1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2023 року

м. Київ

справа № 560/2807/20

провадження № К/9901/33506/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної прокуратури про стягнення коштів, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року (у складі головуючого-судді Шевчука О.П.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року (у складі колегії суддів: головуючого судді - Боровицького О. А., суддів: Матохнюка Д.Б. Шидловського В.Б.) у справі №560/2807/20,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. В червні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до прокуратури Хмельницької області (далі - відповідач) в якому просив:

стягнути з прокуратури Хмельницької області на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку у сумі 24 347,18 грн;

стягнути з прокуратури Хмельницької області, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки при звільненні по день ухвалення судового рішення.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначається, що відповідачем на момент звільнення позивача з органів прокуратури не виплачено вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку 24347,18 грн, як це передбачено стаття 44 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

3. Позивач вважає, що має право на стягнення з Прокуратури Хмельницької області вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку у сумі 24 347,18 грн та середній заробіток за весь час затримки при звільненні по день ухвалення судового рішення.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

4. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.09.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

5. Суди попередніх інстанції виходили з того, що оскільки позивача звільнено з підстав та в порядку, передбачених Законом України "Про прокуратуру", яким не передбачено виплату вихідної допомоги при звільненні, то позивач не набув права на її отримання.

6. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначав, що на виконання вимог статті 123 Конституції України прийнято Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), який містить спеціальні норми щодо організації та порядку діяльності органів прокуратури України, особливостей розгляду трудових спорів (зокрема, питання проходження служби в органах прокуратури, звільнення з неї, права і обов`язки прокурорів, їх соціальні гарантії та ін.); норми даного Закону являються пріоритетними перед нормами КЗпП України і трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального закону не врегульовані спірні правовідносини, або коли про застосування приписів трудового законодавства прямо йдеться у спеціальному законі.

7. Суд апеляційної інстанції додатково вказував, що на момент звільнення позивача набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" №187-ІХ від 19.09.2019 з наступними змінами, п. 2 ч. 1 якого доповнено статтею 40 КЗпП України частиною п`ятою такого змісту:

"Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус".

8. На переконання суду апеляційної інстанції, дана правова норма вказує на пріоритетність спеціального закону перед нормами КЗпП України у випадку звільнення окремих категорій працівників з підстав, визначених частини 1 статті 40 КЗпП України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень) на неї

7. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.09.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020 і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

8. ОСОБА_1 зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі №821/761/17, від 11 жовтня 2018 року у справі №823/244/16, від 17 жовтня 2018 року у справі №823/276/16, від 17 січня 2020 року у справі №815/2484/17, від 21 грудня 2019 року у справі №826/1977/16, від 21 лютого 2020 року у справі №826/6141/17.

9. Касатор вказує, що трудове законодавство при звільненні працівників у зв`язку із ліквідацією, реорганізацією, скороченням чисельності або штату працівників покладає на роботодавця обов`язок виплатити вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку, незалежно від кола працівників, місця роботи, статусу та займаної посади; спеціальними Законами №1697-VII та № 113-ІХ не встановлено жодних особливостей, обмежень та заборон щодо виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру", а також у їх змісті немає жодної вказівки про те, що норми КЗпП України та іншого законодавства не поширюються на прокурорів.

10. Окрім того, посилаючись на порушення норм процесуального права, позивач вказує, що судами попередніх інстанцій частина доводів (аргументів) позовної заяви не досліджувалась, мотивована оцінка їм не надана.

11. Також в касаційній скарзі позивачем звернуто увагу на те, що в силу положень пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України та з урахуванням примітки статті 50 Закону України "Про запобігання корупції" (він, як прокурор, на день звільнення з публічної служби, займав відповідальне становище), дана справа не належить до справ незначної складності та не підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження, що свідчить про наявність підстав, визначених підпунктом "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 України. Позивач вважає, що враховуючи складність справи, характер спірних правовідносин, а також предмет доказування, даний публічно-правовий спір підлягав розгляду в загальному позовному провадженні.

12. Відзиву (заперечень) на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, однак в силу частини 4 статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

13. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 07 грудня 2020 року.

14. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2020 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

15. Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року у справі №560/2807/20.

16. Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2023 дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 19.07.1999 по 30.04.2020 року ОСОБА_1 працював в прокуратурі Хмельницької області.

18. Наказом прокурора Хмельницької області від 28.04.2020 № 320к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 30.04.2020.

19. Цим же наказом зобов`язано відділ фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні.

20. Згідно з розрахунковим листком за квітень 2020 року прокуратурою Хмельницької області при звільненні 30.04.2020 ОСОБА_1 нараховано компенсацію за невикористані 102 календарні дні відпустки, а згідно розрахункового листка за травень 2020 року станом на 06.05.2020 ОСОБА_1 нараховано лікарняні за 5 днів та лікарняні за 5 днів після звільнення.

21. Відповідно до довідки про заробітну плату від 27.05.2020 за вих. № 18-84 вн-19, виданої прокуратурою Хмельницької області, не вказано інформації про виплату вихідної допомоги ОСОБА_1 при звільненні.

IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

24. Згідно з частиною 3 статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

25. Перевіривши за матеріалами справи доводи та вимоги касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження і правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

26. Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (Закон № 1697-VII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

27. Статтею 4 Закону № 1697-VII встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

28. Статтею 51 Закону № 1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.

29. Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

30. Законом України від 19.09.2019 № 113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон № 113-ІХ) статтю 51 Закону № 1697-VII доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

31. Законом № 113-ІХ було внесено зміни також і до КЗпП України, а саме: статтю 32 доповнено частиною п`ятою такого змісту: Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус ; статтю 40 доповнено частиною п`ятою такого змісту: Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус ; частину дев`яту статті 252 після слів дисциплінарної відповідальності та звільнення доповнено словами і цифрами а також положення частин другої і третьої статті 49-4 цього Кодексу.

32. Верховний Суд зазначає, що КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 КЗпП України).


................
Перейти до повного тексту