ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2023 року
м. Київ
справа № 380/10649/21
адміністративне провадження № К/990/28104/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними і скасування постанов, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2022 року, ухвалену у складі колегії суддів: Кушнерика М.П. (доповідач), Гінди О.М., Курильця А.Р.,
І. Суть спору
1. У червні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - позивачі, ОСОБА_1, ОСОБА_2 ) звернулися до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), у якому просили:
1.1. дослідити в судовому засіданні матеріали виконавчих проваджень ВП НОМЕР_1 і ВП НОМЕР_2 та встановити, що висновок державного виконавця, який наведений у постановах від 09 червня 2021 року про закінчення виконавчих проваджень про те, що Головне управління Держгеокадастру у Львівській області виконало рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року у справі № 380/1366/20 до відкриття виконавчих проваджень не відповідає наявним у матеріалах цих виконавчих проваджень доказам. Встановити фактичні дати надіслання державним виконавцем постанов про відкриття виконавчих проваджень від 28 січня 2021 боржнику і дати отримання державним виконавцем листів/повідомлень від боржника про виконання рішення суду;
1.2. дослідити мотивувальну частину постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року у справі №380/1366/20 і визнати, що вказаним судом було встановлено, що заява позивачів щодо невиконання відповідачем рішення суду не підлягала розгляду за процедурою судового контролю в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, а за правилами статті 383 цього Кодексу. Отже ця заява не була задоволена судом, а викладені позивачами аргументи (доводи) щодо неотримання ними обґрунтованої, повної та достовірної відповіді за заявою від 27 серпня 2019 року (на виконання рішення суду) судом не досліджувались і не відображені у вказаній постанові;
1.3. зробити висновок, що припинення процедури судового контролю в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України через процесуальну помилку позивачів не може бути підставою для закінчення виконавчого провадження, яке здійснюється до моменту повного виконання боржником рішення суду;
1.4. визнати бездіяльність Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яка проявилась у недослідженні доводів і правового обґрунтування ОСОБА_1, ОСОБА_2, яке містили їх скарги від 26 лютого 2021 року у виконавчих провадженнях ВП НОМЕР_1 і ВП НОМЕР_2, стосовно порушень, вчинених боржником при наданні ним відповіді листом від 25 січня 2021 року №31-13-0.6-437/2-21, а також у невчиненні державним виконавцем заходів, передбачених положеннями статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження";
1.5. визнати протиправними і скасувати постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 09 червня 2021 року про закінчення виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 та про закінчення виконавчого провадження ВП НОМЕР_2.
2. На обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що 09 червня 2021 року державним виконавцем відповідача винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень: ВП НОМЕР_1 (стягувач - ОСОБА_1 ) та ВП НОМЕР_2 (стягувач - ОСОБА_2 ), які мотивовані висновками, які містила постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року у справі №380/1366/20. Однак, на думку позивачів, представлене у мотивувальній частині постанов про закінчення виконавчого провадження не відповідає обставинам справи (доказам) і суті викладеного у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції у справі №380/1366/20. Як наслідок, позивачі уважають, що зазначені вище виконавчі провадження з примусового виконання були закриті передчасно, тобто до фактичного виконання боржником судового рішення.
3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є чоловіком і дружиною, які проживають у своєму приватному будинку, що належить їм на праві спільної часткової приватної власності. Нерухомість позивачів знаходиться у АДРЕСА_1 .
5. Як зазначають позивачі у своїй позовній заяві, в ході тривалих судових процесів, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області не виконало постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року у справі №813/4276/14 за позовом ОСОБА_1 до відділу Держземагентства у м.Львові Головного управління Держземагентства України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій. Відповідач, як правонаступник Відділу Держземагентства у м.Львові, не надав ОСОБА_1 обґрунтованих відповідей на запити "Про надання інформації" від 26 березня 2014 та 09 квітня 2014 року.
6. Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру України не виконала рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 травня 2018 року в адміністративній справі №826/3985/17 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Держгеокадастру про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії. У цьому рішенні, яке набрало законної сили згідно з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року, визнано, що Держгеокадастр не надав позивачам повних відповідей на їх звернення, і зобов`язано цей орган повторно розглянути заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 від 24 червня 2016 року №01/06, від 07 серпня 2016 року №02/08, від 19 вересня 2016 року №0149 та надати на них обґрунтовані та повні відповіді з урахуванням висновків суду.
7. У зв`язку із вказаним вище, а також враховуючи те, що вся первинна інформація щодо земельних ділянок позивачів (Поземельні книги тощо) зосереджена саме у структурах ГУ Держгеокадастру у Львівській області, 27 серпня 2019 року позивачі скерували до відповідача заяву про проведення розслідування і надання інформації, на яку не отримали відповіді по суті поставлених питань.
