Постанова
Іменем України
14 червня 2023 року
м. Київ
справа № 691/218/20
провадження № 61-10865св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Виконавчий комітет Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області, Комунальний заклад "Центр культури та дозвілля Мліївської сільської ради",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Мліївський сільський голова Микитенко Василь Вікторович, виконувачка обов`язків директора комунальної установи "Мліївський центр культури, мистецтва та спорту" Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області Зінченко Людмила Олександрівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального закладу "Центр Культури та дозвілля Мліївської сільської ради" на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 09 червня 2022 року у складі судді Подороги Л. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В., Василенко Л. І.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області (далі - Виконавчий комітет), Комунального закладу "Центр культури та дозвілля Мліївської сільської ради" (далі - КЗ "Центр культури та дозвілля Мліївської сільської ради"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Мліївський сільський голова Микитенко В. В., виконувачка обов`язків директора комунальної установи "Мліївський центр культури, мистецтва та спорту" Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області Зінченко Л. О., про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки.
На обґрунтування позову посилався на таке.
Згідно з наказом від 30 березня 1988 року № 215 він був прийнятий на роботу з 01 квітня 1988 року у Мліївський Будинок культури Мліївського сільського центру культури і дозвілля № 1 на посаду завідувача музичним кабінетом.
01 січня 2005 року його було переведено у підпорядкування Мліївського сільського центру культури і дозвілля № 2 та прийнято за переводом у Мліївський сільський центр культури і дозвілля № 2 на посаду художнього керівника.
31 січня 2014 року його було звільнено з посади художнього керівника у зв`язку з реорганізацією закладів культури у с. Мліїв.
01 лютого 2014 року його було зараховано на посаду художнього керівника Мліївського сільського центру культури і дозвілля. На цей час центр перебував в підпорядкуванні Городищенської районної ради.
З травня 2015 року до 24 квітня 2018 року Мліївський сільський центр культури і дозвілля Городищенської районної ради перебував в підпорядкуванні сектору культури Городищенської районної державної адміністрації.
24 квітня 2018 року центр змінив назву та підпорядкування, та отримав найменування - Комунальна установа "Мліївський центр культури, мистецтва та спорту" Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області (далі - КУ "Мліївський центр культури, мистецтва та спорту").
Наказом від 27 січня 2020 року № 1-к, відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), пункту "а" частини першої розділу 3 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників Мліївського центру культури, мистецтва та спорту, затверджених рішенням Мліївської сільської ради від 03 травня 2018 року № 7-13/VII, пункту 4.1 посадової інструкції керівника художнього клубного закладу, керуючись статутом КУ "Мліївський центр культури, мистецтва та спорту", враховуючи попереднє дисциплінарне стягнення у виді догани (наказ від 12 жовтня 2019 року № 4-к) та систематичне невиконання покладених на нього обов`язків щодо організації та проведення культурно-мистецьких заходів у другому півріччі 2019 року, його було звільнено з посади художнього керівника КУ "Мліївський центр культури, мистецтва та спорту" з 28 січня 2020 року за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Наказом від 14 січня 2020 року № 1, виданим виконувачем обов`язків директора КУ "Мліївський центр культури, мистецтва та спорту" М. М. Яровим "Про надання звіту щодо виконання плану культурно-мистецьких заходів Мліївського ЦКМС у II півріччі 2019 р.", позивача було зобов`язано до 17 січня 2020 року надати звіт про виконання плану культурно-мистецьких заходів Мліївського центру культури, мистецтва та спорту (далі - Мліївський ЦКМС) у II півріччі 2019 року.
На виконання вказаного наказу 17 січня 2020 року він подав звіт виконувачу обов`язків директора ОСОБА_2 щодо проведених заходів, які були заплановані на ІІ півріччя 2019 року і відповідальність за проведення яких була покладена на нього, який зареєстрований ним 22 січня 2020 року за вх. № 30.
Начальник відділу освіти, культури, мистецтва і спорту Мліївської сільської ради ОСОБА_3 повідомив йому, що звіт складений не в тій формі, в якій вимагалось і його потрібно переробити, вказавши кожен захід на окремій сторінці та зазначити чи був він проведений, чи ні та вказати причину не проведення заходу.
Нову редакцію звіту він подав ОСОБА_2 24 січня 2020 року в присутності начальника відділу освіти, культури, мистецтва і спорту Мліївської сільської ради Миндрі О. В. та спеціаліста першої категорії цього відділу ОСОБА_4
28 січня 2020 року він перебував на робочому місці та в другій половині дня його викликала до сільської ради спеціаліст першої категорії відділу освіти, культури, мистецтва і спорту Мліївської сільської ради Новосад В. В., яка повідомила про його звільнення із займаної посади та ознайомила з відповідним наказом.
