Інститут розведення і генетики тварин імені М. В. Зубця НААН України" видано наказ № 56-к про поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного юрисконсульта із 01 грудня 2015 року з посадовим окладом (10 т. р.) згідно зі штатним розписом, надбавкою за складність і напруженість роботи - 30 % від посадового окладу.
11 грудня 2020 року ДНУ "Інститут розведення і генетики тварин імені М. В. Зубця НААН України" видано наказ № 80-к "Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення", згідно з яким звільнено ОСОБА_1 з посади провідного юрисконсульта із 11 грудня 2020 року у зв`язку із прогулом без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України (відсутність на роботі 12 листопада 2020 року більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин).
Постановою Київського апеляційного суду від 08 червня 2022 року визнано незаконним та скасовано наказ № 80-к від 11 грудня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного юрисконсульта з 11 грудня 2020 року у зв`язку з прогулом без поважних причин, пункту 4 статті 40 КЗпП (відсутність на роботі 12 листопада 2020 року більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин).
Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного юрисконсульта Інституту розведення і генетики тварин імені В. М. Зубця Національної академії аграрних наук України з 11 грудня 2020 року.
Стягнуто з Інституту розведення і генетики тварин імені В. М. Зубця Національної академії аграрних наук України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 грудня 2020 року по 08 червня 2022 року в розмірі 52 275,95 грн.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року касаційну скаргу Державної наукової установи "Інститут розведення і генетики тварин імені М. В. Зубця Національної академії аграрних наук України" - залишено без задоволення.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 08 червня 2022 року в частині вирішення вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.