8. 11 серпня 2020 року Львівський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі №380/1366/20, яким: задовольнив адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 . Визнав протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Львівській області щодо ненадання позивачам обґрунтованої відповіді на їх заяву від 27 серпня 2019 року. Зобов`язав відповідача надати позивачам обґрунтовану і повну відповідь на кожний пункт/підпункт заяви позивачів від 27 серпня 2019 року. Встановив судовий контроль за виконанням рішення, зобов`язавши відповідача подати звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду протягом 45 робочих днів з моменту набрання ним законної сини.
9. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року у справі №380/1366/20 набрало законної сили згідно з постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду 09 грудня 2020 року.
10. 12 січня 2021 року Львівський окружний адміністративний суд видав позивачам виконавчі листи у справі №380/1366/20.
11. Станом на 25 січня 2021 року позивачі не отримали від ГУ Держгеокадастру у Львівській області відповіді на свою заяву від 27 серпня 2019 року, у зв`язку з чим вони звернулись із заявами про примусове виконання рішення до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, м. Львів.
12. 28 січня 2021 року державний виконавець виніс постанови про відкриття виконавчих проваджень: ВП НОМЕР_1 (стягувач - ОСОБА_1 ); ВП НОМЕР_2 (стягувач - ОСОБА_2 ).
13. Оскільки станом на початок лютого 2021 року боржник ще не виконав рішення суду, то 01 лютого 2021 року позивачі подали до Львівського окружного адміністративного суду заяву у справі №380/1366/20 щодо невиконання відповідачем рішення суду і застосування заходів в порядку процедури судового контролю.
14. 09 лютого 2021 року на адресу ОСОБА_1 надійшов лист боржника від 25 січня 2021 року №31-13-0.6-437/2-21 "Щодо виконання рішення суду".
15. Оскільки вказаний лист боржника, на думку позивачів, не містив обґрунтованих і повних відповідей на переважну більшість пунктів/підпунктів заяви позивачів від 27 серпня 2019 року, то 16 лютого 2021 року позивачі подали до Львівського окружного адміністративного суду заяву від 15 лютого 2021 року у справі №380/1366/20 щодо невиконання відповідачем рішення суду і застосування заходів в порядку процедури судового контролю, як доповнення до заяви від 01 лютого 2021 року.
16. Також 16 лютого 2021 року на адресу ОСОБА_2 надійшов лист боржника від 25 січня 2021 року №31-13-0.6-449/2-21 "Щодо виконання рішення суду".
17. 18 лютого 2021 року державний виконавець виніс постанови про закінчення виконавчих проваджень ВП НОМЕР_1 та ВП НОМЕР_2.
18. Цього ж дня Львівський окружний адміністративний суд ухвалою у справі №380/1366/20 зобов`язав боржника повторно подати звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року у справі №380/1366/20.
19. 26 лютого 2021 року ОСОБА_1 подав скаргу начальнику відділу примусового виконання рішень, в якій довів неправомірність винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження ВП НОМЕР_1. Ця скарга містила всі основні доводи щодо невиконання боржником рішення суду, які були представлені у заяві позивачів від 16 лютого 2021 року у справі №380/1366/20, поданій до Львівського окружного адміністративного суду.
20. Ідентичну за своїм змістом скаргу подала також 26 лютого 2021 року і ОСОБА_2 у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_2.
21. 10 березня 2021 року начальник відділу примусового виконання рішень відповідача виніс постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 і виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3. У вказаних вище постановах зазначено про отримання скарг ОСОБА_1, ОСОБА_2 та згадано про ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі №380/1366/20, якою встановлено новий строк для подання звіту боржником про виконання рішення.
22. Вищезазначеними постановами від 10 березня 2021 року про результати перевірки законності виконавчих проваджень ВП № НОМЕР_4 і ВП НОМЕР_2 були скасовані постанови від 18 лютого 2021 року про закінчення цих виконавчих проваджень.
23. 19 березня 2021 року повивачі подали апеляційну скаргу на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі №380/1366/20, оскільки прийняття цієї ухвали було мотивовано судом виключно тим, що боржник не надав суду доказів надіслання своєї відповіді від 25 січня 2021 року
№31-13 -0.6-449/2-21 на адресу позивачів.
24. Постановою від 29 квітня 2021 року у справі №380/1366/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд задовольнив апеляційну скаргу позивачів частково. Ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року скасована, а вказаною постановою у задоволенні заяви позивачів щодо невиконання відповідачем рішення суду і застосування до нього заходів в порядку процедури судового контролю відмовлено.
25. 09 червня 2021 року державним виконавцем відповідача винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень: ВП НОМЕР_1 та ВП НОМЕР_2. Винесення цих постанов державний виконавець мотивував висновками, які містила постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року у справі №380/1366/20.
