Постанова
Іменем України
14 червня 2023 року
м. Київ
справа № 757/23492/13-ц
провадження № 61-11014св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - Головне управління юстиції м. Києва,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва в складі судді Шевчука А. В. від 01 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф. від 24 червня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2013 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Головне управління юстиції м. Києва про визнання угод недійсними, визнання права власності на майно та витребування майна.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний дядько ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 . До складу спадщини після померлого ОСОБА_6 мала увійти приватизована у 2001 році квартира АДРЕСА_1, у якій до дня смерті був зареєстрований і проживав останній. Після прийняття спадщини ОСОБА_1 виявила, що зазначене житлове приміщення у 2002 році таємно у незаконний спосіб вибуло з власності спадкодавця. Зазначала, що ОСОБА_6, як власник спірного житлового приміщення, жодних доручень будь-кому не видавав і нічого не підписував, у тому числі доручення від 27 жовтня 2001 року, на підставі якого, від імені останнього 27 лютого 2002 року укладено договір купівлі-продажу квартири. Надалі 25 червня 2004 року спірна квартира за договором купівлі-продажу була перепродана ОСОБА_3 в особі її представника ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 . При цьому, ОСОБА_6 не знав і не міг знати про перехід права власності на спірну квартиру, оскільки нові власники себе ніяким чином не проявляли та будь-яким чином не повідомляли ОСОБА_6 про свої права на квартиру. Лише в грудні 2017 року ОСОБА_6 стало відомо про порушення його права на майно, що потягло за собою порушення слідчим СВ Оболонського РУГУ МВС України у м. Києві кримінальної справи № 05-13537 за фактом вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України. Проте, ОСОБА_6 у зв`язку із смертю не встиг скористатися своїм законним правом та захистити майнове право в суді.
Вважає, що оскільки спадкодавець письмових повноважень на відчуження своєї квартири ОСОБА_2 не надав та не проявляв власного волевиявлення на укладення договору купівлі-продажу спірної квартири від 27 лютого 2002 року, не ставив свого підпису на дорученні від 27 жовтня 2011 року та у подальшому не схвалював цей договір, то в силу статей 48, 63 ЦК УРСР (чинних на час оформлення) зазначеної угоди слід визнати недійсними.
З огляду на зазначене, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 27 лютого 2002 року з моменту його укладення свідчитиме про наявність спірної квартири у складі спадкового майна померлого ОСОБА_6 та її спадкування позивачем, а отже дає право витребувати своє майно від осіб, які незаконно, без відповідної правової підстави заволоділи ним.
Разом з тим, оскільки право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру як спадкове майно померлого ОСОБА_6 не визнається відповідачами у справі, на думку позивача таке право підлягає захисту відповідно до норм спадкового права та норми статті 392 ЦК України шляхом визнання права власності на це майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним доручення від 27 жовтня 2001 року від імені ОСОБА_6 на ім`я ОСОБА_2, посвідчене державним нотаріусом Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Борисовою С. О. в реєстрі за № 6у-2426. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 27 лютого 2002 року, укладений між ОСОБА_6, від імені якого діяв ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Звєрковою Н. В. в реєстрі за № 2106 та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 14 червня 2004 року. В задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спадкове право ОСОБА_1 за відсутності звернення до нотаріальної контори про оформлення права власності на нерухоме майно та відмови у його оформленні, на даний час, не порушено, а отже визнання права власності за позивачем в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 у позовному провадженні є передчасним. Оскільки ОСОБА_1 не була власником спірної квартири і на даний час таке право за нею не оформлено, вимога останньої про витребування у ОСОБА_4 вказаного житла саме на її користь є передчасною та не підлягає задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині відмови в позові, зазначив про те, що місцевий суд дійшов обґрунтовано відмовив в позові у визнанні права власності, у зв`язку із відсутністю звернення позивача до нотаріальної контори та відмови нотаріусом у вчиненні нотаріальних дій. Також апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відмови у витребуванні спірного нерухомого майна на користь ОСОБА_1, оскільки за нею не було зареєстровано право власності на спірну квартиру та на даний час таке право за нею не оформлено.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У липні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року, у якій заявник посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати зазначені судові рішення в частині відмови в позові та в цій частині ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12, постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 127/3128/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 641/10276/16-ц, від 11 лютого 2019 року у справі № 761/1989/14-ц, від 20 травня 2019 року у справі № 303/6974/16-ц, від 27 травня 2019 року у справі № 521/17665/14-ц, від 09 жовтня 2019 року у справі № 522/18342/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 521/4954/16-ц, від 09 січня 2020 року у справі № 359/11588/15-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 637/897/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Зазначає, що суди попередніх інстанцій, відмовивши в позові, не визнали того, що позивач, прийняла спадщину у встановленому законом порядку, з часу її відкриття набула речові права на успадковану квартиру - право володіння та право користування нею і, відповідно, право на захист цих прав шляхом подання віндикаційного позову до останнього власника спірної квартири ОСОБА_4 на підставі пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, а також на визнання права власності на спірну квартиру у порядку спадкування за законом після ОСОБА_6, так як іншого способу захисту та поновлення порушеного права не існує.
