ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2023 року
м. Київ
справа № 520/6532/2020
провадження № К/9901/19831/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення суми, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року (у складі головуючого судді - Полях Н.А.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року (у складі колегії суддів: головуючого судді: Спаскіна О.А., суддів: П`янової Я.В., Любчич Л.В.) у справі №520/6532/2020,
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. 22 травня 2020 року Харківський національний університет внутрішніх справ (далі - позивач, Універистет), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:
стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Харківського національного університету витрати пов`язані з утриманням, а саме, грошові кошти в розмірі 13 891,00 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що ОСОБА_1 проходила службу в Національній поліції з 16 серпня 2018 року по 26 лютого 2019 року, наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 23 липня 2018 року №288 о/с відповідача прийнято на службу до Національної поліції і зараховано курсантом з 16.08.2018 за напрямом підготовки "Право", а наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 26.02.2019 №70 о/с відповідача відрахували зі складу курсантів та звільнено зі служби в Національній поліції України за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліції" (за власним бажанням). 26 лютого 2019 року на виконання вимог пункту 6 Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261 (далі - Порядок № 261) укладено Договір між позивачем та відповідачем про розстрочку на строк до одного року для сплати заборгованості із відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням. З огляду на те, що відповідач не виконала умови договору, позивач вважав, що із ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати, пов`язані із утриманням її в Універистеті в сумі 13 891,00 грн.
3. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначала, що позивачем жодного повідомлення про відшкодування витрат не надавалось та не направлялось. На думку відповідача в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які підтверджують факт надсилання відповідачу такого повідомлення чи ознайомлення з ним під підпис; оскільки позивачем порушено вимоги законодавства щодо дотримання своїх власних процедур, які передбачені Порядком № 261, то звернення до суду, без дотримання вимог такого Порядку не відповідає принципу "належного урядування". Окрім того, відповідач зазначала, що до суду не надано доказів наявності повноважень на підписання позовної заяви у особи, якою її підписано.
3. У відзиві на позовну заяву, а також протягом розгляду справи, відповідач неодноразово подавала клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду. Відповідач вважала, що оскільки її було звільнено з числа курсантів 26.02.2019, то строк звернення до суду сплинув і позов слід залишити без розгляду.
4. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 позов задоволено.
5. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у навчальному закладі в разі дострокового розірвання контракту, не відшкодувала у повному обсязі кошти, які витрачені на її утримання.
6. Розглядаючи клопотання ОСОБА_1 про залишення адміністративного позову без розгляду, суд першої інстанції звертав увагу, що позивач надав докази, що він вже звертався до суду, та ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02.04.2020 закрито провадження у цивільній справі за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення суми витрат, пов`язаних з утриманням. Отже, суд першої інстанції визнав поважними причини пропуску строку, оскільки в межах встановленого строку, позивач вже звертався до суду.
7. З приводу підпису Антона Фесика (представника позивача), то суд наголошував, що його повноваження підтверджені довіреністю №7/45 від 04.05.2020, а тому з посиланням на приписи частини 2 статті 57 КАС України суд першої інстанції дійшов висновку, що клопотання відповідача про залишення позовної зави без розгляду не підлягає задоволенню.
8. По суті спірних відносин, суд першої інстанції зазначав, що як передбачено приписами ч. 5 ст. 74 Закону України "Про Національну поліцію" у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку; Порядком №261, яким передбачено, що порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням у ЗВО із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі: дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; відповідача звільнено за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України "Про Національну поліцію";
9. Суд першої інстанції вказував, що згідно з Довідкою-розрахунком витрат, пов`язаних з утриманням курсанта, складеної відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року №419/831/240/605/537/219/534, відповідач повинен відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у ХНУВС на загальну суму 13 891 (тринадцять тисяч вісімсот дев`яносто одна) грн. 00 коп.
10. З наведеного суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
11. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021 у справі №520/6532/2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 по справі № 520/6532/2020 -без змін.
12. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
13. Щодо доводів скаржника (відповідача) про необґрунтоване поновлення судом першої інстанції процесуальних строків позивачу для звернення до суду з позовом, суд апеляційної інстанції зазначав, що відповідача відрахували зі складу курсантів та звільнили зі служби в Національній поліції України за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліції" та цього ж дня - 26 лютого 2019 року - на виконання вимог пункту 6 Порядку № 261, укладено Договір між відповідачем та ХНУВС про розстрочку на строк до одного року для сплати заборгованості із відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням; тобто відповідач зобов`язався сплатити витрати у добровільному порядку до 10.02.2020, про що свідчить його особистий підпис у відповідному договорі; таким чином перебіг строку на реалізацію позивачем свого права на звернення до суду з позовом у разі невиконання відповідачем зазначеного обов`язку, розпочався 11.02.2020 (тобто наступного дня після дати, яка зазначена у договорі про відшкодування витрат як кінцева дата розстрочки для сплати заборгованості) та закінчувався 11.03.2020, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
14. Суд апеляційної інстанції звертав увагу, що 14.01.2020, тобто в межах строку визначеного частиною 5 статті 122 КАС України, Університет звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з відповідним позовом, однак, ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02.04.2020 закрито провадження у цивільній справі, оскільки справа не розглядається за правилами цивільного судочинства; 21.05.2020 Університет звернувся з позовом до адміністративного суду засобами поштового зв`язку, до якого додав клопотання про поновлення строку та зазначав, що оскільки спочатку він звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова, який закрив провадження у справі ухвалою від 02.04.2020, повний текст якої було отримано лише 28.04.2020, то строк ним пропущено з поважних причин, а тому просив суд його поновити; суд першої інстанції визнав поважними причини пропуску строку, оскільки в межах встановленого строку, позивач вже звертався до суду.
15. Крім того, як зауважував суд апеляційної інстанції, до Харківського окружного адміністративного суду позивач звернувся без суттєвих зволікань (протягом місяця) після отримання відповідної ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова, тобто також в межах строку, встановленого частиною 5 статті 122 КАС України.
16. Щодо посилань відповідача на те, що звернення до суду позивачем в даному випадку є порушенням принципу належного урядування, оскільки позивачем було допущено порушення вимог законодавства щодо дотримання своїх власних процедур, які передбачені порядком №261, а саме порушено порядок досудового врегулювання спору та не надіслано повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів рахунка для перерахування коштів, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права, то суд апеляційної інстанції зазначав, що зазначені доводи спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, договором про відшкодування витрат з розстроченням платежу до одного року від 26 лютого 2019 року, який було укладено між відповідачем та Університетом на виконання вимог пункту 6 Порядку № 261, в якому, зокрема, зазначено строки та суми погашення заборгованості, реквізити рахунка для перерахування коштів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень на неї)
17. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішеннями ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021 у справі №520/6532/2020 і залишити позов без розгляду.
18. Підставою касаційного оскарження у даній справі скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Зокрема, скаржником зазначено, що станом на дату подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо можливості стягнення з колишнього курсанта (рядового складу міліції (поліції) винагороди за службу поліцейського, яка підпадає під охорону за режимом статті 43 Конституції України і не підлягає поверненню за жодних умов, оскільки грошове забезпечення є правовим аналогом заробітної плати.
19. Скаржник, обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, звертає увагу на явну та очевидну суперечність приписів пункту 3 Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року №261 приписам статті 43 Конституції України і положенням Закону України "Про Національну поліцію", де передбачено загальне правило про оплатність будь - якої роботи (служби) фізичної особи - громадянина.
20. Відповідач зауважує, що через відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування протиправного пункту 3 Порядку № 261 в судовій практиці існує юридична невизначеність та суперечність судових рішень один одному.
21. На переконання відповідача, були відсутні підстави для стягнення з неї витрат, пов`язаних з її утриманням під час навчання у позивача в частині суми грошового забезпечення, яке складає 1 162, 33 грн.
22. Також, відповідач у касаційній скарзі вказує на те, що підставою звернення із даною скаргою є пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьої статті 353 цього Кодексу.
23. Зокрема скаржник, посилаючись на пункти 1 та 3 частини другої статті 353 КАС України вказує на те, що питання відсутності повідомлення від позивача про добровільне відшкодування сум судами попередніх інстанцій не досліджені, що дає підстави для висновку про порушення норм процесуального права.
24. Крім цього, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не дали жодної оцінки обґрунтуванням та запереченням відповідача проти позову та йому безпідставно, на думку скаржника, відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів та зупинення провадження у справі (до набрання законної сили рішенням у справі №640/28880/20, оскільки рішенням у вказаній справі можуть бути встановленні обставини, які мають суттєве значення під час розгляду справи №520/6532/2020).
