ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 916/1556/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання - Пасічнюк С.В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕМЕНТ",
представник позивача - Закамська Г.І, адвокат (довіреність від 11.04.2023 № 12/23),
відповідач - спільне підприємство "Южтехсервіс" у формі товариства з обмеженою відповідальністю,
представник відповідача - Коваленко С.В., адвокат (ордер від 25.01.2023 № 1313095),
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "ТК ФІДЕЛІС",
представник третьої особи - не з`явився,
третя особа - дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями "Сумітек Україна",
представник третьої особи - не з`явився,
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕМЕНТ"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 (головуючий Савицький Я.Ф., судді: Колоколов С.І., Разюк Г.П.)
у справі № 916/1556/21
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕМЕНТ" (далі - Товариство)
до спільного підприємства "Южтехсервіс" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Підприємство)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "ТК ФІДЕЛІС" (далі - ТОВ "ТК ФІДЕЛІС"),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями "Сумітек Україна" (далі - ДП "Сумітек Україна"),
про стягнення 1 511 032,70 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
ВСТАНОВИВ:
Товариство звернулось до суду з позовом до Підприємства про стягнення 1 511 032,70 грн, з яких: 1 022 234,05 грн основного боргу, 217 248,48 грн інфляційних втрат, 185 766,53 грн штрафних санкцій та 85 783,64 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Підприємством своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу від 11.07.2018 № ТП-18-008 (далі - Договір) у частині поставки обумовленого Договором товару та неповернення ним суми попередньої оплати за Договором.
У процесі розгляду справи судом першої інстанції залучено ТОВ ?ТК ФІДЕЛІС" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; залучено ДП ?Сумітек Україна" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.11.2021 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Підприємство виконало свої зобов`язання за Договором та поставило обумовлений Договором товар у визначений пункт призначення, виконавши при цьому вказівки самого Товариства по передачі товару обраному ним перевізнику, дані якого Товариство повідомило Підприємству для оформлення товарно-транспортної накладної (ТТН).
Судом апеляційної інстанції справа розглядалась неодноразово.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 рішення суду першої інстанції залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на те, що судом при прийнятті оскаржуваної постанови не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду, які ухвалені в інших справах у подібних правовідносинах, а також на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
- ухвалюючи оскаржувану постанову, апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19 та від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19 щодо застосуванням частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" у подібних правовідносинах;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 664, частини другої статті 930 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та норм розділів А1, А4, А8, Б4, Б5 умов поставки DDP Інкотермс-2010.
Підприємство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Від ТОВ ?ТК ФІДЕЛІС" та ДП ?Сумітек Україна? відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 12.06.2023 № 29.3-02/1328 у зв`язку з запланованою відпусткою судді Селіваненка В.П. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 916/1556/21, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкова Т.М.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Товариства та Підприємства, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відкритого на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та відсутність підстав для задоволення касаційної скарги в частині оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, з огляду на таке.
За приписами пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Товариство у касаційній скарзі посилається на те, що ухвалюючи оскаржувану постанову, апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19 та від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19 щодо застосуванням частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" у подібних правовідносинах.
