Постанова
Іменем України
14 червня 2023 року
м. Київ
справа № 2-762/11
провадження № 61-12460св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Білої Ірини Володимирівни, Дрогобицька філія Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк",
треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, орган опіки та піклування Дрогобицької міської ради, приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Молокус Богдан Володимирович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" на ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Левика Я. А., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" (далі - ПАТ "Укрінбанк") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Білої І. В., Дрогобицької філії ПАТ "Укрінбанк", треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), Орган опіки та піклування Дрогобицької міської ради, приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Молокус Б. В., про визнання недійсним договору іпотеки.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 перебувала з ОСОБА_2
у зареєстрованому шлюбі. 31 травня 1990 року рішенням виконавчого комітету Дрогобицької міської ради народних депутатів Львівської області
№ 120 ОСОБА_2 виділено земельну ділянку на АДРЕСА_1, площею 600 кв. м під будівництво індивідуального житлового будинку. На вказаній земельній ділянці ОСОБА_2 за спільні кошти сім`ї збудував житловий будинок загальною площею 245,9 кв. м, житловою - 88,4 кв. м, який здано в експлуатацію.
28 серпня 2006 року ОСОБА_2 без усної чи письмової згоди позивачки уклав з ПАТ "Укрінбанк" кредитний договір № 60837, згідно з умовами якого особисто одержав на руки на споживчі цілі кредитні кошти в сумі
31 200,00 дол. США строком до 27 серпня 2009 року під 12,5 % річних.
29 серпня 2006 року ОСОБА_2 без згоди позивачки уклав
з ПАТ "Укрінбанк" договір іпотеки, на підставі якого для забезпечення виконання взятих на себе згідно із кредитним договором зобов`язань, передав в іпотеку зазначений житловий будинок, який фактично є у їхній спільній сумісній власності як подружжя.
У подальшому ОСОБА_2 уклав додаткові договори від 08 лютого
2007 року № 1, від 12 червня 2007 року № 2, від 03 жовтня 2008 року № 3,
від 27 серпня 2009 року № 4 згідно з якими йому надано додаткові кредитні кошти з терміном повернення до 27 серпня 2010 року на умовах забезпеченості заставою житлового будинку
АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 вважала, що при укладенні спірного договору іпотеки порушено не тільки її особисті немайнові права, а і право їх на той час неповнолітньої доньки, оскільки такий договір укладено без згоди органу опіки та піклування.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати недійсним договір іпотеки від 29 серпня 2006 року, укладений між ПАТ "Укрінбанк", від імені якого діяв директор Дрогобицької філії ПАТ "Укрінбанк", і ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Молокусом Б. В.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від
02 грудня 2016 року позовні вимоги задоволено.
Визнано недійсним договір іпотеки від 29 серпня 2006 року, укладений між ПАТ "Укрінбанк", від імені якого діяв директор Дрогобицької філії ПАТ "Укрінбанк", і ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Молокусом Б. В.
Не погоджуючись із рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 грудня 2016 року, Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" (далі - ПАТ "Українська інноваційна компанія")
18 вересня 2017 року оскаржило його в апеляційному порядку.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 16 травня 2022 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Українська інноваційна компанія" на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від
02 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ "Укрінбанк" в особі уповноваженої особи Фонду, Дрогобицької філії ПАТ "Укрінбанк", треті особи: Фонд, орган опіки та піклування Дрогобицької міської ради, приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Молокус Б. В., про визнання недійсним договору іпотеки - закрито.
Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою
ПАТ "Українська інноваційна компанія" на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 грудня 2016 року, апеляційний суд виходив із того, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" не
є учасником справи, оскаржуваним рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов?язки заявника не вирішувалося.
Не погоджуючись із рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 грудня 2016 року, ПАТ "Укрінбанк" в особі уповноваженої особи Фонду на продовження виведення банку з ринку Караченцева А. Ю. 19 жовтня 2022 року оскаржило його в апеляційному порядку.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року
у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою
ПАТ "Укрінбанк" в особі уповноваженої особи Фонду на продовження виведення банку з ринку Караченцева А. Ю. на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 грудня 2016 року - відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що заявник пропустив строк звернення до суду
з апеляційною скаргою. Доводи заявника про неможливістьотримання копії судового рішення не підтверджено належними доказами.У судовому засіданні, в якому було постановлено оскаржуване рішення, представник ПАТ "Укрінбанк" був присутній. Обставин щодо існування поважних причин, що призвели до пропуску строку на апеляційне оскарження, в апеляційній скарзі не наведено. Такожне наведено непереборних обставин, які перешкоджали
б подати апеляційну скаргу своєчасно, з урахуванням обізнаності про розгляд справи судом першої інстанції. З огляду на викладене апеляційний суд зробив висновок про те, що наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними (пункт 4 частина перша статті 358 ЦПК України).
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
19 грудня 2023 року ПАТ "Укрінбанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від
03 листопада 2022 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок суду апеляційної інстанції
є неправильним, оскільки згідно зі статтею 294 ЦПК України в редакції до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII про внесення змін до ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь
у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів
з дня отримання копії цього рішення. ПАТ "Українська інноваційна компанія" не є правонаступником ПАТ "Укрінбанк". У період до 16 травня 2022 року за наявності відкритого апеляційного провадження за апеляційною скаргою
ПАТ "Українська інноваційна компанія", Фонд не мав правових підстав для подання апеляційної скарги, оскільки мав обґрунтовані очікування вирішення судом питання щодо належної особи, яка має право на подання апеляційної скарги. Оскаржуване рішення суду першої інстанції заявник отримав лише
29 вересня 2022 року, після чого 19 жовтня 2022 року було подано апеляційну скаргу.
Доводи інших учасників справи
20 лютого 2023 року опікун ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що вона підлягає частковому задоволеннюз таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.