25. Окрім того, як на підставу для касаційного оскарження відповідач зазначала пункт 1 частини 4 статті 238 КАС України з посиланням на те, що в оскаржуваних судових рішеннях суд першої та апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права (частина 5 статті 122 КАС України) у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі № 140/721/19, від 24.12.2019 у справі № 824/284/19-а, від 29.04.2020 у справі № 560/1942/19, від 18.06.2020 у справі № 140/2024/19, від 17.09.2020 у справі № 520/8425/19, від 17.04.2019 у справі № 360/962/19, від 30.09.2019 у справі №340/685/19, від 24 лютого 2021 у справі № 420/4661/19 року.
26. На переконання відповідача, застосованим у цій справі є строк звернення до суду, передбачений частиною 5 статті 122 КАС України, та обчислення такого строку повинно було розпочатись саме з дати звільнення відповідача 26.02.2019 і закінчитись - 27.03.2019.
27. Скаржник також звертає увагу, що ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 по справі № 480/4461/19 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до особи про стягнення витрат, а отже позивачу було відомо про зміну підсудності вказаної категорії справ станом на 14.01.2020, коли звернувся із даним позовом в порядку цивільного судочинства до Фрунзенського районного суду м. Харкова.
28. Відзиву (заперечень) на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, однак в силу частини 4 статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
29. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 31 травня 2021 року.
30. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2021 визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Соколов В.М.
31. Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року у справі №520/6532/2020.
32. Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2023 відмолено у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень у справі №520/6532/2020.
33. Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2023 дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
34. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу в Національній поліції з 16 серпня 2018 року по 26 лютого 2019 року.
35. Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 23 липня 2018 року №288 о/с відповідача прийнято на службу до Національної поліції і зараховано курсантом 1 - го з 16.08.2018 за напрямом підготовки "Право".
36. Наказом Харківського національного університету внутрішніх справ (далі за текстом - ХНУВС) від 26.02.2019 №70 о/с відповідача відрахували зі складу курсантів та звільнено зі служби в Національній поліції України за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліції".
37. 26 лютого 2019 року на виконання вимог пункту 6 Порядку № 261 укладено Договір між відповідачем та Університетом про розстрочку на строк до одного року для сплати заборгованості із відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням. Оскільки відповідач не виконала умови договору, позивач звернувся за захистом своїх прав до Харківського окружного адміністративного суду.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
38. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
39. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України в чинній редакції).
40. Згідно з частиною 3 статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
41. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
42. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
43. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" (далі - Закон).
44. Частиною 1 статті 1 Закону встановлено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
45. Згідно із частиною 1 статті 59 Закону служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
46. Відповідно до положень статті 72 Закону професійне навчання поліцейських складається з: 1) первинної професійної підготовки; 2) підготовки у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання; 3) післядипломної освіти; 4) службової підготовки - системи заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням оперативної обстановки, специфіки та профілю його оперативно-службової діяльності.
47. Згідно із положеннями частини 2 статті 74 Закону підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.
48. Відповідно до частини 4 статті 74 Закону особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
49. Як передбачено приписами частини 5 статті 74 Закону у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
50. З огляду на вищевикладені норми суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що у даному випадку відповідач перебувала на посаді публічної служби, а отже питання відшкодування відповідачем витрат на навчання, пов`язане із питаннями реалізації такого правового статусу особи.
51. Відтак, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби належить до питання проходження публічної служби такою особою.
52. Судами попередніх інстанцій було встановлено, що згідно з довідкою-розрахунком витрат, пов`язаних з утриманням курсанта, складеної відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року №419/831/240/605/537/219/534, відповідач повинен був відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в Університеті на загальну суму 13 891 (тринадцять тисяч вісімсот дев`яносто одна) грн. 00 коп.
53. Поряд з цим, на переконання відповідача, вказана сума включає в себе грошове забезпечення (1 162, 33 грн.), яке виплачувалось їй протягом навчання в Університеті, а відтак відсутні підстави для стягнення з неї витрат, пов`язаних з її утриманням під час навчання у позивача в частині суми грошового забезпечення.
54. Зазначаючи на відсутність висновку Верховного Суду, скаржниця на звертає увагу на явну та очевидну суперечність приписів пункту 3 Порядку №261 приписам статті 43 Конституції України і положенням Закону України "Про Національну поліцію", де передбачено загальне правило про оплатність будь - якої роботи (служби) фізичної особи - громадянина. Також відповідач посилається на необхідність врахування норм цивільного права.