Так, у справах:
- № 922/2115/19 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою рішення суду першої інстанції змінено шляхом викладення його резолютивної частини в новій редакції; позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 361 731,15 грн основного боргу та 43 610,39 грн пені; в іншій частині позову відмовлено, зазначив, що на виконання вказівок суду касаційної інстанції, викладених у постанові Верховного Суду від 16.02.2021, які слугували підставою для направлення справи на новий розгляд, судом апеляційної інстанції досліджувались додатково подані позивачем докази на підтвердження отримання відповідачем спірних партій товару згідно з додатками №№ 10-15 до договору, наданий відповідачем висновок Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 29.01.2020 № 8/14СЕ-20, за змістом якого загальна поставка товару за договором підтверджується на суму 7 740 297,85 грн, а також лист Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області від 02.12.2019 № 6082/ФОП/20-40-53-04-15, який містить відомості щодо відображення відповідачем у податковій звітності господарських операцій за цей період, оформлення податкового кредиту за ними. За результатами нового розгляду справи судом апеляційної інстанції з`ясовано, що надані позивачем додаткові докази, зокрема копії договорів на поставку мінеральних добрив: поставки від 07.02.2019 № BL190207-2п, укладеного ТОВ ?Азотфострейд? з ТОВ ?Белор Україна?; купівлі-продажу від 14.01.2019 № КП-0000015, укладеного ТОВ ?Азотфострейд? з ТОВ ?УТК Химальянс?; поставки від 25.02.2019 № Х-6/250219, укладеного ТОВ ?Азотфострейд? з ТОВ ?Інвест Агро Логістик?; поставки від 06.03.2019 № 18193, укладеного ТОВ ?Азотфострейд? з ТОВ ?Агромікстерра?; поставки від 17.04.2019 № 1704/2019/Б-1, укладеного ТОВ ?Азотфострейд? з ТОВ ?ВВМ Трейдінг?; поставки від 02.04.2019 № ВАС00000157, укладеного ТОВ ?Азотфострейд? з ПрАТ ?Украгро НПК?, на які посилається позивач в обґрунтування закупівлі ним мінеральних добрив саме для відповідача, не підтверджують поставки товару в квітні-травні 2019 року на виконання додатків №№ 10-15 до договору, оскільки з них неможливо встановити, що ці договори було укладено в межах угоди між позивачем та відповідачем, та крім того ці договори були підписані в період виконання додатків №№ 1-9 до договору щодо поставки товару у лютому-березні 2019 року, поставка за якими не заперечується відповідачем. Судом апеляційної інстанції відхилено висновок Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 29.01.2020 № 8/14СЕ-20 з підстав того, що на вирішення експертизи було поставлено некоректне питання: ?Чи підтверджується документально виконання договору поставки від 04.02.2019 № 04/02-2 та додатків до цього договору №№ 1-15 з боку ТОВ "Азотфострейд" на адресу ТОВ "Агрома" на загальну суму 7 740 297,85 грн. з урахуванням фактичного отримання ТОВ "Агрома" міндобрив??. При складанні цього висновку самим експертом підтверджено обставини відсутності підписів покупця на додатках №№ 10-15 до договору та відповідних видаткових накладних, а висновок щодо поставки товару за договором на загальну суму 7 740 297,85 грн здійснено виходячи із формулювання поставленого експерту питання про фактичне отримання такого товару покупцем, що останнім заперечується та не підтверджується іншими наявними у справі доказами. Апеляційним судом також відхилено лист Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області від 02.12.2019 № 6082/ФОП/20-40-53-04-15, наданий позивачем на підтвердження відображення відповідачем у своїй податковій звітності спірних господарських операцій, оформлення податкового кредиту за ними, з підстав того, що цей доказ одержано позивачем з порушенням вимоги підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу (ПК) України та частини другої статті 7 Закону України ?Про доступ до публічної інформації? в частині отримання конфіденційної інформації, що стосується інших осіб без їх попередньої згоди. Наведене порушення підтверджено листом Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області від 10.06.2020 № 6473/К/20-40-04-01-13, згідно з яким, при підготовці листа від 02.12.2019 № 6082/ФОП/20-40-53-04-15 були порушені вимоги норм ПК України та Закону України ?Про доступ до публічної інформації? в частині надання інформації, що стосується інших осіб. Таким чином, апеляційний господарський суд, на відміну від суду першої інстанції, діючи в межах доводів сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надав необхідну оцінку, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, навівши у оскаржуваному судовому рішенні необхідне мотивування, дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 361 731,15 грн основної заборгованості за договором та відсутності підстав для задоволення іншої частини цих позовних вимог за недоведеністю. З урахуванням доведеності існування у відповідача перед позивачем зазначеної суми заборгованості за поставлений товар, судом апеляційної інстанції обґрунтовано здійснено перерахунок заявленої до стягнення суми пені, нарахованої позивачем відповідачу на підставі пункту 6.3 договору, та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 43 610,39 грн. Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження здійснення спірної поставки згідно з додатками №№ 10-15 до договору ТОВ ?