Постанова
Іменем України
14 червня 2023 року
м. Київ
справа № 215/4928/20
провадження № 61-17368 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Ямковий Владислав Іванович,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 червня 2021 року у складі судді Демиденка Ю. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 рокуу складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М.,
Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виділ в натурі частки нерухомого майна, належного на праві спільної часткової власності.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона набула право власності на 1/3 частину нежитлового приміщення № 18, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, згідно з договором міни нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області від 10 серпня 2020 року. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить на праві власності по 1/3 частині вказаного нежитлового приміщення, кожній з них, на підставі договорів купівлі-продажу від 15 квітня 2008 року.
Позивач указувала, що не може користуватися своєю власністю, оскільки
ОСОБА_2, ОСОБА_3 обмежують їй доступ до приміщення, посилаючись на те, що її частка не виділена в натурі. Тому між співвласниками виник спір щодо користування нерухомістю.
З урахуванням наведеного, посилаючись на статті 356, 358 ЦК України, ОСОБА_1 просила суд виділити в натурі її 1/3 частку у нежитловому приміщенні, а саме 68,00 кв. м від загальної площі приміщення 204 кв. м,
а ОСОБА_2, ОСОБА_3 виділити в натурі 136 кв. м
(по 1/2 частині), виходячи з рівності прав кожного із співвласників у праві спільної часткової власності.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Тернівського районного судом м. Кривого Рогу від 22 вересня
2020 року відкрито провадження у даній справі.
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 грудня 2020 року за клопотанням представника відповідачів призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, на час проведення якої зупинено провадження у справі, витрати по експертизі покладено на відповідачів.
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 лютого 2021 року відновлено провадження у справі.
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 06 травня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачів
про зупинення розгляду справи.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Виділено ОСОБА_1 у натурі нежитлове приміщення
АДРЕСА_2, загальною площею 68,0 кв. м, вбудоване у перший поверх двоповерхової будівлі торгівельного центру.
Виділено ОСОБА_2, ОСОБА_3 у натурі нежитлове приміщення
АДРЕСА_2, загальною площею 136,0 кв. м, вбудоване у перший поверх двоповерхової будівлі торгівельного центру.
Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1
по 420,40 грн судового збору, з кожної.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно з висновком експерта з питань судової будівельно-технічної експертизи від 22 жовтня
2020 року № 64-20, наданого позивачем і складеного судовим експертом Бихно М. В. за його заявою (далі - висновок судової будівельно-технічної експертизи від 22 жовтня 2020 року № 64-20), технічно можливо в межах існуючої забудови виділити в натурі ОСОБА_1 1/3 частку нежитлового приміщення, площею 68,0 кв. м, із загальної площі приміщення у 204,0 кв. м. Приміщення, площею 68,0 кв. м., має окремий вхід. Приміщення,
які залишаються ОСОБА_2 і ОСОБА_3, загальною площею
136,0 кв. м, також мають окремий вхід, відповідають їх ідеальним часткам
у праві спільної часткової власності.
Врахувавши вказаний висновок експертизи як належний і допустимий доказ
у справі, районний суд надав оцінку технічному паспорту на спірне нежитлове приміщення, виконаному товариством з обмеженою відповідальністю
"Пріма-КР" від 15 червня 2020 року, який надано відповідачами, згідно з якого загальна площа спірного приміщення становить 220,9 кв. м, а не 204 кв. м.,
є різниця в площі торгівельної зали, яка становить 177,7 кв. м, кількості
та конфігурації підсобних приміщень.
Порівнюючи висновок експертизи з технічним паспортом, зокрема схематичні плани, районний суд встановив, що частина нежитлового приміщення,
яке можливо виділити ОСОБА_1, незмінна, зазначені ті самі приміщення мийки, площею 4,9 кв. м, і кімнати персоналу, площею 6,9 кв. м, існує лише різниця у не несучих перегородках всередині цих приміщень. Приміщення торгівельної зали у межах існуючої забудови незмінне по довжині і ширині приміщення.
