У Х В А Л А
14 червня 2023 року
м. Київ
Справа № 447/2835/22
Провадження № 14-60зц23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А.
перевірила заяву ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали щодо судді Миколаївського районного суду Львівської області Бачуна Олександра Ігоровича за порушення норм матеріального та процесуального права при постановленні ухвали від 28 листопада 2022 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди,
УСТАНОВИЛА:
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди.
28 листопада 2022 року ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області позов ОСОБА_1 залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме сплати судового збору.
22 грудня 2022 року ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу з посиланням на те, що недоліки позовної заяви, які суд зазначив в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, у встановлений строк позивач не усунув, із заявами чи клопотаннями до суду не звертався.
ОСОБА_1 оскаржив ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 22 грудня 2022 року в апеляційному порядку.
02 березня 2023 року постановою Львівського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 22 грудня 2022 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про наявність підстав для повернення позову з підстав несплати судового збору особою, яка звільнена від такого обов`язку відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір".
31 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою про постановлення окремої ухвали щодо судді Миколаївського районного суду Львівської області Бачуна О. І. за порушення норм матеріального та процесуального права при постановленні ухвали від 28 листопада 2022 року.
Велика Палата Верховного Суду перевірила заяву та додані до неї матеріали і зазначає таке.
Відповідно до частин першої, восьмої, десятої статті 262 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Окрему ухвалу може бути постановлено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанції. Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Окрема ухвала суду - це процесуальне судове рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону і причини та умови, що сприяли вчиненню порушення.
Таким чином, окрема ухвала може бути постановлена судом, у провадженні якого перебуває справа, у разі якщо під час судового розгляду встановлено порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, у тому числі суддів.
Згідно із частиною другою статті 6 і частиною другою статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.