Азотфострейд? долучено до матеріалів справи податкові декларації, складені ним за результатами проведення таких господарських операцій. Водночас наданий ТОВ ?Азотфострейд? на підтвердження відображення ТОВ ?Агрома? цих господарських операцій у своїй податковій звітності та вчинення останнім юридично значимих дій по оформленню податкового кредиту за ними лист Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області від 02.12.2019 № 6082/ФОП/20-40-53-04-15, не є належним доказом з підстав його одержання позивачем з порушенням вимог чинного законодавства (підпункт 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 ПК України, частина друга статті 7 Закону України ?Про доступ до публічної інформації?). Отже, ТОВ ?Азотфострейд? не подав до суду допустимих доказів щодо вчинення відповідачем юридично значимих дій з оподаткування та не звертався до суду з клопотанням про витребування відповідних доказів (зокрема, матеріалів податкової звітності відповідача; статті 74, 81 ГПК України). За таких обставин апеляційний суд у постанові зі справи, що оскаржується, обґрунтовано відхилив через недоведеність посилання скаржника на те, що ТОВ ?Агрома? за результатами проведення спірної закупівлі відобразило відповідні господарські операції у своїй податковій звітності та вчинило юридично значимі дії по оформленню податкового кредиту за ними;
- № 910/14900/19 Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення первісних позовних вимог про стягнення 368 124,70 грн боргу з урахуванням індексу інфляції, 27 631,52 грн пені, 14 459,08 грн штрафу та в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог, і направляючи справу у цій частині на новий розгляд, зазначив, що суди при дослідженні обставин реальної поставки товару за спірними видатковими накладними надали оцінку лише документам податкового обліку обох сторін (продавця та покупця), залишивши при цьому поза увагою те, що самі лише податкові накладні та декларації сторін (за відсутності інших доказів реального руху товарів) не є самостійними доказами підтвердження вчинених господарських операцій, оскільки ці докази не пов`язані з фізичним переміщенням товару, не можуть свідчити про рух товару та виконання обов`язку постачальника з передачі товару покупцю, визначеного у статті 664 ЦК України, підтверджують лише факт здійснення оподаткування певної господарської операції, який сам по собі не свідчить про вчинення такої господарської операції, про її реальність. Основою податкового обліку є первинні документи по відображенню господарчих операцій. Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу (товару). Сама по собі відсутність первинних документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про те, що віднесення відповідачем за первісним позовом (покупцем) сум податків за отриманими від постачальника податковими накладними до податкового кредиту підтверджує обставини реальної поставки товару за спірними видатковими накладними. Отже, самі лише податкові накладні та декларації не є безумовними доказами реальності здійснених господарських операцій з поставки товару, не можуть бути єдиними доказами підтвердження факту реального постачання товару покупцю та його прийняття ним, та як докази можуть оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі. З огляду на викладене висновки судів про доведеність факту поставки товару за спірними видатковими накладними, зроблені лише на підставі податкових накладних та декларацій сторін, за відсутності дослідження та встановлення обставин та доказів реального руху товарів за спірними поставками, є передчасними та такими, що зроблені з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення спору цій справі. У зв`язку з цим суди попередніх інстанцій залишили поза увагою та не дослідили належним чином умови укладеного між сторонами договору № 313/17 від 28.07.2017, зокрема щодо умов поставки товару, визначені у розділі 4 договору. За змістом пунктів 4.1., 4.3., 4.6., 4.9., 4.11. договору поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих постачальником до виконання замовлень покупця. Замовлення на поставку конкретної партії товару надсилається покупцем на адресу постачальника засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою. Перед днем поставки постачальник оформлює специфікацію, підписану специфікацію направляє покупцю електронною поштою або факсимільним зв`язком для остаточного узгодження умов поставки з покупцем. Після отримання специфікації покупець зобов`язаний направити (повернути) електронною поштою або факсимільним зв`язком підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою покупця зазначену специфікацію. Оригінал специфікації передається покупцю разом з відповідною партією товару. Покупець зобов`язаний підписати специфікацію та направити один екземпляр постачальнику в день підписання поштою або кур`єром. Зобов`язання постачальника з поставки кожної окремої партії товару вважається виконаним з моменту передачі покупцю товару та підписання сторонами оформленої належним чином видаткової накладної (товарно-транспортної накладної). Повноваження представників покупця на здійснення та оформлення здачі-прийняття товару в пункті поставки підтверджуються паспортом та відповідною довіреністю, яка оформлюється покупцем. Однак суди попередніх інстанцій при з`ясуванні обставин поставки товару за спірними накладними не дослідили