Також заявник вказує на порушення норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Судові рішення в частині задоволення позову до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі і витребувано цивільну справу № 756/4141/13-ц з Оболонського районного суду м. Києва.
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2021 року зазначену справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Квартира АДРЕСА_1 була приватизована на ім`я ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 27 грудня 2001 року.
27 жовтня 2001 року державним нотаріусом Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Борисовою С. О. посвідчено та зареєстровано в реєстрі за № 6у-2426 довіреність, видану від імені ОСОБА_6 на ім`я ОСОБА_2, якою останній був уповноважений управляти та розпоряджатися всім майном довірителя, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося, крім іншого, представляти інтереси довірителя в усіх установах, організаціях м. Києва з питань приватизації квартири АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_6, в Київському міському бюро технічної інвентаризації з питань отримання довідки-характеристики.
Згідно свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно постанови слідчого СВ Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві від 30 грудня 2007 року порушено кримінальну справу по факту вчинення невідомими особами злочину передбаченого частиною третьою статті 190 КК України, а саме щодо вчинення шахрайських дій та заволодіння належної ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_1 .
Згідно висновку № 0603 почеркознавчого та технічного дослідження Київської незалежної судово-експертної установи від 08 серпня 2013 року, проведеної на замовлення представника позивача підписи від імені ОСОБА_6, зображення яких містяться в електрофотографічній копії доручення від 27 жовтня 2001 року посвідченого державним нотаріусом Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори Борисовою С. О. в реєстрі за № 6у-2426 щодо надання ОСОБА_2 повноважень на управління та розпорядження майном, аркуша 65 Реєстру для реєстрації нотаріальних дій постійного зберігання щодо посвідчення доручення та розпорядження майном у графі "Розписка про одержання оформленого документу" виконані не ОСОБА_6, а іншою особою з наслідуванням підписів ОСОБА_6 .
Відповідно до висновку експерта № 448/тдд від 06 січня 2015 року підпис в графі "Розписка про одержання оформленого документу" на оригіналі аркушу № 65 в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій № 6у-2426 за 2001 рік Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори від імені ОСОБА_6 виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою.
27 лютого 2002 року ОСОБА_6, від імені якого, на підставі доручення, посвідченого Одинадцятою Київською державною нотаріальною конторою в реєстрі за № 6у-2426 діяв ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
У свою чергу ОСОБА_3 25 червня 2004 року за договором купівлі-продажу відчужила вказану квартиру ОСОБА_4 та ОСОБА_8 .
Згідно із довідкою КП "Житлосервіс "Оболонь" від 11 та 27 червня 2008 року ОСОБА_6 проживає та зареєстрований по АДРЕСА_2 .
Відповідно до довідки ЖП "Житлосервіс "Оболонь" від 22 вересня 2022 року, квитанції про сплату комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 надходили на ім`я власника квартири ОСОБА_6 .
У відповідності до довідки Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори від 26 січня 2013 року за № 252/02-14 за матеріалами спадкової справи майна померлого ОСОБА_6 єдиною спадкоємицею спадкового майна померлого є племінниця спадкодавця - ОСОБА_1, яка прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на належне померлому спадкове майно.
Також судом встановлено та підтверджено відомостями Одинадцятої Київської державної нотаріальної контори, що станом на час оформлення ОСОБА_1 спадщини ІНФОРМАЦІЯ_4 квартира АДРЕСА_1 не увійшла до складу спадщини померлого ОСОБА_6 .
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.