ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2023 року
м. Київ
справа №640/9125/21
адміністративне провадження № К/990/25273/22, К/990/29886/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора та Київської обласної прокуратури
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2022 року (головуючий суддя - Шейко Т.І.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року (головуючий суддя - Епель О.В., судді: Карпушова О.В., Кузьменко В.В.)
у справі №640/9125/21
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора, Київської обласної прокуратури
про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів.
I. РУХ СПРАВИ
1. У квітні 2021 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Київської області, допущеного до негайного виконання рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року у справі №826/17801/14;
- стягнути з Київської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу за період затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 25 жовтня 2019 року по 19 липня 2020 року в сумі 1 219 731,15 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року його поновлено на посаді заступника прокурора Київської області та в цій частині судове рішення допущено до негайного виконання. У той же час його поновлено на посаді 20 липня 2020 року, в результаті чого виникло право на стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу.
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Київської області, допущеного до негайного виконання рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року у справі №826/17801/14.
Стягнуто з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 26 жовтня 2019 року по 19 липня 2020 року включно в сумі 387 682,92 грн з вирахуванням при виплаті встановлених податків та зборів.
В задоволенні решти позову відмовлено.
4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідачі звернулися з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять їх та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
5. Ухвалами Верховного Суду від 03 жовтня 2022 року та 08 листопада 2022 року відкрито касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року у справі № 826/17801/14 визнано протиправним з моменту прийняття та скасовано наказ Генерального прокурора України № 1455к від 23 жовтня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Київської області; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Київської області з 24 жовтня 2014 року; стягнуто з прокуратури Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 927 907,28 грн з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів; допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 з 24 жовтня 2014 року на посаді заступника прокурора Київської області та в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
7. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року у справі №826/1781/14 залишено без змін.
8. 29 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Генерального прокурора України із заявою щодо поновлення на посаді заступника прокурора Київської області згідно з рішенням суду у справі №826/1781/14.
9. Листом Генеральної прокуратури України від 06 грудня 2019 року №11-23485-19 позивача поінформовано, що оригінали виконавчих документів з виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року в установленому порядку для виконання не надходили. Оскільки на час надання даної відповіді рішення Окружного адміністративного суду міста Києва оскаржувалось в Шостому апеляційному адміністративному суді, вирішення питання щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді відбуватиметься за результатами судового розгляду справи та відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
10. 03 червня 2020 року позивач повторно звернувся із заявою до Генерального прокурора щодо свого поновлення на посаді заступника прокурора Київської області згідно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року, допущеного до негайного виконання.
11. Листом від 13 липня 2020 року №07-23485-19 Офіс Генерального прокурора знову послався на оскарження рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та зауважив, що питання стосовно поновлення заявника на відповідній посаді буде вирішуватися за результатами судового розгляду справи відповідно до вимог Законів України "Про виконавче провадження" та "Про прокуратуру".
12. Наказом Генерального прокурора від 20 липня 2020 року № 181к наказ Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року № 1455к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Київської області у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України скасовано. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Київської області з 24 жовтня 2014 року.
13. Вважаючи затримку виконання судового рішення за період з 26 жовтня 2019 року по 19 липня 2020 року протиправною бездіяльністю Офісу Генерального прокурора, внаслідок чого у нього виникло право на стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначав про те, що Конституцією України запроваджено обов`язковість виконання судових рішень, відповідальність за невиконання судових рішень. Проте Офісом Генерального прокурора судове рішення свідомо не виконувалося з зазначенням причин, які не узгоджувалися з вимогами, зокрема, статті 371 КАС України.
15. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок, який не є похідним від дій особи, яку поновлено на роботі (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження).
16. Офіс Генерального прокурора на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року в частині його негайного виконання мав видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Київської області з 24 жовтня 2014 року відразу після оголошення рішення суду, а також на виконання вказаного рішення мало бути вирішено питання щодо стягнення з Київської обласної прокуратури (прокуратури Київської області), з якою у позивача були оформлені безпосередні відносини, сум середнього заробітку за один місяць. У той же час такий наказ виданий лише 20 липня 2020 року, чим допущено затримку виконання рішення суду, як наслідок виникла відповідальність за невиконання судового рішення про поновлення працівника на роботі, передбачена статтею 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
17. Суд вказував на відсутність підстав для застосування підвищеного посадового окладу та коригування заробітної плати по відповідній посаді, що відбулось після звільнення позивача із займаної посади. Відповідні оклади можуть виплачуватись лише прокурорам, які переведені до Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур за наслідками успішного проходження атестації або за результатами відкритого конкурсу. У той же час позивач поновлений у судовому порядку на посаді заступника прокурора Київської області, а не заступника прокурора Київської обласної прокуратури.
18. Сума спірного середнього заробітку, яка підлягає стягненню, становить 387 682,92 грн (741,14 х 2,89 х 181), де 741,14 грн - середньоденна заробітна плата, 2,89 - коефіцієнт підвищення згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури", 181 - кількість робочих днів затримки виконання рішення суду з 26 жовтня 2019 року по 19 липня 2020 року.
19. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, та відхиляючи доводи апеляційної скарги Київської обласної прокуратури щодо відсутності у неї відповідальності за несвоєчасне виконання судового рішення, зазначала про те, що система органів прокуратури є єдиною багаторівневою структурою, яку очолює Генеральний прокурор, до повноважень якого зокрема належить призначення на посаду та, відповідно й поновлення на такій посаді, заступника керівника обласної прокуратури.