Крім того, якщо ОСОБА_1 вважає достатнім для її 1/3 частки, виділити їй в натурі площу 68,0 кв. м із загальної площі у 204,0 кв. м, а не 220,9 кв. м,
і якщо допустити, що таку площу має приміщення, то, зменшуючи права позивача, вказане рішення впливає лише на права останньої,
а не відповідачів. При цьому спірне приміщення, частка якого була набута позивачем, має площу саме 204,0 кв. м, а не 220,9 кв. м.
Відповідачі не надали доказів на спростування висновку судової будівельно-технічної експертизи від 22 жовтня 2020 року № 64-20, наданого позивачем, під час складання якого експертом проводилося візуальне та інженерно-технічне обстеження об`єкта із застосуванням спеціального обладнання
та фотографування. Висновок експерта відповідає технічному паспорту,
який надано позивачем, складеному 09 липня 2020 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, відповідає площі приміщення, зазначеній
у нотаріально посвідченому договорі міни нерухомого майна.
Крім того, під час розгляду справи за клопотанням відповідачів ухвалою районного суду від 16 грудня 2020 року було призначено судову будівельно-технічну експертизу, яка не була виконана через несплату відповідачами
її вартості.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 - адвоката Маленької Л. І., залишено без задоволення.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 червня 2021 рокузалишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, його висновки підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються
на нормах законодавства, а тому районний суд зробив правильні висновки
про наявність правових підстав для виділу часток нежитлового приміщення, яке перебуває у спільній частковій власності сторін, оскільки поділ спірного нежитлового приміщення технічно можливий, що встановлено висновком експертизи від 22 жовтня 2020 року, наданого позивачем і не спростованого відповідачами.
При цьому під час розгляду справи судом першої інстанції за клопотанням відповідачів ухвалою суду від 16 грудня 2020 року було призначено судову будівельно-технічну експертизу, яка не була виконана через несплату відповідачами її вартості.
Крім того, враховано положення Інструкції щодо проведення поділу, виділу
та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України
від 18 червня 2007 року № 55 (далі - Інструкція), відповідні норми ЦК України, судову практику Великої Палати Верховного Суду, зокрема постанову
від 25 березня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц (провадження
№ 14-43цс20), та Верховного Суду у частині вирішення питання про те, чи може бути предметом поділу (виділу) самочинно збудоване нерухоме майно
й вказано, що у даному спорі при вирішенні питання про поділ спірного нежитлового приміщення, експертом не було включено до розрахунку самочинно збудовані приміщення. Разом із цим, встановлено технічну можливість виділення співвласникам ізольованих приміщень із найменшим відхиленням від ідеальних часток співвласників, з найменшою кількістю необхідних переобладнань приміщень та без втручання в несучі конструкції
й інженерні системи загального користування.
Відповідачами не надано доказів виконання позивачем самочинного будівництва, а відповідно до висновку експертизи від 22 жовтня 2020 року експертом виявлено при візуальному обстеженні самочинно збудовані приміщення зі сторони користування відповідачів, правовстановлююча документація на ці приміщення експерту не надана, тому приміщення
і споруди, що є самочинно збудованими, при виділі експертом
не розглядалися. Натомість розглядалася можливість виділу 1/3 частки нежитлового приміщення з урахуванням фактичного користування,
будівель та споруд, що мають правовий статус та фактично наявні.
Апеляційний суд урахував судову практику Верховного Суду у подібних справах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц, провадження № 14-43цс20; постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: від 22 травня 2019 року у справі № 127/6698/16-ц, провадження
№ 61-18773св18; від 26 червня 2019 року у справі № 489/6157/15-ц, провадження № 61-18725св18; від 28 жовтня 2020 року у справі
№ 2114/2-3819/11, провадження № 61-1070св19; від 29 липня 2021 року
у справі № 183/217/20, провадження № 61-8843св21).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у жовтні 2021 року,
ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення
про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає те,
що судами застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного
у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду, а також належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 29 жовтня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
від 11 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 05 жовтня 2021 року залишено без руху з наданням строку для усунення
її недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено
про наслідки її невиконання.