Вважав, що жоден культурно-масовий захід не був не проведеним з його вини через відсутність сценарію, не підготовлене приміщення, відсутність освітлення чи звуку. Заходи не проводилися через неналежне або взагалі відсутнє фінансування з боку Мліївської сільської ради, через хворобу учасників колективу або ж проведення заходу відмінялось керівництвом відділу освіти, культури, мистецтва і спорту Мліївської сільської ради як недоцільне, або з інших невідомих йому причин.
Наказ від 10 грудня 2019 року про оголошення йому догани вважав безпідставним, оскільки у листопаді 2019 року працівниками Мліївського ЦКМС було організовано та проведено концерт до Дня працівників сільського господарства. Концерт пройшов успішно і він чув схвальні відгуки від мешканців села. Проте, після концерту спеціаліст першої категорії відділу освіти, культури, мистецтва і спорту Мліївської сільської ради ОСОБА_4 йому повідомила, що концерт не сподобався керівництву, у результаті чого, йому було оголошено догану.
Вважав, що це вказує на недоброзичливе ставлення до нього, оскільки в галузі культури він працює з березня 1988 року, тобто майже 32 роки. За вказаний період будинок культури був у різних підпорядкуваннях Городищенської районної ради, Городищенської районної державної адміністрації, Мліївської сільської ради, проте за весь час його роботи, жодного разу не виникало претензій до його кваліфікації і ставлення до роботи. Він не мав жодного стягнення, навпаки йому вручались грамоти та інші заохочення, оголошувались подяки. Звинувачення його у систематичному невиконанні покладених на нього обов`язків щодо організації та проведення культурно-мистецьких заходів, як і звільнення його з роботи, є безпідставними. Жодних порушень як трудової дисципліни, так і невиконання посадових обов`язків ним порушено не було.
Уточнивши позовні вимоги, позивач просив визнати незаконним наказ від 27 січня 2020 року № 1-к про звільнення його з посади художнього керівника Мліївського центру культури, мистецтва та спорту, поновити його на посаді художнього керівника Мліївського центру культури, мистецтва та спорту з 29 січня 2020 року, стягнути з Виконавчого комітету на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 55 733,58 грн та середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки у розмірі 55 733,58 грн.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 09 червня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним наказ від 27 січня 2020 року № 1-к про звільнення ОСОБА_1 з посади художнього керівника Мліївського центру культури, мистецтв та спорту Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді художнього керівника КЗ "Центр культури та дозвілля Мліївської сільської ради" з 28 січня 2020 року.
Стягнуто з Виконавчого комітету на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 52 393,74 грн.
Стягнуто з Виконавчого комітету на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 13 900,00 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що наказом від 27 січня 2020 року № 1-к при вирішенні питання про відповідальності ОСОБА_1 враховувався період ІІ півріччя 2019 року (про що зазначено в підставах для винесення наказу), однак ОСОБА_1 вже отримав догану 10 грудня 2019 року за неналежне виконання посадових обов`язків (тобто до 10 грудня 2019 року вже була дана оцінка його діям), тому період, за який мала б надаватися оцінка діяльності ОСОБА_1 при винесенні спірного наказу становить 20 днів - з 11 грудня 2019 року до 31 грудня 2019 року, оскільки особу не може бути двічі притягнуто до відповідальності за одне і теж порушення трудової дисципліни. Крім того, наказом від 10 грудня 2019 року № 4-к не конкретизовано за яке саме порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 притягнений до дисциплінарної відповідальності, тому слід враховувати всю діяльність останнього, що мала місце до цієї дати, оскільки всі сумніви щодо наявності вини особи, тлумачяться на її користь.
Також у наказі від 27 січня 2020 року № 1-к є запис про те, що підставами для винесення наказу є письмові пояснення позивача від 23 січня 2020 року, однак таке посилання в наказі не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 пояснень не надавав, а надав лише звіт про виконання плану на виконання наказу від 14 січня 2020 року № 1, про що в самому наказі і вказано - "надати звіт про виконання плану…", а не "надати пояснення…", і у відповідь ОСОБА_1 надано саме "звіт", а не "пояснення".
При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника, однак такі обґрунтування у спірному наказі про звільнення - відсутні, хоча ОСОБА_1 попередньо мав неодноразові заохочення за весь період роботи (32 роки) та не мав інших стягнень крім попереднього за 10 грудня 2019 року.
Тому при звільненні ОСОБА_1 не було дотримано вимоги абзаців 1, 2, 3 частини 1 статті 149 КЗпП України та його порушені права підлягають захисту шляхом визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі. Водночас ліквідація посади керівника художнього після звільнення ОСОБА_1 не є перешкодою для поновлення його на роботі, оскільки вирішення питання введення в штат нової посади, пропозиція незаконно звільненому працівнику рівнозначної посади тощо, є обов`язком самого органу, який допустив незаконне звільнення працівника.
