Постанова
Іменем України
14 червня 2023 року
м. Київ
справа № 753/8115/21
провадження № 61-4541 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 жовтня 2022 року у складі судді Сирбул О. Ф. та постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Коцюрби О. П., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Бучанської районної державної адміністрації Київської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини з матір`ю.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 24 липня 2010 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_3 .
Із березня 2018 року шлюбні стосунки почали погіршуватися, виникали постійні скандали, конфлікти та непорозуміння. ОСОБА_2 не надавав кошти на утримання сім`ї, шлюбні відносини між ними припинилися, вони почали проживати за різними адресами, перестали вести спільне господарство. Їхній син - ОСОБА_3, постійно перебував у стані стресу, почав відвідувати логопеда. Проблеми з розвитком мовлення у сина можуть бути пов`язанні саме через сімейні проблеми. Подальше спільне життя між нею та ОСОБА_2 неможливе.
Уважала, що місце проживання сина після розірвання шлюбу слід визначити з нею, так як вона забезпечена житлом, має постійну роботу, яка дозволить багато часу приділяти синові. Вона має стабільну заробітну плату та дохід
від надання земельної ділянки в оренду. Син за місцем їхнього проживання відвідує дошкільний заклад, курси для підготовки до школи, має друзів. Адаптуватися до нових умов та знайти нових друзів дитині буде складно.
Вирішити вказане питання у добровільному порядку ОСОБА_2 відмовляється.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд розірвати шлюб
між нею та ОСОБА_2, зареєстрований 24 липня 2010 року, визначити разом із нею місце проживання малолітнього сина - ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Протокольною ухвалою Дарницького районного суду м. Києва
від 25 листопада 2021 року замінено третю особу - Службу у справах дітей та сім`ї Бучанської районної державної адміністрації Київської області,
на Службу у справах дітей та сім`ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області (далі - Служба у справах дітей та сім`ї Борщагівської СР).
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27 січня 2022 року клопотання ОСОБА_1 про роз`єднання позовних вимог задоволено. Роз`єднано позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу
та визначення місця проживання дитини, виділено в самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про розірвання шлюбу передано для здійснення реєстрації
в автоматизованій системі документообігу суду.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 жовтня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом із матір`ю - ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі
908,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у спірних правовідносинах постійне проживання сина разом із матір`ю за місцем
її проживання відповідатиме забезпеченню якнайкращих інтересів дитини, яка потребує постійного догляду, піклування, турботи у зв`язку
з фізіологічними особливостями, позитивно сприятиме психологічному
та фізичному розвитку дитини. Указане підтверджується висновком щодо визначення місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, складеним Службою у справах дітей та сім`ї Борщагівської СР 25 січня 2022 року № 6/16 (далі - висновок органу опіки
та піклування від 25 січня 2022 року № 6/16).
Визначення місця проживання сина з матір`ю не впливає на його взаємовідносини з батьком, оскільки не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.
Суд першої інстанції застосував відповідні норми СК України, Конвенції
про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією
1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй
від 20 листопада 1959 року (далі - Декларація прав дитини),прецедентну судову практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 жовтня 2022 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції зробив правильні висновки по суті вирішення спору, вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну правову оцінку доказам, у тому числі висновку органу опіки та піклування від 25 січня
2022 року № 6/16. Позивачка забезпечена житлом, має постійну роботу
та стабільну заробітну плату, отримує дохід у вигляді орендної плати
за користування земельною ділянкою, що належить їй на праві власності, працює у закладі, в якому навчається дитина.
Визначення місця проживання малолітньої дитини разом із матір`ю
у цій справі відповідає якнайкращим інтересам дитини. При цьому батько дитини відіграє важливу роль у її житті, він має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того,
з ким дитина буде проживати. А в разі зміни обставин у відносинах сторін спору, визначене місце проживання дитини може бути змінено.
