ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 921/94/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О. М. - головуючий, Губенко Н. М., Кролевець О. А.,
за участю секретаря Низенко В. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Тернопільської області
у складі судді Стадник М. С.
від 23.09.2022
та постанову Західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Галушко Н. А., Желіка М. Б., Орищин Г. В.
від 21.02.2023
у справі за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз"
про стягнення 86 431 084,68 грн, з яких: 61 424 948,00 грн борг за договором № 18-01-ВТВ від 27.02.2018, 10 713 184,10 грн пені, 5 134 452,41 грн три проценти річних та 9 158 500,17 грн інфляційні втрати,
за участю представників:
від позивача: Литвин П. В.,
від відповідача: не з`явилися,
від третьої особи: не з`явилися.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" про стягнення 86 431 084,68 грн, з яких: 61 424 948,00 грн борг за договором №18-01-ВТВ від 27.02.2018, 10 713 184,10 грн пені, 5 134 452,41 грн трьох проценти річних та 9 158 500,17 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на належне виконання позивачем умов договору постачання природного газу №18-01-ВТВ від 27.02.2018, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість в сумі, заявленій до стягнення.
Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №226 від 06.03.2019 перейменовано в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") (постачальник) та Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" (споживач), керуючись Законом України "Про ринок природного газу" та іншими нормативно-правовими актами, уклали 27.02.2018 договір постачання природного газу №18-01-ВТВ, з врахуванням додаткової угоди №1 від 28.02.2018.
Відповідно до умов договору постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору, газ використовується споживачем виключно для забезпечення виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат Споживача (п.п. 1.1, 1.2 договору).
Постачальник передає споживачу з 01 лютого 2018 року по 28 лютого 2018 газ обсягом 4 500,0 тис. куб.м та додатково передає з 01 березня 2018 року по 31 березня 2018 року (включно) газ обсягом 10000,00 тис. куб. м (п. 2.1 договору з врахуванням додаткової угоди №1).
Відповідно до п. 3.3 договору не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, споживач зобов`язується надати постачальнику підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання передачі газу у якому зазначаються обсяги використаного за цим договором газу, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше 13-го числа місяця наступного за місяцем продажу газу, зобов`язується повернути споживачу один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою. У разі не підписання постачальником акта приймання-передачі газу, постачальник письмово повідомляє споживача про причини не підписання акта.
Оплата планових обсягів газу здійснюється споживачем у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу. Оплата за газ здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника. Датою поставки вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (п. 6.1 договору).
Згідно з п. 8.2 договору сторони узгодили, що, у разі невиконання споживачем умов пунктів 6.1. та 6.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації природного газу з 01 лютого 2018 року до 31 березня 2018року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Як вбачається із матеріалів справи, постачальник, на виконання умов договору, протягом лютого - березня 2018 року поставив споживачу природний газ в кількості 10 634,663 тис. куб. м на загальну суму 96 484 948,00 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 28.02.2018 в кількості 1 555,647 тис. куб. м на суму 15 776 127,36 грн та від 31.03 2018 в кількості 9 097,016 тис. куб.м на суму 80 708 820,64 грн, які підписані представниками сторін без заперечень, підписи яких скріплені печатками сторін договору.
Відповідно до наданих позивачем виписок по рахунку за період з 01.01.2018 по 31.01.2021 відповідачем перераховано 35 060 000,00 грн.
Сума заборгованості за основним зобов`язанням складає 61 424 948,00 грн.
Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій
Господарський суд Тернопільської області рішенням від 23.09.2022 у справі №921/94/21 позов задовольнив частково. Стягнув з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 61 424 948,00 грн боргу за договором №18-01-ВТВ від 27.02.2018, 1 071 318,41 грн пені, 513 445,24 грн три проценти річних, 9 158 500,17 грн інфляційних втрат та 794 500,00 грн судового збору. В решті позову відмовив.
Рішенням місцевого господарського суду встановлено правомірність нарахування позивачем на прострочену суму боргу інфляційні нарахування в розмірі 9 158 500,17 грн, а також, 10 713 184,10 грн пені та 5 134 452,41 грн три проценти річних. Виходячи із матеріальних інтересів обох сторін, їх фінансового стану, співмірності належних до сплати відповідачем штрафних санкцій і суми заборгованості та ступеня вини відповідача у виникненні спору, враховуючи, що заборгованість виникла через важкий фінансовий стан підприємства, враховуючи практику Верховного Суду, а також те, що позивач не надав суду доказів на підтвердження понесених збитків по договору поставки, судом зменшено суму пені та 3% річних на 90%, та стягнуто 1 071 318,41 грн пені та 513 445,24 грн три проценти річних.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.09.2022 у справі №921/94/21 скасовано в частині відмови в позові в стягненні 4 285 273,64 грн пені та 2 053 780,96 грн трьох відсотків річних. В цій частині позов задоволено. В решті рішення суду залишено без змін.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія Нафтогаз України" 61 424 948,00 грн боргу за договором №18-01-ВТВ від 27.02.2018, 9 158 500,17 грн інфляційних втрат, 5 356 592,05 грн пені, 2 567 226,20 грн трьох відсотків річних, 794 500,00 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 160 457,32 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування постанови апеляційний господарський суд зазначив, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності, передбачених статтею 625 ЦК України у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Виходячи із матеріальних інтересів обох сторін, їх фінансового стану, співмірності належних до сплати відповідачем штрафних санкцій і суми заборгованості та ступеня вини відповідача у виникненні спору, враховуючи, що заборгованість виникла через важкий фінансовий стан підприємства, враховуючи практику Верховного Суду, апеляційний господарський суд дійшов до висновку щодо зменшення суми пені та 3% річних на 50%.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.09.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 у справі № 921/94/21 в частині відмови у стягненні трьох процентів річних у сумі 2 567 226,21 грн, у якій просило скасувати в цій частині судові рішення та прийняти нове, яким стягнути з відповідача на його користь 3 % річних в розмірі 2 567 226,21 грн.
Підставою касаційного оскарження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктами 1, 4 абзацу 1 частини 2 статті 287, пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень скаржником зазначено, що судами попередніх інстанцій допущено неправильне тлумачення статті 233 Господарського кодексу України, не застосовано закон який підлягав застосуванню, а саме статі 549-552, 599, 617, 625 Цивільного кодексу України, а також порушено норми процесуального права, що виразилися в не дослідженні зібраних у справі доказів на підтвердження факту, що заявлений позивачем до стягнення розмір 3 % річних не є надмірним, а встановлений на рівні, що відповідає принципу справедливості, тобто розрахований за встановленою у статті 625 ЦК України ставкою, без порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності при її нарахуванні. Зазначив, що судові рішення прийняті без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 5023/10655/11 (922/1379/20), від 03.02.2021 у справі № 5023/10655/11 (922/474/20), від 07.09.2021 у справі № 927/184/13-Г (927/1074/20), від 04.02.2020 у справі № 918/116/19. Також вказав на те, що судами попередніх інстанцій помилково застосовано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, оскільки правовідносини у справах № 902/417/18 та № 921/94/21 не є подібними.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення, постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 - без змін.
Третя особа правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалася, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень у справі.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 61 424 948,00 грн боргу за договором №18-01-ВТВ від 27.02.2018, 9 158 500,17 грн інфляційних втрат, 5 356 592,05 грн пені, 2 567 226,20 грн трьох відсотків річних не оскаржуються, тому відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України у касаційному порядку не переглядаються.
Спірним є питання наявності у суду права зменшити загальний розмір відсотків річних, нарахованих у розмірі, передбаченому законом.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.