26. Не погоджуючись із прийнятими постановами відповідача, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з цим позовом за захистом порушених, на їх думку, прав та інтересів.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
27. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
28. Суд першої інстанцій дійшов висновку, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року у справі №380/1366/20 у частині надання відповіді на поставлені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запитання виконане у повному обсязі. Отже, постанови відповідача від 09 червня 2021 року про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4 та ВП № НОМЕР_3 винесені відповідно до норм статей 1, 3, 18, 26, 39, 63 Закону України "Про виконавче провадження" та є правомірними.
29. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково. Скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року у справі №380/10649/21 та залишено позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 без розгляду.
30. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовна заява, що розглядається, була подана позивачами після закінчення встановленого частиною 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України десятиденного строку з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
31. Постановою Верховного Суду від 14 липня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року скасовано, а справу направлено до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
32. Верховний Суд зазначив, що він погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо пропуску строку звернення позивачами з цим позовом. Водночас, ст.123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання останньому скористатись можливістю подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними. А тому суд апеляційної інстанції повинен був вжити всіх заходів щодо надання можливості позивачам звернутися із відповідною заявою про поновлення пропущеного строку. Однак, матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачам скористатися правом подати заяву, в якій вказати причини (інші причини) поважності пропуску строку звернення до суду. З огляду на наведене, залишення вказаного позову без розгляду з мотивів відсутності підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду є передчасним.
33. На виконання вимог постанови Верховного Суду від 14 липня 2022 року, позивачами до суду апеляційної інстанції подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, яка мотивована тим, що ч. 5 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
33.1. Позивачі зазначили, що на той час вони не були обізнані, що Закон України "Про виконавче провадження" та КАС містять суперечливі норми щодо однієї і тієї ж процесуальної дії строку оскарження рішення державного виконавця. Отримавши постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 у даній справі з`ясували, що за правилами частини 2 статті 287 КАС позовна заява може бути подана до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. В зв`язку з чим, просять визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити пропущений строк звернення.
34. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково. Скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року у справі №380/10649/21. В задоволенні заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Позовну заяву залишено без розгляду.
35. Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд дійшов висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом і відсутність підстав для визнання поважними причин його пропуску, а тому застосував передбачені статтею 123 указаного Кодексу наслідки.
35.1. При цьому, апеляційний суд вказав, що зазначені апелянтом обставини не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
36. Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подала касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
37. У скарзі позивач просить:
37.1. На підставі дослідження обставин справи зробити висновки щодо врахування або неврахування Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 17 серпня 2022 року у справі № 380/10649/21 висновків щодо застосування норм права, які містять, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18 (провадження № 12-297гс18); постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 380/10649/21; рішенні Європейського суду з прав людини у справах: "Салов проти України" (заява № 65518/01), "Beyeler v. Italy" (№ 33202/96).
37.2. Визнати протиправною і скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2022 року у справі № 380/10649/21 повністю.
37.3. Повернути матеріали справи №380/10649/21 на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
38. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на те, що в даному випадку повинні також враховуватись обставини, які були проаналізовані у висновках як Європейського суду з прав людини, так і постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18.
39.1. При цьому позивач зазначає, що у пункті 43 постанови від 13.03.2019 у справі №920/149/18 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на рішення ЄСПЛ від 6 вересня 2005 року у справі "Салов проти України", в якому зауважено, що однією з вимог, яка постає з вислову "передбачений законом", є передбачуваність відповідних заходів. Та чи інша норма не може вважатись "законом", якщо її не сформульовано з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати можливість (за необхідності й за належної правової допомоги) передбачити наслідки, до яких може призвести певна дія. Крім того, ЄСПЛ підкреслює, що рівень передбачуваності значною мірою залежить від змісту заходу, сфери, яку він має охопити, а також кількості й статусу тих, до кого він застосовується. Позивачка вважає, що викладеному вище відповідає також рішення у справі "Веуеіег v. Italy" (№ 33202/96, від 05.01.2000), у пункті 109 якого ЄСПЛ прийшов до такого висновку: "Проте, принцип законності також включає, що застосовані положення національного закону є в достатній мірі доступні/зрозумілі, точні і передбачувані.".
39.1.1. У зв`язку із представленим вище позивачка звертає увагу суду касаційної інстанції на те, що до позовної заяви позивачами були додані копії оскаржуваних постанов відповідача. В обох цих постановах у пункті 4 резолютивної частини зазначено наступне: "Постанова може бути оскаржена у порядку та строки, визначені Законом України "Про виконавче провадження"." Отже, позивачі керувались нормою частини 5 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки на можливість оскарження саме за цим Законом було вказано в документі державного виконавця, який позивачі не могли піддавати сумніву.