Суд апеляційної інстанції відхилив посилання апеляційної скарги про те,
що ОСОБА_1 залишила дитину з матір`ю та поїхала до Польщі, оскільки остання поїхала до Польщі з метою заробітку, строком на 2 місяці, а дитина залишилася на вказаний час проживати з бабусею у звичному для себе місці з рідними людьми. Крім того, апеляційним судом надано відповідну правову оцінку доводам відповідача про те, що ОСОБА_1
не телефонувала йому для забезпечення зв`язку із дитиною, завдала йому тілесних ушкоджень.
При цьому, з урахуванням віку дитини та висновку органу опіки
та піклування від 25 січня 2022 року № 6/16, апеляційний суд відхилив посилання відповідача про необхідність заслухати думку дитини з приводу
її місця проживання.
Суд апеляційної інстанції застосував відповідні норми СК України,
ЦК України, Закону України "Про охорону дитинства", врахував прецедентну судову практику ЄСПЛ та правові позиції Верховного Суду у подібних справах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на судові рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення й передати справу на новий розгляд, або ухвалити нове судове рішення.
В обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень заявник указує те, що судами необґрунтовано відхилено його клопотання
про опитування в судовому засіданні дитини, що має значення
для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389
ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі. Витребувано дану цивільну справу із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив
на касаційну скаргута надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2023 року справу призначено
до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними
у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій
при вирішенні спору надали невірну оцінку поданим ним доказам, неправильно встановили фактичні обставини справи.
Судами зроблено помилкові висновки про виїзд ОСОБА_1 до Польщі
з метою заробітку, так як указані дії матері свідчать про невиконання нею своїх батьківських обов`язків. Висновки судів не відповідають принципу необхідності забезпечення якнайкращих інтересів дитини, порушують його інтереси як батька дитини.
Крім того, судами не враховано, що з дати складення висновку органу опіки
та піклування від 25 січня 2022 року № 6/16 змінилися фактичні обставини справи, тому необхідно було заслухати думку дитини з приводу визначення її місця проживання. Проте, судами не заслухано думку дитини щодо визначення місця її проживання, безпідставно відхиленого подане ним відповідне клопотання.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1, в якому вона просить залишити без задоволення касаційну скаргу відповідача, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Суди попередніх інстанцій ухвалили законні рішення по суті вирішення спору, що відповідає принципу забезпечення якнайкращих інтересів дитини. Посилається на судову практику Верховного Суду у подібних справах.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24 липня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб (а. с. 4), у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_3
(а. с. 5).
Згідно з довідкою про отримані доходи, виданою за підписом директора
та головного бухгалтера Софіївсько-Борщагівського навчально-виховного комплексу "Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів - загальноосвітня школа
І-ІІІ ступенів" Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_1 працює у вищевказаному навчальному закладі
з 26 січня 2021 року на посаді асистента вчителя з посадовим окладом
5 786,00 грн (а. с. 9).
ОСОБА_1 є власником: квартири
АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, площею 0,93 га, з кадастровим номером 6120884200:01:001:1078,
розташованої за адресою: Тернопільська область, Борщівський район, Кудринецька сільська рада; житлового будинку
АДРЕСА_2 (а. с. 12-14).
Згідно з висновком органу опіки та піклуваннявід 25 січня 2022 року
№ 6/16, наданого Службою у справах дітей та сім`ї Борщагівської СР, орган опіки та піклування вважав за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом із матір`ю - ОСОБА_1 (а. с. 54).
У вказаному висновку, разом із іншим, зазначено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, є учнем 1-Г класу Софіївсько-Борщагівського навчально-виховного комплексу "Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів" Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої
цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених
частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу (пункт 4
частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої
або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права
і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання
про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права,
які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411,
частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного
у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи
чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної
в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно
до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода
на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового
або майнового права та інтересу.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК Українисімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором)
між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися
з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність
за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного
з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання
і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право
і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови
для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати
її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних
і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини
до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби
між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль
до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки
або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом
їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитинина рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено,
що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася
з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно
до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне
в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним
у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться
з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна
або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я,