ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2023 року
м. Київ
справа № 560/2369/19
адміністративне провадження № К/9901/4600/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу №560/2369/19 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року (головуючий суддя Петричкович А.І.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Іваненко Т.В., суддів - Граб Л.С., Сторчака В.Ю.),
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 листопада 2017 року по 08 липня 2019 року включно;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 листопада 2017 року по 08 липня 2019 року.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що остаточний розрахунок з ним здійснено 08 липня 2019 року шляхом зарахування на картковий рахунок грошових коштів в сумі 18803 грн 89 коп., що підтверджується випискою по картковому рахунку від 15 липня 2019 року та звітом Військової частини НОМЕР_1 про здійснення відрахування та виплати №1776 від 02 липня 2019 року.
3. Позивач 05 липня 2019 року звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 01 листопада 2017 року по 08 липня 2019 року, однак 22 липня 2019 року отримав відповідь за №350/485/60/1129 від 17 липня 2019 року, якою відповідач відмовив у виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 01 листопада 2017 року по 08 липня 2019 року.
4. Указував, що відмова мотивована тим, що норми КЗпП України не можуть бути застосовані до даних правовідносин, оскільки позивач був військовослужбовцем, а не працював по трудовому договору.
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
5. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
6. Суди попередніх інстанцій зазначили, що оскільки питання щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не урегульовано Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", то до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми Кодексу законів про працю України.
7. Водночас вирішили, що положення статті 117 КЗпП України не розповсюджуються на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.
8. Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що сума індексації позивачу була присуджена судом, а звільнення з військової служби відбулося без будь-яких зауважень з боку позивача або спорів щодо сум, тому вважав, що вимога позивача про виплату середнього заробітку є необґрунтованою.
9. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність вини відповідача у несвоєчасному розрахунку з позивачем при звільненні, оскільки при звільненні спору між роботодавцем та працівником щодо належних до виплати сум не було.
Короткий зміст касаційної скарги
10. Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, у лютому 2020 року ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
11. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
12. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах у справах №552/2191/17, №825/598/17 та №2340/4192/18, відповідно до яких норми статей 116 та 117 КЗпП України поширюються на правовідносини, що виникають під час звільнення з військової служби.
13. Указує, що хоча на час звільнення позивача з військової служби сума індексації грошового забезпечення позивачу не була виплачена, останній мав на неї право, а Військова частина НОМЕР_1 мала обов`язок виплачувати її щомісячно у період з 01 січня 2016 року по 01 листопада 2017 року, але не пізніше дати звільнення позивача з військової служби, тобто у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.
14. Переконує, що після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
15. Вважає, що оскільки розрахунок з позивачем у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України та пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України не було здійснено, це є підставою для настання відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати позивачу його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Позиція інших учасників справи
16. Від Військової частини НОМЕР_1 відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надійшло, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду судових рішень у касаційному порядку.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
17. 19 лютого 2020 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .
18. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 лютого 2020 року для розгляду справи №560/2369/19 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
19. Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2020 року касаційну скаргу позивача залишено без руху з огляду на відсутність у тексті касаційної скарги належним чином сформульованих підстав касаційного оскарження та документа про сплату судового збору.
20. Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2020 року у справі №560/2369/19 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
21. Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2023 року закінчено підготовчі дії у цій справі; справу №560/2369/19 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
22. Згідно з Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №102 від 01 листопада 2017 року (а.с.13), майора ОСОБА_1, офіцера відділення морально-психологічного забезпечення, наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від " 06" жовтня 2017 року №398 відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законотворчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби" від 06 грудня 2016 року №1769-VІІІ, частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з урахуванням вимог підпункту "ї" пункту 1 частини восьмої цієї самої статті цього самого закону, звільненого з військової служби у запас за пунктом "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту) з 01 листопада 2017 року виключено зі списків особового складу частини, усіх видів забезпечення.
23. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №560/3870/18 від 14 січня 2019 року (а.с.15-19), залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2019 року (а.с. 20-24), задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії:
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 01 листопада 2017 року включно;
- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 01 листопада 2017 року включно.
24. Листом Військової частини НОМЕР_1 №350/485/60/1234 від 19 серпня 2019 року підтверджено, що виконуючи рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року, залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2019 року, Військовою частиною НОМЕР_1 було нараховано та виплачено ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, а саме: 25 червня 2019 року платіжним дорученням від 24 червня 2019 року №523 перераховано на картку 2337 грн 82 коп., та 08 липня 2019 року платіжним дорученням від 05 липня 2019 року №575 перераховано на картку 18803 грн 89 коп. Загальна сума 21141 грн 71 коп. (а.с. 60).
25. Отже, суди констатували, що сума індексації позивачу була присуджена рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року у справі №560/3870/18, а звільнення з військової служби відбулося без будь яких зауважень з боку позивача, щодо ненарахованих чи невиплачених сум.
26. 05 липня 2019 року позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 листопада 2017 року по 02 липня 2019 року (а.с. 28-29).
27. Листом Військової частини НОМЕР_1 від 17 липня 2019 року №350/485/60/1129 (а.с. 30) позивача повідомлено про те, що на військовослужбовців, які проходять військову службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, Кодекс законів про працю України не поширюється, а тому його прохання про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не підлягає задоволенню.
28. Вважаючи, що має місце бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування та виплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
29. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
30. Зі змісту ухвали Верховного Суду від 14 квітня 2020 року слідує, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
31. Предметом спору у цій справі є бездіяльність Військової частини НОМЕР_1, яка полягає у не нарахуванні та не здійсненні виплати військовослужбовцю середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
32. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року, дійшов висновку про відсутність вини відповідача у несвоєчасному розрахунку з позивачем при звільненні, оскільки при звільненні спору між роботодавцем та працівником щодо належних до виплати сум не було, застосувавши правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 27 грудня 2019 року у справі №524/5365/16-а.
33.Колегія суддів Верховного Суду не погоджується із указаним висновком з огляду на таке.
34. Перш за все, Суд звертає увагу на те, що висновки, викладені у постанові від 27 грудня 2019 року у справі №524/5365/16-а не є застосовними до спірних правовідносин, оскільки такі не є подібними.
35. Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
36. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та установлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
37. Так, у справі №524/5365/16-а на момент звернення позивача до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, вже існувало судове рішення [справа №524/10055/16-а], яким було стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а отже, вже існувало судове рішення, яким на відповідача було покладено відповідальність за непроведення з позивачем своєчасного розрахунку при звільненні. Натомість Суд указав, що статтею 117 КЗпП України не передбачено відповідальності за несвоєчасну виплату роботодавцем суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, оскільки кошти, що були стягнуті на користь позивача судовим рішенням, не входили до сум, які належали їй до виплати при звільненні.
38. Водночас у цій справі [№560/2369/19] позивач звернувся до суду із позовом, оскільки йому не було виплачено у день звільнення індексацію грошового забезпечення, а тому, на його переконання, є підстави для покладення на відповідача відповідальності за непроведення з позивачем своєчасного розрахунку при звільненні, передбаченої статтею 117 КЗпП України.