обставини виконання та дотримання сторонами зазначених умов договору. Не дослідили, чи надсилав покупець постачальнику замовлення на поставку товару за спірними накладними, чи оформлювалася постачальником та направлялась покупцю специфікація у порядку, передбаченому пунктом 4.6. договору, зокрема засобами електронного або факсимільного зв`язку шляхом накладення уповноваженою особою електронного цифрового підпису та чи поверталася покупцем постачальнику специфікація, підписана також шляхом накладення уповноваженою особою покупця електронного цифрового підпису засобами електронного або факсимільного зв`язку, чи надавався постачальником оригінал специфікації разом з поставкою товару та чи повертався підписаний екземпляр покупцем постачальнику засобами поштового зв`язку або кур`єром. Поза увагою судів залишилися також обставини щодо того чи відбувалася реальна здача-прийняття товару за спірними видатковими накладними у пункті поставки та яким чином, якщо відбувалася, то у якому порядку, хто саме здійснював перевезення вантажу від постачальника до покупця та якими засобами, чи оформлювалися товарно-транспортні накладні на перевезення товару, які особи від імені покупця отримували товар та на підставі яких документів, не з`ясували, чи оформлювалася покупцем довіреність на ім`я такої особи на отримання товару за спірними поставками відповідно до умов договору. Без з`ясування зазначених обставин за відсутності належно оформлених первинних документів, що могли б підтвердити спірну поставку товару, неможливо дійти однозначного висновку про доведеність поставки товару за спірними видатковими накладними. З огляду на викладене висновки судів попередніх інстанцій про доведеність факту поставки товару за спірними видатковими накладними, що ґрунтуються лише на підставі податкових накладних і декларацій сторін, за відсутності дослідження та встановлення обставин та доказів реального руху товарів за спірними поставками, є передчасними та такими, що зроблені з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення спору у цій справі. Крім того Верховний Суд зазначив, що акт звірки розрахунків, на який послався позивач за первісним позовом як на доказ поставки товару у 2018 році, є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом у справі, не доводить факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Отже суди попередніх інстанцій помилково взяли до уваги (навіть в якості непрямого доказу) наданий позивачем за первісним позовом акт звірки розрахунків за 2018 рік за відсутності в матеріалах справи інших доказів реальної поставки товару, залишили поза увагою те, що підписаний між сторонами у справі акт звірки стосується виключно поставки товару у 2018 році та не має відношення до спірної поставки товару у 2019 році, за якою позивач за первісним позовом заявляє до стягнення заборгованість, про що обґрунтовано зазначив скаржник. Крім того суди попередніх інстанцій в порушення статей 86, 236 ГПК України не дослідили кожну окрему спірну поставку товару за кожною окремою видатковою накладною, на які послалися сторони, зробили лише узагальнюючі висновки про доведення факту постачання товару за договором у 2018, 2019 роках. Поза увагою судів залишилися три підписаних видаткові накладні на предмет їх відповідності вимогам закону щодо первинних документів. У порушення принципу повноти зазначені вище обставини не були встановлені судами попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних рішення та постанови. Господарські суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягають застосуванню, порушили норми процесуального права, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків у справі, а оскаржувані рішення та постанову не можна визнати законними та обґрунтованими.
При цьому у даній справі № 916/1556/21 судами встановлено, що матеріали справи свідчать та не оспорюється сторонами у даній справі, що 11.07.2018 Товариством (покупець, позивач) та Підприємством (продавець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу дизельного автонавантажувача TOYOTA, модель 62-8FD30 V3300+AA10+65F (специфікація відповідно до додатку № 1) у кількості 1 шт (Товар).
Відповідно до пунктів 2.1-2.3 Договору умови поставки Товару узгоджені як DDP склад Продавця за адресою: Київська обл., с. Проліски, вул. Броварська, 4, відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів Інкотермс 2010. Повідомлення "Про готовність товару до відвантаження на складі в Україні" буде направлено покупцю впродовж 21 (двадцяти одного) робочого дня від дати підписання Договору обома сторонами. Товар буде переданий у розпорядження покупця протягом 3 (трьох) робочих днів після отримання продавцем загальної суми Договору відповідно до пункту 3 цього Договору.
Згідно з пунктом 2.4 Договору датою поставки Товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній, яка передається разом з Товаром і підписана уповноваженими представниками обох сторін Договору.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що загальна вартість Товару складає 988 687,39 грн, включаючи ПДВ - 164 781,21 грн, що є еквівалентом 37 693,00 доларів США, включаючи ПДВ - 6 282,17 долара США, за курсом продажу, встановленим на Міжбанківський валютній біржі (https://index.minfin.com.ua/ exchange/archive/mb/rate/2018-07-11) 26,23 грн за 1 долар США станом на 11.07.2018.
