Постанова
Іменем України
14 червня 2023 року
м. Київ
справа № 372/4408/21
провадження № 61-2067св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Обухівського районного суду Київської області, в складі судді Висоцької Г. В., від 22 серпня 2022 року, постанову Київського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О., від 29 листопада 2022 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О., від 13 грудня
2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивований тим, що 24 липня 2007 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № KIQ0GA00000063, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит в розмірі 66 340 дол. США на термін до 24 липня 2017 року, а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановлені вказаним договором.
Позивач зобов`язання за вказаним договором виконав та надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору, натомість ОСОБА_1 не здійснив своєчасне погашення заборгованості за кредитом, процентами, комісією, а також іншими виплатами відповідно до умов договору, внаслідок чого станом на 05 жовтня 2021 року виникла заборгованість в розмірі 454 449,91 дол. США, яка складається із:
- 45 816,80 дол. США - заборгованості за кредитом,
- 94 688,86 дол. США - заборгованості по процентам за користування кредитом,
- 11 519,89 дол. США - заборгованості по комісії за користування кредитом,
- 302 424,36 дол. США - пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.
Вказану заборгованість АТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 22 серпня
2022 року в задоволені позову відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивач заявив неправомірну вимогу до відповідача в частині стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 94 688,86 дол. США, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України.
Зі змісту позову та доданих до нього документів неможливо визначити розмір дійсної заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором із врахуванням звернення стягнення АТ КБ "ПриватБанк" на предмет іпотеки 16 серпня 2016 року. Також районний суд вказав на наявність підстав для відмови у задоволенні позову через сплив позовної давності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись з рішенням Обухівського районного суду Київської області від 22 серпня 2022 року в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення процентів за користування кредитом за період із 09 листопада 2018 року по 05 жовтня 2021 року в розмірі 4 549,87 дол. США, банк подав апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково, рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 серпня 2022 року змінено в частині мотивів відмови в задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що після звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінюється порядок, умови і строк дії кредитного договору, оскільки на час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що банком не доведено розмір дійсної заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором із врахуванням звернення стягнення на предмет іпотеки, а крім того право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припинилося після звернення АТ КБ "Приватбанк" до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Дійшовши висновку про недоведеність позовних вимог, суд першої інстанції помилково послався на пропуск строку позовної давності, як підставу для відмови у позові, що апеляційний суд вважав підставою для зміни мотивів рішення районного суду.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 13 грудня
2022 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши надані ОСОБА_1 докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про їх співмірність зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, а також їх відповідності критерію реальності цих витрат, розумності їхнього розміру та пропорційності до предмета спору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитом за період з 09 листопада 2018 року по 05 жовтня 2021 року в розмірі 4 549,87 дол. США та ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову, а також скасувати додаткову постанову апеляційного суду та відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.
В іншій частині рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не оскаржуються та касаційним судом не переглядаються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
14 лютого 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Обухівського районного суду Київської області, від 22 серпня 2022 року, постанову Київського апеляційного суду
від 29 листопада 2022 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із районного суду.
У квітні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16, від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, у постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі № 5017/1987/2012 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що звернення стягнення на предмет іпотеки є відмінною вимогою від вимоги про стягнення заборгованості, у зв`язку з чим застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та непоновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України у кредитному договорі може бути передбачено сплату процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання зобов`язання.
Такі проценти може бути стягнуто кредитодавцем і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позивальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, а нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту, незалежно від закінчення строку дії кредитного договору.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Відзив представника ОСОБА_1 - адвоката Красківського В. П. мотивований тим, що припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін, може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. По кредитному договору
від 24 липня 2007 року № KIQ0GA00000063 право АТ КБ "ПриватБанк" нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припинилось, оскільки сплив визначений договором строк кредитування за вимогою, пред`явленою банком в порядку частини другої статті 1050 ЦК України.
Фактичні обставини справи встановлені судами
24 липня 2007 року АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № KIQ0G00000063, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 66 340 дол. США на термін до 24 липня
2017 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.
Згідно із договором іпотеки, укладеним в забезпечення зобов`язань за вищезазначеним кредитним договором, ОСОБА_1 передав в іпотеку
АТ КБ "Приватбанк" належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 07 квітня
2014 року справі № 372/6286/13-ц, яке набрало законної сили, позов АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 24 липня 2007 року
№ KIQ0GA00000063 в розмірі 161 860,92 дол. США, що за курсом НБУ
від 04 грудня 2013 року складає 1 293 268,77 грн, звернуто стягнення на квартиру загальною площею 52,50 кв. м, житловою площею 29,20 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки від 24 липня 2007 року
№ KIQ0GA00000063) АТ КБ "ПриватБанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
За змістом частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості.
Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 07 квітня
2014 року у справі № 372/6286/13-ц задоволено позов АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 24 липня 2007 року №KIQ0G00000063в розмірі 161 860,92 дол. США звернуто стягнення на належну ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .
Звертаючись до суду із розглядуваним позовом, АТ КБ "ПриватБанк", зокрема просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по процентам за користування кредитом, яка виникла станом на 05 жовтня 2021 року, в сумі 94 688,86 дол. США.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.