УХВАЛА
13 червня 2023 року
м. Київ
Справа № 990/80/23
Провадження № 11-85заі23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гудими Д. А., Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю, Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А.
перевірила апеляційну скаргу ОСОБА_1 про перегляд ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень, стягнення коштів на відшкодування шкоди, і
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції із позовом, в якому просив:
- визнати протиправними та нечинними Закон України від 18 жовтня 2022 року № 2689-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини" (далі - Закон №2689-ІХ) та Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінально-процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини" від 18 жовтня 2022 року №2690-ІХ (далі - Закон №2690-ІХ);
- стягнути з Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 1 200 000 грн на відшкодування шкоди, заподіяної винесенням дискримінаційних Законів №2689-ІХ і №2690-ІХ.
Вимоги мотивує тим, що вироком Апеляційного суду міста Києва від 16 липня 2004 року його засудили за статтями пунктами "а", "е" статті 93, частиною третьою статті 142, пунктами 1, 6, 13 частини другої статті 115, частиною третьою статті 146, частинами першою, другою статті 263, частиною четвертою статті 187; частиною першою статті 309, частиною третьою статті 353, частиною третьою статті 357, частиною першою статті 358 і застосуванням частини першої статті 70 Кримінального кодексу України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна (справа №1-14/4).
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 05 квітня 2005 року змінила цей вирок, виключила з нього кваліфікацію за частиною третьою статті 353 Кримінального кодексу України й визнала його засудженим за сукупністю злочинів до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Верховна Рада України тим, що прийняла Закони №2689-ІХ та №2690-ІХ вчинила протиправно, бо вдалася до порушення його права, як особи засудженої до довічного позбавлення волі, та прав інших довічно ув`язнених в Україні, оскільки позбавила їх реалістичної перспективи для звільнення. Ці Закони прямо позбавляють його на пряме звернення до національного суду для перегляду покарання та зміни його на більш м`який вид.
На думку позивача, новели чинного законодавства не відновлюють порушених права позивача, який відбуває покарання у виді довічного ув`язнення, і не дають законної надії на пом`якшення покарання, а лише роблять безперспективним звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання, який вже відбув понад 22 роки позбавлення волі, навіть після фактичної його смерті.