ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2023 року
м. Київ
справа № 820/5145/16
адміністративне провадження № К/9901/41388/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальсервіс" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017 у складі колегії суддів: головуючий суддя Любчич Л.В., судді Спаскін О.А., Сіренко О.І. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальсервіс" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Стальсервіс" (далі - ТОВ "Стальсервіс", Товариство, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0712615147 від 28.04.2016, №0722615147 від 28.04.2016.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2016 адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано оспорювані податкові повідомлення-рішення.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що операції між позивачем та його контрагентом ТОВ "Мастер-Вектор" щодо виконання підрядних робіт є реальними, їх проведення підтверджується матеріалами справи, а відтак позивачем дотримано передбачені податковим законодавством умови для формування податкового кредиту та витрат за результатами таких відносин. Отже, збільшення оскаржуваними рішеннями розміру грошових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість є протиправним.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 13.07.2017 скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позовних вимог Товариства.
Апеляційний суд своє рішення мотивував тим, що наявні в матеріалах справи первинні документи не підтверджують реальності господарських операцій позивача із ТОВ "Мастер-Вектор", оскільки підписані невстановленими особами (товариство було зареєстроване на померлу особу). У зв`язку із цим суд визнав правомірними оспорювані податкові повідомлення-рішення виходячи з безпідставного формування ТОВ "Стальсервіс" показників податкової та бухгалтерської звітності на підставі взаємовідносин із даним контрагентом.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ "Стальсервіс" подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просило його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У скарзі Товариство зазначає, що протокол допиту колишньої дружини директора ТОВ "Мастер-Вектор", свідоцтво про смерть, відсутність відомостей про наявність трудових ресурсів у даного товариства для виконання робіт, ненадання позивачем документів до перевірки не є достатніми та допустимими доказами нереальності взаємовідносин позивача із даним контрагентом. Наполягає на тому, що наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі обов`язкові реквізити та підтверджують проведення спірних господарських операцій.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
В подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 23.03.2016 №1671 головним державним ревізором відділу взаємодії з правоохоронними органами управління по взаємодії з правоохоронними органами та іншими органами ГУ ДФС у м. Києві, інспектором податкової та митної справи 1 рангу, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України у зв`язку з надходженням ухвали Шевченківського районного суду м. Києва за клопотанням старшого слідчого з особливо важливих справ шостого відділу кримінальних розслідувань головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України від 09.02.2016 у справі №761/4516/16-к в межах матеріалів кримінального провадження №32015000000000202, про призначення позапланової податкової перевірки ТОВ "Стальсервіс" проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні операцій з ТОВ "Мастер-Вектор" за період з 01.01.2014 по 01.11.2015.
За наслідками перевірки складено акт перевірки №65/26-15-14-07-01/21531888 від 11.04.2016, згідно із висновками якого Товариство порушило приписи абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого знижено податок на прибуток в сумі 1 904 593 грн; пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, внаслідок чого знижено податок на додану вартість на загальну суму 2 116 215 грн.
Відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 28.04.2016:
№0712615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 2 480 741,00 грн, в тому числі основний платіж - 1 904 593,00 грн та штрафні (фінансові) санкції - 476 148,00 грн;
№0722615147 про донарахування податку на додану вартість на загальну суму 2 645 269,00 грн з ПДВ, в тому числі основний платіж 2 116 215,00 грн та штрафна (фінансова) санкція 529 054,00 грн.
Спірні правовідносини регулюються приписами Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час їх виникнення).
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.