ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2023 року
м. Київ
справа № 420/5924/19
касаційне провадження № К/9901/21310/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області
на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року (головуючий суддя - Вербицька Н.В.; судді - Джабурія О.В., Кравченко К.В.)
у справі № 420/5924/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІГРАНД"
до Головного управління ДФС в Одеській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІГРАНД" (далі - ТОВ "ВІГРАНД", позивач, платник, товариство, підприємство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ГУ ДФС в Одеській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 серпня 2019 року № 0040631401, № 0040661401, № 0040671401.
В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що висновки контролюючого органу про фіктивність господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Астекс Пром" (далі - ТОВ "Астекс Пром") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецпромторг-Приморський" (далі - ТОВ "Спецпромторг-Приморський") є безпідставними та спростовуються належним чином оформленими первинними документами. Крім того, зауважив, що доводи відповідача про завищення платником сум витрат спростовуються наданими до перевірки документами. Проте, відповідач не врахував такі документи та дійшов хибного висновку про їх дефектність. Також наголосив на необґрунтованості висновків податкового органу про відсутність факту реєстрації податкових накладних.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що господарські операції платника з ТОВ "Астекс Пром" та ТОВ "Спецпромторг-Приморський" не носять реального характеру. Щодо завищення позивачем собівартості реалізованих товарів, то суд першої інстанції дійшов висновку, що первинні документи, надані платником, не можуть бути належними доказами з огляду на їх дефектність.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, що підтверджено оформленими первинними документами податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного, на час виникнення спірних праовідносин, законодавства України. Крім того, дійшов висновку, що платником було дотримано порядок реєстрації податкових накладних, що свідчить про відсутність підстав для застосування штрафних санкцій. Також зазначив, що судом апеляційної інстанції безпідставно були прийняті до уваги документи первинного обліку, які не надавалися до перевірки.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року.
Мотивуючи касаційну скаргу, ГУ ДПС в Одеській області наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з ТОВ "Астекс Пром" та ТОВ "Спецпромторг-Приморський". Зазначає, що товариством неправомірно включено до собівартості реалізованої продукції витрати, пов`язані з її виготовленням, оскільки в ході проведення перевірки встановлена відсутність первинної документації, яка підтверджує отримання доходу від реалізації таких товарів.
Ухвалою від 26 жовтня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС в Одеській області.
Разом з касаційною скаргою податковим органом заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ГУ ДФС в Одеській області його правонаступником - ГУ ДПС в Одеській області, у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
21 травня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ВІГРАНД", за результатами якої складено акт від 06 серпня 2019 року № 1580/15-32-14-01/41430400.
Відповідно до висновків акта перевірки контролюючим органом встановлені порушення платником:
підпунктів 14.1.13, 14.1.31, 14.1.36, 14.1.191, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), розділу першого Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, пункту 3.10 Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 28 березня 2013 року № 433, пунктів 5, 7, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 (далі - П(С)БО 16 "Витрати"), Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 (далі - П(С)БО 9 "Запаси"), частини другої статті 3, частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, в результаті чого занижено суму податку на прибуток на 23 518 401,00 грн;
пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5 статті 198 ПК України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на 26 044 869,00 грн;
пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті встановлення нереєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо податкових зобов`язань з податку на додану вартість за податковими накладними на загальну суму 26 044 869,00 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на непідтвердження господарських операцій позивача з ТОВ "Спецпромторг-Приморський" з поставки останньому у липні-серпні 2018 року власної продукції та з ТОВ "Астекс пром" з покупки у останнього у вересні 2018 року - березні 2019 року ручок віконних. Також відповідач дійшов висновку, що списання на собівартість реалізованої продукції у кількості більше, ніж реалізовано, з огляду на непідтвердження належними первинними документами реалізації фізичним особам товару за позицією "конструкція полівінілхлорідна у комплекті" на загальну суму 129 677 002,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом 22 серпня 2019 року прийняті податкові повідомлення-рішення:
№ 0040631401 яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 29 398 001,00 грн, з яких за основним зобов`язанням 23 518 401,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 5 879 600,00 грн;
№ 0040661401, яким платнику збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 32 556 086,00 грн, з яких за основним зобов`язанням 26 044 869,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 6 511 217,00 грн;
№ 0040671401, яким, за відсутність реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, до товариства застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12 967 700,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 44.3 статті 44 ПК України визначено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.