У наданий судом строк заявником надіслано матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано дану цивільну справу із суду першої інстанції. У задоволенні клопотання ОСОБА_3
про зупинення дії оскаржуваного рішення суду першої інстанції відмовлено. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року справу призначено
до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2022 року зупинено касаційне провадження у справі.
У зв`язку з перебуванням судді Черняк Ю. В. у відпустці, пов`язаній
з вагітністю та пологами, на підставі повідомлення Секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д., розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду
від 21 квітня 2023 року № 515/0/226-23 справу передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 квітня 2023 року справу передано судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Воробйова І. А.,
Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Лідовець Р. А.
У зв`язку із обранням до Великої Палати Верховного Суду судді
Воробйової І. А., на підставі повідомлення Секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д., розпорядженням в. о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 01 червня 2023 року № 708/0/226-23 справу передано
на повторний автоматизований розподіл судових справ.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 червня 2023 року справу передано судді-доповідачеві Луспенику Д. Д., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І.,
Коломієць Г. В., Лідовець Р. А., Хопта С. Ф.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували
при вирішенні спору факт наявного самочинного будівництва,
що унеможливлює поділ спірного нежитлового приміщення, а також
не застосували у цій частині відповідні положення Інструкції. Посилається
на судову практику Верховного Суду України та Верховного Суду у подібних справах (постанови Верховного Суду України: від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15; постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: від 16 вересня 2020 року у справі № 630/491/17 (провадження № 61-2239св19), від 07 квітня 2021 року у справі № 243/3647/13-ц (провадження № 61-17723св20)).
Вважає безпідставними висновки судів про те, що позивачу виділено частину приміщення, де немає самочинного будівництва. У матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили вказані висновки.
Крім того, не відповідає дійсності висновок судів про те, що призначена районним судом судова будівельно-технічна експертиза не відбулася через відсутність її оплати відповідачами. Відмова від проведення експертизи обумовлена тим, що експерт заявив клопотання, яким фактично просив суд надати перевагу одному з технічних паспортів, що суд і зробив, не надавши належної оцінки суперечностям, які містяться в технічних паспортах, наданих сторонами.
Висновок судової будівельно-технічної експертизи від 22 жовтня 2020 року
№ 64-20, наданий позивачем, не є належним і допустимим доказом, оскільки
є упередженим, ґрунтується виключно на технічному паспорті, наданому позивачем, жодних вимірів (схем, графіків, таблиць) експерт не здійснював, фотознімки у висновку не відображають об`єктивну інформацію щодо спірного приміщення.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від представника ОСОБА_1 - адвоката Ямкового В. І., в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Указує, що під час проведення судової будівельно-технічної експертизи експертом не враховано самочинно збудовані споруди та самочинно переобладнані приміщення, про що зазначено у висновку від 22 жовтня
2020 року № 64-20, який надано суду позивачем, і який не спростовано відповідачами. Тому він є належним і допустимим доказом у справі, його обґрунтовано враховано судами при вирішенні спору. У цій частині посилається на судову практику Верховного Суду, яку враховано апеляційним судом при вирішенні спору. Вважає, що судами правильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не порушено вимоги Інструкції.
При цьому правові висновки Верховного Суду, на які посилається заявник касаційної скарги, не є релевантними до фактичних обставин, встановлених судами у даній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з договором міни нерухомого майна від 10 серпня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Забуранною А. А., ОСОБА_1 належить на праві приватної спільної часткової власності 1/3 частина нежитлового приміщення, вбудованого у перший поверх двоповерхової будівлі торгівельного центру, розташованого за адресою:
АДРЕСА_3 (а. с. 6-7, т. 1).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28 серпня 2020 року, ОСОБА_2
та ОСОБА_3 належить на праві власності по 1/3 частині нежитлового приміщення, вбудованого у перший поверх двоповерхової будівлі торгівельного центру, розташованого за адресою: АДРЕСА_3,
кожній з них, підстава виникнення права власності: договори купівлі-продажу
від 15 квітня 2008 року, посвідчені приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кірієнко І. М. (а. с. 9-10, т. 1).
Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 22 жовтня 2020 року № 64-20, складеного судовим експертом Бихно М. В. за зверненням ОСОБА_1, технічно можливо в межах існуючої забудови, виділити
в натурі ОСОБА_1 1/3 частку нежитлового приміщення, площею
68,0 кв. м, із загальної площі приміщення в 204,0 кв. м. Приміщення, площею 68,0 кв. м, має окремий вхід. Цільове призначення приміщення не суперечить цільовому призначенню сусідніх приміщень (торгівельні та складські площі). Існує можливість вести господарську діяльність відокремлено від інших приміщень. Частка в натурі, яка виділяється, складається з торгівельної зали, площею 56,2 кв. м, мийки, площею 4,9 кв. м, та кімнати персоналу,
площею 6,9 кв. м (а. с. 45-53, т. 1).
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 грудня 2020 року у даній справі, з урахуванням ухвали цього самого суду про виправлення описки від 21 грудня 2020 року, за клопотанням представника
ОСОБА_2, ОСОБА_3 - адвоката Маленької Л. І., призначено
у справі судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення експерта поставлено наступні запитання:
1. Яка загальна площа нежитлового приміщення № 18, вбудованого в перший поверх будинку АДРЕСА_1, яка площа торгівельного залу, кількість, площа
та найменування підсобних приміщень?
2. Чи можливий виділ в натурі 1/3 частини нежитлового приміщення
АДРЕСА_2, співвласнику ОСОБА_1, яких саме приміщень і якою площею, без шкоди його цільового призначення?
Витрати по експертизі покладено на ОСОБА_2, ОСОБА_3 . Попереджено експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок (стаття 384 КК України) і за відмову від виконання покладених обов`язків (стаття 385 КК України). Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи. У розпорядження експерта надано ухвалу суду, технічний паспорт товариства з обмеженою відповідальністю "Пріма КР". Покладено на сторони у справі обов`язок надання експерту документів
та доступу до спірного майна (а. с. 90-91, т. 1).
24 грудня 2020 року судовим експертом Бихно М. В. направлено до суду клопотання про уточнення питання, в якому експерт зазначив матеріали,
які було надано для проведення експертизи, і вказав про те, що для відповіді на питання, поставлені перед експертом, необхідно працювати з паспортом
на об`єкт дослідження. Повідомлено, що інформація у наданих документах суперечлива, експерту невідомо, який з наданих технічних паспортів вірний, визначення указаного виходить за межі компетенції експерта. Тому судовий експерт просив пояснити, по яким документам проводити дослідження.
Крім того, направлено рахунок на оплату експертизи (а. с. 98, 99, т. 1).
16 лютого 2021 року представник ОСОБА_2, ОСОБА_3 - адвокат Маленька Л. І., подала до суду заяву, в якій просила видати їй копію клопотання експерта і рахунок на оплату для вирішення питання щодо експертизи у наступному судовому засіданні (а. с. 100, т. 1).
16 лютого 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ямковий В. І., подав до суду клопотання про поновлення провадження у справі,
яке мотивовано, у тому числі, не сплатою експертизи (а. с. 101, т. 1).
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 лютого 2021 року відновлено провадження у справі (а. с. 102-103, т. 1).
10 березня 2021 року судовий експерт Бихно М. В. направила до суду повідомлення про неможливісь надання висновку експерта через відсутність її оплати (а. с. 108-112, т. 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених
частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої
або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права
і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права,
які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав
та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту,
який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно
до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода