ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 918/984/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Картере В.І.,
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.
за участю представника Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" та керуючого реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Мельник І.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2022
у справі № 918/984/21
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.11.2021, серед іншого, відкрито провадження у справі № 918/984/21 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Мельник Ірину Анатоліївну.
23.11.2021 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи - ОСОБА_1
23.12.2021 до господарського суду від Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" (далі - Банк) надійшла заява з грошовими вимогами до боржника в розмірі 5 142 938,33 грн (з них: 3 113 839,52 грн - сума заборгованості за договором, 1 619 735,91 грн - заборгованість зі сплати пені, 135 362,90 грн - 3% річних, 274 000,00 грн - штраф).
Установлені судами фактичні обставини справи (щодо вимог Банку)
26.04.2007 між Банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №51/07/КЖ-Ф (далі - Кредитний договір), за яким боржник отримав кредит в сумі 45 000,00 доларів США з метою купівлі квартири.
26.04.2007 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_1 .
З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, боржник та Банк уклали договір іпотеки № 51/07/ІЖ-Ф (далі - Договір іпотеки), відповідно до якого в іпотеку передано нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 (далі - квартира АДРЕСА_3 ).
У подальшому Банк звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості за вказаним Кредитним договором.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28.12.2011 у справі №2-1145/11р позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку грошові кошти на загальну суму в 55 204,00 доларів США та 56 315 грн, з яких: 33 505,00 доларів США - строкова заборгованість за кредитом, 7 315,00 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом, 14 384,89 доларів США -прострочені відсотки, 42 615,31 грн - пеня за простроченими відсотками та кредитом, 13 700,00 грн - штраф у розмірі 5% від заставної вартості предмета за не страхування предмету іпотеки.
13.10.2021 приватним виконавцем Ярмошевич Н.О. відкрито виконавче провадження № 67140199, що підтверджується відповідною постановою.
19.10.2021 приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника, відповідно до якої описано та арештовано квартиру АДРЕСА_3, що є предметом іпотеки відповідно до Договору іпотеки та належить ОСОБА_1
01.11.2021 приватним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.
Згідно із висновком суб`єкта оціночної діяльності про вартість майна - квартири №15, що є предметом іпотеки, така вартість становить 772700,00грн.
Непогашена заборгованість за Кредитним договором стала підставою для заявлення Банком грошових вимог до боржника у справі про неплатоспроможність у розмірі 5 142 938,33 грн, з яких 772 700,00 грн (згідно оцінки за висновком суб`єкта оціночної діяльності) є забезпеченими, решта конкурсними.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою попереднього засідання Господарського суду Рівненської області від 14.04.2022, серед іншого, визнано вимоги забезпеченого кредитора Банку у загальному розмірі 1 660 389,97 грн, з яких: 893 203,09 грн - заборгованість за кредитом, 195 009,12 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 383483,91 грн - прострочені відсотки; 42 615,31 грн - пеня; 13 700,00 грн - штраф; 132 378,54 грн - 3% річних; включено до витрат, пов`язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність, витрати Банку на оплату судового збору у розмірі 4 540,00 грн; решту вимог Банку в розмірі 3482548,36 грн відхилено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що визнані грошові вимоги Банку є заборгованістю боржника за Кредитним договором, що підтверджена чинним судовим рішенням. При цьому з огляду на не встановлення цим рішенням грошового еквіваленту в національній валюті України, суд дійшов висновку про визначення складу і розміру грошових вимог з урахуванням положень абзацу 6 пункту 5 розділу "Прикінцеві та Перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), тобто за курсом, встановленим Національним банком України (далі - НБУ) на дату відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника ОСОБА_1 (26,6588 грн/долар США станом на 23.11.2021).
Щодо заявлених Банком 1 619 735,91 грн пені та 274 000,00 грн штрафу суд дійшов висновку про часткове їх визнання у розмірах, підтверджених вищезазначеним судовим рішенням, що є обов`язковим до виконання відповідно до статті 129-1 Конституції України, а саме 42 615,31 грн та 13700,00 грн відповідно. Відхиляючи решту зазначених вимог суд зауважив, що згідно абзацу 6 пункту 5 розділу "Прикінцеві та Перехідні положення" КУзПБ до розміру вимог забезпеченого кредитора не включаються штрафні санкції та пеня.
Також судом визнано заявлені Банком у порядку частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вимоги щодо 3% річних за несвоєчасно сплачену заборгованість за кредитом за період з 24.11.2018 по 21.11.2021 у розмірі 4 965,66 доларів США. Водночас здійснивши перерахунок заявлених 3 % річних, суд визначив такі вимоги у сумі 132 378,54 грн, відтак вимоги у розмірі 2 984,36 грн відхилив.
У іншій частині вимог щодо 1 642 143,40 грн основної заборгованості місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у їх визнанні з огляду на нарахування такої заборгованості після пред`явлення Банком до боржника вимоги про дострокове погашення кредиту у порядку, передбаченому положенням статті 1050 ЦК України.
Суд першої інстанції не прийняв до уваги клопотання Банку про розподіл кредиторських вимог на забезпечені (в розмірі забезпечення) та конкурсні (як залишок непогашеної суми), оскільки воно суперечить вимогам пункту 5 розділу "Прикінцеві та Перехідні положення" КУзПБ, якими законодавець визначив тимчасові особливості процедури неплатоспроможності фізичної особи для окремих спірних правовідносин.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 апеляційну скаргу Банку задоволено частково; змінено ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14.04.2021 у справі № 918/984/21 в частині визнання вимог забезпеченого кредитора Банку в загальному розмірі 1 660 389,97 грн шляхом викладення пункту 3 резолютивної частини цієї ухвали в такій редакції:
"Визнати та включити до реєстру вимог кредиторів боржника Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Укргазбанк" в загальному розмірі 1 660 389,97 грн, з яких:
- 4 204,00 грн - відшкодовуються позачергово,
- 772 700,00 грн - забезпечені заставою майна боржника
- 120 503,09 грн заборгованість за кредитом - вимоги другої черги реєстру вимог кредиторів;
- 195 009,12 грн прострочена заборгованість за кредитом - вимоги другої черги реєстру вимог кредиторів;
- 383 483,91 грн прострочені відсотки - вимоги другої черги реєстру вимог кредиторів;
- 132 378,54 грн три відсотки річних - вимоги другої черги реєстру вимог кредиторів;
- 42 615,31 грн пеня - вимоги третьої черги реєстру вимог кредиторів;
- 13 700,00 грн штраф - вимоги третьої черги реєстру вимог кредиторів."
У частині включення до витрат, пов`язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність, витрати на оплату судового збору Банку у розмірі 4 540,00 грн та в частині відмови решти вимог останнього у розмірі 3 482 548,36 грн ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14.04.2021 у справі № 918/984/21 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість грошових вимог Банку у визнаній їх частині в сумі 1 660 389,97 грн, втім зазначив про помилковість відмови у розподілі цих вимог на забезпечені та конкурсні.
У цьому питанні апеляційний суд дійшов висновку про визнання забезпеченими вимог Банку в розмірі вартості предмета застави (іпотеки), визначеної між кредитором та боржником у Договорі іпотеки, з урахуванням звіту про його оцінку, що становить 772 700,00 грн. Решта визнаних вимог на суму 887 689,97 грн, на переконання суду апеляційної інстанції, вважаються незабезпеченими та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у порядку черговості, визначеної частиною четвертою статті 133 КУзПБ.
Обґрунтовуючи свої висновки щодо залишення без змін ухвали місцевого господарського суду в частині відмови у визнанні вимог банку на суму 3 482 548,36 грн (які є сумами, нарахованими як відсотки за кредит та як пеня і штраф після пред`явлення Банком до боржника вимоги про погашення боргу), суд апеляційної інстанції послався на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України) та в постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні, проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання).
Окремо апеляційний суд відхилив посилання арбітражного керуючого на постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04.02.2021 у справі № 904/1360/19 з огляду на її нерелевантність обставинам цієї справи, у якій майновий поручитель є боржником в основному зобов`язанні.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Не погодившись з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2022, боржник - ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 14.04.2022 у цій справі залишити в силі.
