Постанова
Іменем України
08 червня 2023 року
м. Київ
справа № 523/18972/20
провадження № 61-527св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Журавель Микола Володимирович, Лиманський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Колеснікової Юлії Сергіївни на постанову Одеського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Дришлюка А. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Журавель М. В., Лиманський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 січня 2019 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір про сплату аліментів на дитину, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мартьяновою Т. О. за реєстровим № 19, за умовами якого він зобов`язався сплачувати на утримання дитини - ОСОБА_4 аліменти: за період з 08 січня 2019 року до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 13 854,70 грн, що еквівалентно 500 (п`ятистам) доларам США, згідно офіційного курсу Національного банку України на день підписання договору, щомісяця.
Вказував, що 12 листопада 2020 рока ним було отримано постанову Лиманського райвідділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження від 05 листопада 2020 року № 63506758.
Після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження він дізнався про існування виконавчого напису з пропозицією звернути стягнення на грошові кошти у розмірі 138 859,27 грн, які йому належать. До 12 листопада 2020 року будь-які постанови чи повідомлення про вчинення виконавчого напису на його адресу не надходили. У наведеному виконавчому написі зазначено, що кошти в розмірі 124 691,02 грн на підставі договору про сплату аліментів на дитину ОСОБА_1 мав сплатити ОСОБА_2 . Строк платежу за договором настав 10 квітня 2020 року. Визначено, що строк за який має провадитися стягнення: з 10 квітня 2020 року по 10 жовтня 2020 року. За рахунок коштів запропоновано задовольнити вимоги відповідача у розмірі 138 859,27 грн: заборгованість по основному зобов`язанню - 69 982,90 грн; пеня - 54 708,12 грн; розмір плати за вчинення виконавчого напису, яка підлягає стягненню з боржника - 14 168,25 грн.
Позивач вважав зазначений виконавчий напис незаконним та вчиненим із грубим порушенням порядку вчинення виконавчих написів, а тому таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Позивач зазначав, що він щомісяця і без затримок сплачував аліменти на утримання дитини, на підтвердження чого надав копії квитанцій. Проте, із зміною сімейного стану та необхідністю утримувати непрацездатних батьків та малолітніх дітей його дружини, в умовах пандемії, викликаної коронавірусом, його матеріальний стан значно погіршився, у зв`язку з чим позивач звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом про зменшення розміру стягуваних аліментів, що підтверджує наявність спору між сторонами щодо розміру стягуваних аліментів.
Крім того, як вказував позивач, виконавчий напис було видано без перевірки сум, сплачених ним на користь відповідача. Також не є безспірною сума пені в розмірі 54 708,12 грн. Відповідність розрахунків заборгованості та пені нотаріусом не перевірялася. Виконавчий напис видано саме на суму, яка була вказана відповідачем по справі. Також нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не було враховано того факту, що неустойка (пеня) та сума плати нотаріусу (державного мита) не передбачена умовами Договору, що суперечить частині другій статті 88 Закону України "Про нотаріат" та пункту 6.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Враховуючи наведене просив суд визнати виконавчий напис, вчинений ПНОМНО Журавлем М. В., зареєстрований в реєстрі за № 797 від 29 жовтня 2020 року таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24 травня 2021 року у складі судді Середи І. В. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис з пропозицією звернути стягнення на грошові кошти у розмірі 138 859,27 грн, належні ОСОБА_1, вчинений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М. В. 29 жовтня 2020 року, номер в реєстрі 797.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник не мав безспірної заборгованості, оскільки між сторонами існує спір щодо її розміру. Також суд зазначив, що матеріали справи не містять доказі на підтвердження несплати позивачем заборгованості за період з 10 квітня 2020 року по 10 жовтня 2020 року.
Додатковим рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 липня 2021 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 4 067,80 грн.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року апеляційну скаргу адвоката Коваленко К. О. в інтересах ОСОБА_2 задоволено, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 травня 2021 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_2 надала всі докази, які підтверджують безспірність заборгованості за договором про сплату аліментів на дитину від 08 січня 2019 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при вчиненні виконавчого напису було дотримано встановлену діючим законодавством процедуру, тому законних підстав для визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, немає.
Постановою Одеського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року апеляційну скаргу адвоката Коваленко К. О. в інтересах ОСОБА_2 задоволено.
Додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 липня 2021 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким заяву адвоката Колеснікової Ю. С. в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення залишено без задоволення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У січні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Колеснікової Ю. С.
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - Колеснікова Ю. С., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого суду.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, провадження № 14-84цс19, у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17, від 05 березня 2018 року у справі № 756/11960/15-ц, провадження № 61-715св17, від 07 лютого 2018 року у справі № 204/4071/14-ц, провадження № 61-360св18, від 12 квітня 2018 року у справі № 761/32388/13, провадження № 61-3251св18, від 02 грудня 2019 року у справі № 756/5689/14, провадження № 61-31984св18, від 08 серпня 2019 року у справі № 753/3490/17, провадження № 61-22780св18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що на час вчинення оспорюваного виконавчого напису існував спір між сторонами щодо розміру аліментів на утримання дитини.
Вказує, що зазначення у виконавчому написі сума заборгованості є невірною та спірною, оскільки з 10 квітня 2020 року ним сплачувались аліменти наступним чином: 21 квітня 2020 року сплачено 3 000 грн; 14 травня 2020 року - 4 000 грн; 12 червня 2020 року - 4 000 грн; 10 липня 2020 року - 4 000 грн; 12 серпня 2020 року - 4 000 грн; 10 вересня 2020 року - 4 000 грн; 12 жовтня 2020 року - 4 000 грн; 10 листопада 2020 року - 4 000 грн; 19 листопада 2020 року - 4 960 грн; 19 листопада 2020 року - 4 900 грн.
Зазначені обставини підтверджуються відповідними квитанціями, які наявні в матеріалах справи.
Також заявник не згоден із розміром пені, обрахованої ОСОБА_2 .
Натомість оскаржуваним виконавчим написом було запропоновано стягнути з нього заборгованість без урахування зазначених обставин.
Отже, заборгованість, за якою видано виконавчий напис, не є безспірною, а оскаржуваний виконавчий напис видано незаконно та безпідставно.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Колеснікової Ю. С. від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5, у якому вказано, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
08 січня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про сплату аліментів на дитину, за яким батько зобов`язався сплачувати аліменти на утримання дитини у період з 08 січня 2019 року до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 суму аліментів в розмірі 13 854,70 грн, що еквівалентно 500 доларам США згідно офіційного курсу Національного банку України на день підписання цього договору, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мартьяновою Т. О. та зареєстрованого в реєстрі за № 19.
Пунктом 11 договору про сплату аліментів на дитину визначено, що у разі невиконання, неналежного або несвоєчасного виконання батьком умов даного договору та виникнення заборгованості з вини батька, він зобов`язаний сплатити неустойку (пеню) в розмірі 1 відсотка від несплаченої суми аліментів за кожен день прострочення зобов`язання.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 08 травня 2020 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру стягуваних аліментів на утримання дитини.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2020 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовлено.
29 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М. В. було вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 797, яким запропоновано звернути стягнення на грошові кошти в розмірі 138 859,27 грн, які належать ОСОБА_1 .
У наведеному виконавчому написі зазначено, що кошти в розмірі 124 691,02 грн на підставі договору про сплату аліментів на дитину, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мартьяновою Т. О. 08 січня 2019 року за реєстровим № 19, ОСОБА_1 мав сплатити ОСОБА_2 .. Строк платежу за Договором настав 10 квітня 2020 року. Визначено, що строк за який провадитися стягнення: з 10 квітня 2020 року по 10 жовтня 2020 року. За рахунок коштів запропоновано задовольнити вимоги ОСОБА_2 в розмірі: заборгованість по основному зобов`язанню - 69 982,90 грн; пеня - 54 708,12 грн; розмір плати за вчинення виконавчого напису, яка підлягає стягненню з боржника - 14 168,25 грн.
У подальшому відповідачка ОСОБА_2 звернулася до Лиманського районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Журавля М. В. від 29 жовтня 2020 № 797. У вказаній заяві стягувач просила стягнути з боржника кошти в сумі 124 961,02 грн.
05 листопада 2020 року головний державний виконавець Лиманського районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Луценко І. І., керуючись статтями 3, 4, 24-27 Закону України "Про виконавче провадження", винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 63506758 з виконання виконавчого напису № 797, виданого 29 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М. В. про стягнення з боржника - ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості по сплаті аліментів на підставі договору про сплату аліментів в сумі 124 961,02 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.