20. Після призначення (поновлення) особи на такій посаді, роботодавцем відповідного працівника є безпосередньо прокуратура, в якій він працює, тобто у спірних правовідносинах - Київська обласна прокуратура, а отже відповідно до статті 236 КЗпП України саме на цей орган покладається зобов`язання виплатити середній заробіток за несвоєчасне виконання рішення суду про поновлення на роботі. Стягнення вказаної компенсації з іншого органу буде суперечити законодавчим нормам та приписам бюджетного законодавства.
21. Щодо відсутності вини Київської обласної прокуратури у несвоєчасному виконанні рішення суду, то суд апеляційної інстанції наголошував на тому, що в цьому випадку виконання судового рішення в частині поновлення позивача на посаді передбачає взаємодію двох структурних підрозділів системи прокуратури: Офісу Генерального прокурора і відповідної обласної прокуратури. Проте своєчасно судове рішення виконано не було, доказів щодо вжиття безпосередньо Київською обласною прокуратурою відповідних заходів матеріали справи не містять.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ
22. У касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора зазначав, що право позивача претендувати на стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі матеріальний закон пов`язує виключно із виданням роботодавцем відповідного наказу, фактичним допуском незаконно звільненого до роботи. При цьому, суд також має встановити вину роботодавця у невиданні наказу про поновлення працівника на роботі.
23. Оскільки в матеріалах особової справи ОСОБА_1 відсутні матеріали щодо надходження рішення суду у справі № 826/1781/14 для примусового виконання, то порушень вимог статті 236 КЗпП України зі сторони Офісу Генерального прокурора не вбачається, а відтак відсутні підстави для виплати середнього заробітку у зв`язку з несвоєчасним виконанням судового рішення про поновлення на посаді.
24. Відповідач вказував на відсутність висновку Верховного Суду з питань застосування статті 236 КЗпП України у взаємозв`язку із статтею 21, 24 цього Кодексу щодо видання уповноваженою особою наказу про поновлення на роботі за відсутності заяви такої особи, яка не тільки підтверджує волевиявлення на продовження роботи, але й свідчить про зобов`язання працівника виконувати роботу, визначену трудовою угодою.
25. Враховуючи те, що середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, тому строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення зазначеного заробітку обмежується місячним строком з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто з часу видачі наказу про поновлення на роботі (частина п`ята статті 122 КАС України).
26. У той же час позивач звернувся з позовною заявою у квітні 2021 року, тобто більше ніж через 8 місяців після того, як дізнався про порушення свого права, без надання жодного доказу на підтвердження неможливості направлення позовної заяви у встановлений місячний строк з дня поновлення на посаді - 20 липня 2020 року. Крім того, позивачем під час розгляду справи було підтверджено факт обізнаності з наказом від 20 липня 2020 року, що свідчить про об`єктивну можливість вчасного звернення до суду. З заявою про поновлення строку звернення до суду позивач не звертався, а отже суд першої інстанції прийшов до хибного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
27. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, мав врахувати, що стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення є мірою відповідальності роботодавця, а не оплатою праці за виконану роботу, а тому здійснення його розрахунку з урахуванням коефіцієнтів підвищення посадових окладів є безпідставним, сума стягнення розраховується відповідно до вимог пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 і лише з урахуванням вимог чинного законодавства, які діяли на дату розгляду справи.
28. Вказує на помилковість застосування судами пункту 10 Порядку № 100 під час визначення розміру середнього заробітку з огляду на втрату ним чинності.
29. Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора, в якому просив залишити її без задоволення.
30. Зазначав про те, що Офіс Генерального прокурора не заперечував надходження заяв про необхідність виконання судового рішення, у той же час наполягав на його примусовому виконанні у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", та після результатів оскарження в апеляційному порядку. Проте негайне виконання судового рішення пролягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави.
31. Офісом Генерального прокурора свідомо не виконувалося рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року із зазначенням причин, які не узгоджувалися з вимогами, зокрема, статті 371 КАС України.
32. Звертав увагу на те, після ознайомлення із постановою Верховного Суду у справі №461/1303/19 щодо обмеження строку звернення до суду про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, 15 червня 2021 року у судовому засіданні заявив про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
33. Касаційна скарга Київської обласної прокуратури містить схоже обґрунтування незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями.
34. Зокрема вказував на те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року поновлено позивача на посаді заступника прокурора Київської області, яка є адміністративною посадою. У той же час відповідно до пункту 3 статті 9 Закону України "Про прокуратуру" призначає прокурорів на адміністративні посади та звільняє їх з таких посад Генеральний прокурор. Відповідно у Київської обласної прокуратури відсутні повноваження на скасування наказу Генерального прокурора від 23 жовтня 2014 року № 1455к та поновлення позивача на посаді.
35. Офісом Генерального прокурора рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді виконано повністю, порушень вимог статті 236 КЗпП України не вбачається, а відтак відсутні підстави для виплати спірного середнього заробітку.
36. Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу Київської обласної прокуратури, в якій просив залишити її без задоволення.
37. Звертав увагу на те, що відповідачі у судах першої та апеляційної інстанцій не заявляли про пропуск позивачем строку звернення до суду, проте 15 червня 2021 року у судовому засіданні він заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду з зазначенням поважності причин, з тією метою, що у разі необхідності суд надасть їм відповідну оцінку.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
38. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
39. Касаційні провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
40. Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі, яке підлягає оплаті в розмірі середнього заробітку за час такої затримки.
41. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
42. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
43. Згідно з частинами другою, третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.