Доводи касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуальних норм з огляду на неповноту з`ясування обставин, зокрема щодо визначення розміру забезпечених грошових вимог Банку.
Обґрунтовуючи оскарження судового рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначив не врахування апеляційним судом правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах від 15.05.2018 у справі № 902/492/17 та від 27.05.2021 у справі №916/1142/18, про застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема щодо визначення обсягу вимог забезпеченого кредитора. Також посилався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.02.2021 у справі № 904/1360/19.
За змістом доводів у цій частині скаржник доводив, що підтверджені рішенням суду грошові вимоги Банку є забезпеченими на всю суму, а не на величину вартості предмету забезпечення. Відтак вважав, що суд першої інстанції правомірно визнав Банк забезпеченим кредитором у загальному розмірі його грошових вимог, що підлягають включенню до реєстру, а не лише в частині вартості заставного майна.
Також скаржник, здійснивши посилання на постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12-ц (14-10цс18) зазначив, що оскільки рішенням суду від 28.12.2011 у справі № 2-1145/11 було стягнуто заборгованість боржника за відсотками, що існувала на дату звернення Банком з позовною заявою, то подальше нарахування відсотків за користування кредитними коштами за Кредитним договором за період з 29.11.2011 по 23.11.2021 є неправомірним, у зв`язку з чим відповідна грошова вимога в розмірі 59 023,37 доларів США є безпідставною.
Окремо скаржник вказав про незрозумілість включення до реєстру судом апеляційної інстанції вимог банку в сумі 4 204,00 грн як таких, що відшкодовуються позачергово.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Банк подав відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану постанову - залишити без змін.
За змістом поданого відзиву Банк, заперечивши проти доводів касаційної скарги, вказав на обґрунтованість висновків апеляційного господарського суду щодо визначення обсягу заставних вимог лише в частині вартості предмета іпотеки, що визначена сторонами Договору іпотеки та з урахуванням звіту про оцінку становить 772 700,00 грн.
Касаційне провадження
21.11.2022 до касаційного суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Банасько О.О., Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2022.
Ухвалою Верховного Суду від 08.12.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення недоліків.
На виконання вимог зазначеної ухвали до касаційного суду 10.01.2023 надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 30.01.2023, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 у справі №918/984/21, призначено її до розгляду на 22.02.2023 о 11:00 год.
Ухвалами Верховного Суду від 20.02.2023 задоволено клопотання керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Мельник І.А. та Банку про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Верховного Суду від 22.02.2023 зупинено касаційне провадження у справі № 918/984/21, відкрите за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2022, до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/4518/16, виготовлення та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
Ухвала суду мотивована тим, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 29.06.2022 передав справу № 910/4518/16 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, визначених положеннями частини п`ятої статті 302 ГПК України, та з урахуванням різного підходу щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, які виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, що за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, свідченням чого є висновки про застосування норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 та у постанові від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, а також беручи до уваги тлумачення Конституційним Судом України припису першого речення частини першої статті 1050 ЦК України.
При цьому правовідносини у справах № 910/4518/16 та № 918/984/21 є подібними, оскільки стосуються питання порядку та строку нарахування процентів за користування кредитом.
За результатом касаційного перегляду справи №910/4518/16 Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову від 05.04.2023, повний текст якої було оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 19.04.2023.
Ухвалою Верховного Суду від 27.04.2023 поновлено касаційне провадження у справі № 918/984/21 за касаційною скаргою ОСОБА_1 ; призначено її до розгляду на 24.05.2023 року о 11:30 год.
Ухвалами Верховного Суду від 22.05.2023 задоволено клопотання керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Мельник І.А. та Банку про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Верховного Суду від 24.05.2023 оголошено перерву у судовому засіданні у справі з розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 до 07.06.2023 о 12:00 год.
У зв`язку із відпусткою судді Жукова С.В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Картере В.І., Банасько О.О., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2023.
У судовому засіданні 07.06.2023 взяв участь у режимі відеоконференції представник Банку та керуючий реструктуризацією боргів боржника, які надали пояснення у справі. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.
Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явилися.
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.
У касаційному порядку переглядається судове рішення, предметом розгляду якого була подана у справі про неплатоспроможність заява забезпеченого кредитора - Банку з грошовими вимогами до боржника, яким є фізична особа - ОСОБА_1 .
