Постанова
Іменем України
15 червня 2023 року
м. Київ
справа № 390/356/21
провадження № 61-3196св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Світоч",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Клеветенко Андрій Анатолійович, на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області, в складі судді Бойко І. А., від 16 вересня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду, в складі колегії суддів: Голованя А. М., Карпенка О. Л., Мурашка С. І., від 26 січня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Світоч" (далі -СТОВ "Світоч") про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що він є власником земельної ділянки площею 5,5001 га, кадастровий номер 3522584200:02:000:0004, яка знаходиться на території Крупської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області.
В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01 жовтня 2015 року зареєстровано речове право на підставі договору оренди землі від 05 серпня 2015 року, укладеного між ним та СТОВ "Світоч".
У пункті 44 договору оренди землі від 05 серпня 2015 року, укладеного між сторонами, визначено час набрання його чинності з моменту підписання та державної реєстрації.
Посилаючись на зміни до ЦК України та Закону України "Про оренду землі", внесені Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VІ "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", позивач зазначав, що проведення 01 жовтня 2015 року державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі вказаного договору оренди землі не може підмінити державну реєстрацію самого договору, а тому не може впливати на момент набрання чинності цим договором.
Позивач вважав, що договір оренди зареєстрований не був та не набрав чинності, а СТОВ "Світоч" не набуло прав орендаря, що є підставою для витребування у відповідача земельної ділянки.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області
від 16 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 26 січня 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що проведення 01 жовтня 2015 року державної реєстрації права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди землі від 05 серпня 2015 року здійснено у відповідності з вимогами діючого законодавства, зокрема статті 126 ЗК України, статті 8 Закону України "Про оренду землі" та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", тому СТОВ "Світоч" набуло права орендаря за вказаним правочином.
Із 01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України
від 11 лютого 2010 року № 1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання на державну реєстрацію правочинів, а із Закону України "Про оренду землі" були виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі, отже після 01 січня 2013 року відповідач не міг зареєструвати спірний правочин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат
Клеветенко А. А., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
24 березня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат
Клеветенко А. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 січня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У червні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що договір оренди землі від 05 серпня 2015 року не є укладеним, його умови не відповідають законодавству, чинному на момент його підписання, у зв`язку з чим цей правочин не може бути підставою для оренди земельної ділянки, належної позивачу.
Сторони при укладенні договору належним чином не досягли згоди щодо однієї з істотних умов, а саме: строку його дії.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2022 року СТОВ "Світоч" подало відзив на касаційну скаргу, в якому звертає увагу на те, що в позовній заяві підставою позову вказано те, що договір не набрав чинності, а в касаційній скарзі - неукладеність договору, що суперечить вимогам цивільного процесуального законодавства.
Вважає, що положення договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ "Світоч", в частині необхідності здійснення державної реєстрації договору не могли діяти, оскільки на час підписання цього правочину не відповідали чинному законодавству України, а тому не впливали і не могли вплинути на момент виникнення між позивачем і відповідачем правовідносин оренди земельної ділянки.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3522584200:02:000:0004, площею 5,5001 га, розташованої на території Крупської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
05 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та СТОВ "Світоч" укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3522584200:02:000:0004. Згідно з пунктом 8 договору він укладався на 10 років. Пунктом 44 договору сторони обумовили, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки в оренду 05 серпня 2015 року ОСОБА_1 передав СТОВ "Світоч" земельну ділянку в оренду за договором оренди землі.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що в ньому міститься запис № 11429228 від 01 жовтня 2015 року про державну реєстрацію права оренди СТОВ "Світоч" земельної ділянки з кадастровим номером 3522584200:02:000:0004 на підставі договору оренди землі від 05 серпня 2015 року.
Відповідно до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку вбачається, що фізичній особі з податковим номером 2529313298, що присвоєно позивачу, за 3 та 4 квартали 2015 року нараховано дохід від надання земельної частки (паю) в лізинг, оренду або суборенду, а також утримані відповідні податки.
Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області
від 16 грудня 2016 року у справі № 390/1582/16-ц4 в задоволенні позову ОСОБА_1 до СТОВ "Світоч" про визнання правочину недійсним, починаючи з дати його державної реєстрації, відмовлено. Предметом спору у вказаній справі був договір оренди землі від 05 серпня 2015 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3522584200:02:000:0004.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України (у редакції, чинній на час укладення договору оренди земельної ділянки від 05 серпня 2015 року) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.