ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2023 року
м. Київ
справа № 459/2141/19
провадження № 51-1399км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 31 травня 2022 року та вирок Львівського апеляційного суду від 20 грудня
2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019140000000475, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Соболівки Теплицького району Вінницької області, проживаючого у
АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Вступ
ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 23 травня 2019 року, приблизно о 16:20, керуючи технічно справним автомобілем, рухався автодорогою сполученням "Львів-Ковель", порушив вимоги Правил дорожнього руху та при реалізації повороту здійснив наїзд на перешкоду у вигляді дерева, тобто вчинив дорожньо-транспортну пригоду, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження одному пасажиру та загибель двох пасажирів керованого ним автомобіля.
Суд першої інстанції кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 286 КК України та призначив йому покарання із застосуванням статті 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Апеляційний суд частково задовольнив скаргу прокурора, скасував вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання та ухвалив свій вирок, яким засудив його за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. В решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Не погоджуючись з такими рішеннями судів попередніх інстанцій, засуджений подав касаційну скаргу в якій просить скасувати вирок місцевого суду та вирок суду апеляційної інстанції щодо нього у зв`язку з суворістю призначеного йому покарання та пом`якшити покарання із застосуванням статті 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців з подальшим звільненням від його відбування з випробуванням із встановленим іспитовим строком тривалістю 2 роки.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на доводи щодо наявності невідповідності призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі через суворість.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 31 травня
2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки
6 місяців із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 23 травня
2019 року, приблизно о 16:20, керуючи технічно справним автомобілем, рухався автодорогою сполученням "Львів-Ковель", при здійсненні повороту ліворуч, порушив вимоги Р.1 п. п. 1.2, 1.5, 1.10 (в частині визначення термінів "безпечна швидкість", "дорожні умови" та "дорожня обстановка"); Р.2 п. 2.3 б), в), д); Р.12 п. п. 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху, оскільки він рухався зі швидкістю понад 100-103 км/год., що є значним перевищенням допустимої швидкості в межах населеного пункту, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку та її зміни, щоб мати змогу постійно контролювати рух керованого ним транспортного засобу та безпечно керувати ним, здійснюючи поворот ліворуч, не впорався із керуванням та втратив контроль над його рухом, без причин технічного характеру у стані бокового заносу виїхав за праву межу проїзної частини дороги та в подальшому здійснив наїзд на перешкоду у вигляді дерева.
Внаслідок порушення водієм ОСОБА_6 Правил дорожнього руху, останній вчинив дорожньо-транспортну пригоду, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження одному пасажиру та загибель двох пасажирів керованого ним автомобіля.
Цим же вироком вирішено заявлені цивільні позови у даному кримінальному провадженні.
Вироком Львівського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання скасовано. Ухвалено свій вирок, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. В решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, не оспорюючи доведеності своєї винуватості, правильності кваліфікації його дій у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та вирішення заявлених цивільних позовів у даному кримінальному провадженні, порушує питання про скасування судових рішень щодо нього у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість і просить пом`якшити покарання за інкриміноване йому кримінальне правопорушення із застосуванням статті 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки
6 місяців з подальшим звільненням від його відбування з випробуванням із встановленим іспитовим строком тривалістю 2 роки.
Обґрунтовуючи свої вимоги, засуджений посилається на те, що суди порушили загальні засади призначення покарання, внаслідок чого визначили йому покарання, яке за своїм розміром є явно несправедливим через суворість. Свої доводи мотивує тим, що суд не врахував конкретних обставин кримінального провадження, даних про його особу, зокрема наявність у нього ІІ групи інвалідності, його постзлочинну поведінку спрямовану на залагодження своєї провини, обставин, що пом`якшують йому покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, думку потерпілої сторони стосовно призначення йому покарання, що в сукупності давало судам підстави призначити покарання із застосуванням положень статей 69, 75 КК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженого не надходило.
У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що скарга засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суду, та застосовані норми права
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_6, кваліфікація його дій у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та вирішення заявлених цивільних позовів у даному кримінальному провадженні в касаційній скарзі засудженого не оспорюються.
Щодо невідповідності призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі через суворість.
Положеннями ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Реалізація такої мети є одним з аспектів виконання визначених у ст. 2 КПК України завдань кримінального провадження, якими, зокрема, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а також охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, у тому числі потерпілих.
Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.
Положеннями ч. 1 ст. 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Що стосується матеріалів даного кримінального провадження, то з них убачається, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про можливість призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, врахував відповідно до ст. 65 КК України ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що відповідно до положень ст. 12 КК України є тяжким злочином та те, що вчинений засудженим злочин характеризується необережною формою вини, дані про особу засудженого, який до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, його вік, сімейний стан, позитивну характеристику за місцем роботи та проживання, наявну інвалідність ІІ групи, ставлення засудженого до вчиненого, те, що останній добровільно частково відшкодував шкоду потерпілим, які в суді просили не позбавляти його волі, але при цьому наполягали на подальшому відшкодуванні шкоди, те, що з моменту вчинення кримінального правопорушення минуло три роки і за цей час нових кримінальних правопорушень засуджений не вчиняв, щире каяття та добровільне часткове відшкодування шкоди як обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання. Місцевий суд дійшов висновку, що зазначені обставини істотно знижують ступінь тяжкості інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення.
На підставі наведених даних суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність призначення засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої ч. 3 ст. 286 КК України.
Не погоджуючись із вироком місцевого суду, засуджений та прокурор подали апеляційні скарги, де, прокурор посилаючись на м`якість призначеного засудженому покарання, просив вирок місцевого суду скасувати та ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, за обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.