За частиною першою статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України.
Положеннями Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства визначено особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця.
Відповідно до статті 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника-фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Статтею 1 КУзПБ визначено, що кредитором, серед іншого, є юридична особа, яка має вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Відповідно до статті 122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство юридичних осіб та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, статтями 45, 46, 47 КУзПБ.
Згідно з частиною першою статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Абзацами 2, 3, частини другої статті 45 КУзПБ передбачено, що забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим. Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України.
За змістом частини шостої статті 64 КУзПБ вбачається, що погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що заява Банку з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 5 142 938,33 грн (з них: 3 113 839,52 грн - сума заборгованості за договором, 1 619 735,91 грн - заборгованість зі сплати пені, 135 362,90 грн - 3% річних, 274 000,00 грн - штраф) ґрунтується на вимогах за Кредитним договором з надання кредиту в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири.
При цьому Банком самостійно визначено забезпеченими вимоги у сумі 772 700,00 грн (згідно оцінки за висновком суб`єкта оціночної діяльності), решту - конкурсними.
Суд першої інстанції за результатом розгляду у попередньому засіданні заяви Банку з грошовими вимогами до боржника дійшов висновку про часткове визнання вимог у загальному розмірі 1 660 389,97 грн (з них: 893 203,09 грн - заборгованість за кредитом, 195 009,12 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 383 483,91 грн - прострочені відсотки; 42 615,31 грн - пеня; 13 700,00 грн - штраф; 132 378,54 грн - 3% річних), що підтверджені судовим рішенням. У визнанні решти вимог у сумі 1 642 143,40 грн суд відмовив через нарахування відповідної заборгованості після пред`явлення Банком до боржника вимоги про дострокове погашення кредиту.
Місцевим господарським судом відхилено клопотання Банку про розподіл кредиторських вимог на забезпечені та конкурсні, оскільки воно суперечить вимогам пункту 5 розділу "Прикінцеві та Перехідні положення" КУзПБ.
Переглянувши ухвалу суду першої інстанції у частині грошових вимог Банку, апеляційний суд погодився з висновками щодо розміру визнання таких вимог, однак вирішив за необхідне визначити обсяг їх забезпечення, а також черговість погашення у порядку частини четвертої статті 133 КУзПБ залежно від правової природи таких кредиторських вимог.
Установивши, що вартість предмета іпотеки, що визначена сторонами Договору іпотеки, з урахуванням звіту про його оцінку, становить 772 700,00 грн, апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги Банку є забезпеченими у вказаному розмірі вартості предмета забезпечення (іпотеки), натомість решта вимог на суму 887 689,97 грн, що підлягають визнанню, вважаються незабезпеченими.
За змістом доводів касаційної скарги боржник не погоджується з висновками апеляційного суду в частині визначення розміру забезпечених вимог з їх заявленого обсягу та в частині визнання грошових вимог зі сплати відсотків за користування кредитом.
Верховний Суд акцентує, оскільки касаційна скарга не містить доводів щодо можливості/неможливості застосування до спірних правовідносин положень пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ з урахуванням практики Верховного Суду з цих питань, то правомірність застосування судами попередніх інстанцій зазначених норм не є предметом касаційного дослідження.
Суд здійснює перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах підстав касаційного оскарження.
Щодо правомірності висновків апеляційного суду в частині визначення обсягу забезпечених вимог Банку
Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції при визначенні розміру забезпечених вимог Банку до ОСОБА_1, яка є майновим поручителем та одночасно боржником в основному зобов`язанні, виходив з вартості предмета іпотеки, що визначена сторонами Договору іпотеки, з урахуванням звіту про його оцінку.
Обґрунтовуючи доводи в цій частині скаржник посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.05.2018 у справі №902/492/17, згідно яких:
- визначення забезпеченого зобов`язання та, відповідно, вимог забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, має здійснюватися з урахуванням положень законодавства, яке регулює забезпечення зобов`язань, зокрема статей 572, 575, 589 ЦК України, Законів України "Про заставу", "Про іпотеку" (пункт 8.4 постанови).