У зв`язку з цим, з урахуванням вимог статті 235 КЗпП України, необхідно стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі не більше ніж за один рік, оскільки заява про поновлення розглядалася більше одного року. Водночас підставами для відкладення були неодноразові клопотання представника позивача про витребування доказів, про заміну сторони, зміни позовних вимог. Проте, документи, які витребовував суд за клопотанням сторони позивача, дійсно є важливими для правильного вирішення справи, однак сама поведінка представника позивача визнана судом неналежною, так як останній заявляючи клопотання про витребування доказів, спочатку не надав доказів неможливості отримати їх самостійно, потім розтягував надання клопотань про витребування доказів (надавав їх почергово, а не всі разом). Після цього, представник ОСОБА_5 неодноразово заявляв клопотання про залучення/заміну сторони судового процесу, зміну позовних вимог тощо.
Водночас задоволення вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу виключає можливість задоволення вимоги про стягнення середнього заробітку за цей же період за затримку видачі позивачу його трудової книжки. Період вимушеного прогулу є більш тривалим, оскільки з набранням чинності 10 червня 2021 року Законом України від 05 лютого 2021 року № 1217-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі", роботодавець зобов`язаний видати копію наказу (розпорядження) про звільнення, тому, враховуючи, що суд ухвалив рішення про поновлення позивача на роботі, підстави видавати останньому трудову книжку чи наказ про звільнення взагалі відсутні.
З урахуванням викладеного, вимога щодо стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки задоволенню не підлягає.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року апеляційні скарги Виконавчого комітету та КЗ "Центр Культури та дозвілля Мліївської сільської ради" залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 09 червня 2022 року в частині вирішення питання про стягнення судових витрат скасовано, ухвалено нове рішення. Стягнуто з Виконавчого комітету на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 270,91 грн та 23 850,00 грн - витрат на правничу допомогу. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про стягнення судових витрат, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем заявлено чотири вимоги: визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
За результатами розгляду справи три вимоги позивача було задоволено, в одній вимозі відмовлено. Отже, сума задоволених вимог складає 75 % від заявлених.
Судом першої інстанції було достовірно встановлено і з даним висновком погоджується суд апеляційної інстанції про те, позивач довів обґрунтованість понесених судових витрат в суді першої інстанції в розмірі 27 800,00 грн (витрати на правничу допомогу).
Тому з Виконавчого комітету на користь позивача підлягають витрати, надані за правову допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції у розмірі 20 850,00 грн (27 800,00 грн х 75 % /100 %).
Під час подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 3 851,25 грн.
Оскільки заявник просив змінити рішення суду першої інстанції в частині трьох вимог, і апеляційна скарга задоволена лише в частині однієї вимоги, тому на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню з Виконавчого комітету 33 % від сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1 270,91 грн.
Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера від 29 липня 2022 року № 1 ОСОБА_1 сплатив за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції адвокату Павленко С. І. 3 000,00 грн.
З урахуванням наданих адвокатом послуг (формування та подачі апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу Виконавчого комітету, відзиву на апеляційну скаргу КЗ "Центр культури та дозвілля Мліївської сільської ради", наданого розрахунку стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на момент подання апеляційної скарги та розрахунку судових витрат), з урахуванням співмірності наданих послуг, необхідно задовольнити вимогу про стягнення з Виконавчого комітету на користь позивача про стягнення судових витрат у розмірі 3 000,00 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Тому, враховуючи наведене, з Виконавчого комітету на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 1 270,91 грн - судового збору та 23 850,00 грн витрати на правничу допомогу, надану адвокатом Павленком С. І. під час розгляду справи в суді.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У жовтні 2022 року КЗ "Центр Культури та дозвілля Мліївської сільської ради" звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою,у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
На обґрунтування касаційної скарги посилається на таке.
Можливо в оскаржуваному наказі про звільнення узагальнено зазначене порушення, що стало підставою для звільнення ОСОБА_6 із займаної посади, враховуючи попередньо оголошену догану. Проте саме по собі нечітке формулювання в наказі про звільнення, не може бути підставою для поновлення на роботі.
Правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами. Отже, після оголошеної догани у другому півріччі 2019 року, ОСОБА_1 повторно у кінці другого півріччя 2019 року не виконує наказ керівника, що підтверджує факт порушення трудової дисципліни, а тому у виконувача обов`язків директора ОСОБА_2 були всі правові підстави для винесення наказу від 27 січня 2020 року № 1-к про звільнення ОСОБА_1 з посади художнього керівника Мліївського центру культури, мистецтва та спорту Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області.