Відповідно до пункту 5.1 Договору прямий матеріальний збиток, заподіяний невиконанням та/або неналежним виконанням умов Договору, який одна його сторона завдала іншій його стороні, підлягає відшкодуванню в повному обсязі стороною, яка завдала такої шкоди згідно з чинним законодавством України. Непрямий збиток та упущена вигода відшкодуванню не підлягають.
Згідно з пунктом 5.2 Договору за порушення термінів поставки товару, передбачених пунктом 2 цього договору, продавець сплачує покупцю неустойку (штраф) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (НБУ), діючої в період, за який нараховується пеня, від суми передплати за кожен день прострочення.
Пунктами 8.1, 8.7 Договору передбачено, що він являє собою повну угоду між сторонами щодо предмету Договору. При цьому, всі попередні угоди, формулювання, заяви, переговори і взаємні зобов`язання, як в усному, так і в письмовому вигляді, припиняють свою дію. Договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до моменту його повного виконання сторонами.
Судами встановлено, що матеріали справи містять повідомлення Підприємства про готовність Товару до відвантаження на складі України від 07.08.2018 № 05-08-128, в якому зазначено таке: ?Відповідно до умов Договору купівлі-продажу №ТП-18-008 від 11.07.2018 повідомляємо вам, що дизельний навантажувач ТОЙОТА Модель 62-8FD30 V3300+A410+65F знаходиться на нашому складі в Україні і готовий до відвантаження в комплектності і специфікації, передбаченої в додатку №1. Адреса складу: Київська обл., с. Проліски, вул. Броварська, 4?. У повідомленні зазначено про необхідність оплати згідно з доданим рахунком від 07.08.2018 № СА00000016.
Відповідно до рахунку від 07.08.2018 № СА00000016 на суму 1 022 234,05 грн з ПДВ, наявного у матеріалах справи, постачальником Товару є Підприємство, а покупцем є Товариство.
Товариство 07.08.2018 сплатило на користь Підприємства 1 022 234,05 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1500002337 з призначенням платежу: "Оплата за дизельний навантажувач ТОЙОТА згідно рах. №СА00000016 від 07.08.2018".
Судами встановлено, що Товариством видано Сироватко Юрію Вікторовичу довіреність від 07.08.2018 №163 на отримання від Підприємства цінностей за рахунком від 07.08.2018 № СА00000016, а саме: дизельний навантажувач ТОЙОТА Модель 62-8FD30.
У матеріалах справи наявне електронне листування сторін, з якого, зокрема, вбачається, що в процесі підготовки виконання договірних зобов`язань, сторони узгодили, що покупець з місця поставки, визначеного Договором, забирає Товар своїм транспортом, для чого Товариством було уточнено габарити навантажувача ТОЙОТА, модель 62-8FD30 V3300+A410+65F. У свою чергу, Підприємство повідомило, що ТТН буде виписано на місці завантаження Товару. Водночас, із вказаного електронного листування вбачається, що транспортуванням Товару будуть займатись перевізники (07.08.2018 Товариство направило лист на електронну адресу Підприємства наступного змісту: "Вікторе, спасибі. Уся інформація про габарити передана перевізникам. Гарного дня").
Крім того, покупець надав продавцю інформацію щодо перевізника та дані для ТТН, зокрема, 08.08.2018 о 10:16 Товариство направило лист на електронну адресу Підприємства наступного змісту: "Вікторе, нижче оновлена інформація по авто: (1) Марка та номер машини ДАФ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ; (2) Назва компанії-перевізника, адреса ТОВ "ТК ФІДЕЛІС", Дніпро, узвіз Калініна 10/5; (3) ПІБ водія ОСОБА_1 ; (4) Номер посвідчення водія НОМЕР_3 ".
Також з матеріалів справи судами встановлено, що 07.08.2018 ТОВ "ТК ФІДЕЛІС" (експедитор) та Товариством (клієнт) укладений договір транспортного експедирування № 0708/02, відповідно до умов пункту 1.1 якого експедитор зобов`язався від свого імені і за рахунок коштів клієнта здійснювати комплекс робіт по організації перевезень вантажів автомобілями в міських, міжміських і міжнародних сполученнях, залучаючи для цих цілей автотранспорт третьої сторони - перевізника, а клієнт оплачує ці послуги.
Згідно з пунктом 1.2 вказаного договору експедитор організовує перевезення вантажів клієнта відповідно до міжнародних Конвенцій, законодавчих та нормативних актів України, а так само з урахуванням правил і вимог країн, через території яких здійснюються перевезення.