Постанова
Іменем України
14 червня 2023 року
м. Київ
справа № 362/6024/21
провадження № 61-5486 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представник позивачів - ОСОБА_3,
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, державний реєстратор Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Тютюн Дмитро Сергійович,
третя особа - приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Нещасна Тетяна Миколаївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2, ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 16 березня 2023 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Махлай Л. Д., Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, державного реєстратора Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Тютюна Д. С., третя особа - приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Нещасна Т. М., про визнання права на земельний сервітут, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора.
Позовна заява мотивована тим, що 12 квітня 2017 року вони уклали з ОСОБА_5 договір про право користування земельною ділянкою (договір сервітуту), відповідно до якого мали прохід і проїзд на транспортному засобі по належній ОСОБА_5 земельній ділянці, площею 0,0156 га, кадастровий номер 3210700000:01:002:0060, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
У пункті 6.5.6 договору про право користування земельною ділянкою (договору сервітуту) було зазначено, що він припиняється у разі припинення права власності ОСОБА_5 на вказану земельну ділянку.
14 вересня 2019 року ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу відчужила вищезазначену земельну ділянку ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, а державний реєстратор Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Тютюн Д. С. на підставі підпункту 6.5.6. пункту 6.5. договору про право користування земельною ділянкою (договору сервітуту) від 12 квітня 2017 року прийняв рішення
від 28 вересня 2021 року № 60625731 про припинення дії вказаного договору сервітуту.
Позивачі вважали, що зазначений підпункт 6.5.6. пункту 6.5. договору про право користування земельною ділянкою (договору сервітуту) є нікчемним у силу закону, оскільки суперечить частині першій статті 101 ЗК України
та частині шостій статті 403 ЦК України. Тому були відсутні правові підстави для припинення зазначеного договору, а у них наявне право користування спірною земельною ділянкою. Рішення державного реєстратора Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області
Тютюна Д. С. від 28 вересня 2021 року № 60625731 є незаконним та таким, що винесено з порушенням їхніх прав.
З урахуванням викладеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_1,
ОСОБА_2 просили суд визнати за ними право на земельний сервітут
у вигляді забезпечення їм можливісті здійснювати право проходу та проїзду на транспортному засобі по земельній ділянці, площею 0,0156 га, шириною 3,7 м, довжиною 42,65 м, кадастровий номер 3210700000:01:002:0060 за адресою: АДРЕСА_1, яке було встановлено на підставі договору про право користування земельною ділянкою (договору сервітуту) від 12 квітня 2017 року № 783, як спосіб застосування наслідків нікчемності підпункту 6.5.6. пункту 6.5 вищевказаного договору. Просили визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Тютюна Д. С. від 28 вересня 2021 року № 60625731 про припинення договору сервітуту від 12 квітня 2017 року та вилучення відомостей про цей договір з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з одночасним внесенням уповноваженою особою відомостей про реєстрацію договору про право користування земельною ділянкою (договору сервітуту) від 12 квітня 2017 року № 783, посвідченого приватним нотаріусом Васильківського міського нотаріального округу Київської області Нещасною Т. М. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області
від 01 вересня 2022 року у складі судді Марчука О. Л. позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право на сервітут, установлений укладеним між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та ОСОБА_5 договором про право користування земельною ділянкою (договором сервітуту) від 12 квітня 2017 року. Визнано протиправним рішення державного реєстратора Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Тютюна Д. С. від 28 вересня 2021 року № 60625731. Скасовано рішення державного реєстратора Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Тютюна Д. С. від 28 вересня 2021 року № 60625731. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підпункт 6.5.6. пункту 6.5. договору про право користування земельною ділянкою (договору сервітуту)
від 12 квітня 2017 року № 783 суперечить частині першій статті 101 ЗК України, згідно з якою дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи, а отже, є нікчемним у силу закону, тобто не створює правових наслідків щодо припинення дії договору про право користування земельною ділянкою (договору сервітуту), укладеного між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .
Ураховуючи викладене, позивачі мають право на сервітут, установлений договором про право користування земельною ділянкою (договору сервітуту) від 12 квітня 2017 року № 783, а рішення державного реєстратора Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області
Тютюна Д. С. від 28 вересня 2021 року № 60625731 про припинення дії вказаного договору є протиправним, оскільки вчинене на підставі недійсної у силу закону (нікчемної) умови договору сервітуту.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 16 березня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 - ОСОБА_9 задоволено. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2022 року скасовано та ухвалено по справі нове рішення, яким у задоволенні позову
ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачі не позбавлені права звернутися до суду з позовом щодо встановлення їм сервітуту у разі неможливості досягнення згоди на укладення такого договору з новими власниками спірної земельної ділянки. Посилався на відповідні постанови Верховного Суду.
Також суд апеляційної інстанції вважав необґрунтованими вимоги позивачів щодо визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області
Тютюна Д. С. від 28 вересня 2021 року № 60625731 щодо припинення дії договору сервітуту від 12 квітня 2017 року. Вказана реєстрація припинення дії договору була проведена відповідно до положень пункту 14 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представникОСОБА_2, ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 362/6024/21 з Васильківського міськрайонного суду Київської області.
У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2023 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що у разі встановлення нікчемності правочину визнання його недійсним не вимагається, у такому разі суд лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв`язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами.
Апеляційний суд у порушенням положень закону не звернув уваги на те, що підпункт 6.5.6. пункту 6.5. договору про право користування земельною ділянкою (договору сервітуту) від 12 квітня 2017 року № 783 суперечить частині першій статті 101 ЗК України та частині шостій статті 403 ЦК України, оскільки відповідно до вказаних положень закону сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут. У цивільному та земельному законодавстві відсутня така підстава, як припинення дії земельного сервітуту при переході права власності до іншої особи.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27 вересня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 0,07 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: 3210700000:01:002:0106.
27 вересня 2016 року відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 0,0809 га, розташовану за адресою:
АДРЕСА_1, кадастровий номер: 3210700000:01:002:0107.
12 квітня 2017 року між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено договір про право користування земельною ділянкою (договір сервітуту), за умовами якого позивачі отримали право на сервітут у вигляді забезпечення можливості їх, як сервітуаріїв, здійснювати прохід і проїзд на транспортному засобі по земельній ділянці, площею 0,0156 га, кадастровий номер 3210700000:01:002:0060, на АДРЕСА_1 (а.с. 10-11, т. 1).
14 вересня 2019 року згідно із договором купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 придбали у ОСОБА_5 кожен по 1/4 частки вказаної земельної ділянки,
площею 0,0156 га, кадастровий номер 3210700000:01:002:0060, розташованої по АДРЕСА_1 (а.с. 14-15, т. 1).
Право власності ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 було зареєстровано на зазначену земельну ділянку, площею 0,0156 га, кадастровий номер 3210700000:01:002:0060, у рівних частках, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 16-17, 18-19, т. 1).
У підпункті 6.5.6. пункту 6.5. договору про право користування земельною ділянкою (договору сервітуту) від 12 квітня 2017 року передбачено, що цей договір припиняється у разі припинення права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку.
У зв`язку із припиненням права власності ОСОБА_5 на вказану земельну ділянку, державний реєстратор Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Тютюн Д. С. на підставі підпункту 6.5.6. пункту 6.5. договору про право користування земельною ділянкою (договору сервітуту) від 12 квітня 2017 року прийнято рішення від 28 вересня 2021 року № 60625731 про припинення дії договору про право користування земельною ділянкою (договору сервітуту) від 12 квітня 2017 року (а.с. 100, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.