ОСОБА_1 до свого звільнення, наказом від 20 січня 2020 року № 2, згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України був персонально повідомлений про можливе вивільнення працівників, не заперечував факт своєї обізнаності про реорганізацію установи з якою він перебував у трудових відносинах та попередження про можливе звільнення, проте наполягав на поновленні на посаді художнього керівника.
Одним із завдань цивільного процесу є визначення предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу. Проте позивач помилився у визначенні суб`єктного складу учасників цього трудового спору, не обґрунтував участь третіх осіб, які ніяких рішень, в силу своїх посадових обов`язків, відносно позивача не ухвалювали.
Висновки Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції, не підлягають до застосування, оскільки у цій справі роботодавець КЗ "Центр культури та дозвілля Мліївської сільської ради" обмежений у своїй діяльності рішеннями засновника - органу місцевого самоврядування. Тобто, суди при вирішенні цього спору не врахували специфіку діяльності комунальних закладів та повністю проігнорували норми Закону України "Про місцеве самоврядування".
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15, Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 756/5243/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 756/6746/16-ц, від 08 квітня 2020 року у справі № 808/2741/16.
У грудні 2022 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1, у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
На обґрунтування відзиву посилався на таке.
Акт від 16 січня 2020 року був наявний на час підготовчого судового засідання та міг бути долучений судом до матеріалів цивільної справи. Оскільки зазначений акт не був наданий суду першої інстанції, не досліджувався в судових засіданнях, тому не був взятий до уваги судом апеляційної інстанції.
Що стосується нечіткості формулювання причин звільнення, то суди у своїх рішеннях зазначили, що в наказі про звільнення не конкретизовано за яке саме порушення трудової дисципліни він був притягнений до дисциплінарної відповідальності, а всі сумніви щодо наявності вини особи тлумачяться на його користь. Крім того, слід зазначити, що відповідач до цього часу не визначився з причиною його звільнення: у наказі про звільнення підставою зазначений наказ від 12 жовтня 2019 року № 4-к, як попереднє дисциплінарне стягнення, а у касаційній скарзі причиною названий неналежний рівень проведеної новорічної дискотеки, про що складений акт від 16 січня 2020 року і що стало підставою до звільнення.
Крім того, скорочення чисельності працівників у зв`язку із реорганізацією закладів культури не відбулося.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою КЗ "Центр Культури та дозвілля Мліївської сільської ради" на підставі пункту 1частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Згідно з наказом від 30 березня 1988 року № 215 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу з 01 квітня 1988 року в Мліївський Будинок культури Мліївського сільського центру культури і дозвілля № 1 на посаду завідуючого музичним кабінетом.
Відповідно до наказу від 31 грудня 2004 року № 6 ОСОБА_1 з 01 січня 2005 року був прийнятий по переводу у Мліївський сільський центр культури і дозвілля № 2 на посаду художнього керівника.
Згідно з наказом від 31 січня 2014 року № 13 ОСОБА_1 з 31 січня 2014 року був звільнений з посади художнього керівника в зв`язку з реорганізацією закладів культури с. Мліїв.
Відповідно до наказу директора Мліївського сільського центру культури і дозвілля ОСОБА_7 від 01 лютого 2014 року № 333 ОСОБА_1 з 01 лютого 2014 року зараховано на посаду художнього керівника.
04 січня 2016 року ОСОБА_1 ознайомився з посадовою інструкцією керівника художнього клубного закладу, затвердженої директором Мліївського сільського центру культури і дозвілля Подупейком П. М.
01 липня 2019 року ОСОБА_1 ознайомився з посадовою інструкцією директора КУ "Мліївський центр культури, мистецтва та спорту", затвердженої рішенням Мліївської сільської ради від 03 травня 2018 року № 7/2-10/VII.
Рішенням Мліївської сільської ради від 03 травня 2018 року № 7/2-10/VII, затверджено правила внутрішнього трудового розпорядку працівників КУ "Мліївський центр культури, мистецтва та спорту".
Підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з вказаними правилами відсутній.
Відповідно до свідоцтв № НОМЕР_1 та № 263 про підвищення кваліфікації на обласних курсах підвищення кваліфікації працівників культури, ОСОБА_1 з 22 листопада 2010 року до 25 листопада 2010 року та з 14 жовтня 2014 року до 17 жовтня 2014 року, проходив навчання клубних працівників сільських будинків культури.
Згідно з повідомленням Сектору культури, молоді та спорту Городищенської райдержадміністрації від 04 лютого 2020 року № 22, за час перебування з травня 2015 року до березня 2018 року Мліївського центру культури і дозвілля в підпорядкуванні Сектору культури, молоді та спорту Городищенської райдержадміністрації, змін посад (переведення) та накладення дисциплінарних стягнень на ОСОБА_1 не було.