ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2023 року
м. Київ
справа № 460/7622/21
адміністративне провадження № К/990/16342/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання до вчинення дій, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2023 (колегія суддів у складі: Глушка І. В., Довгої О. І., Запотічного І. І.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1, в якому просив: визнати протиправними дії щодо врахування квітня 2013 року та січня 2016 року як базових місяців для обчислення індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078), при нарахуванні та виплаті індексації грошової забезпечення у період з 01.03.2018 по 19.01.2021; зобов`язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із встановленням базового місяця січень 2008 року в сумі 84 899,85 грн та здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 19.01.2021 в сумі 139 865,82 грн із врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
Позов мотивовано неправильним нарахуванням та виплатою відповідачем в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення з встановлення базового місяця - квітень 2013 року та січень 2016 року, а також неналежним застосуванням Порядку № 1078.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1, зокрема, у період з 01.12.2015 по 19.01.2021 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.01.2021 № 12 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом "б" (за станом здоров`я) та з 19.01.2021 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Позивач, вважаючи дії відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 19.01.2021 у належному розмірі протиправними, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо врахування квітня 2013 року, січня 2016 року та січня 2018 року як базових місяців для обчислення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, при нарахуванні та виплаті індексації грошової забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 19.01.2021. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із встановленням базового місяця січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 19.01.2021 із врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, та з врахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулось у січні 2008 року, відтак в значення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений з наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704), якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року. За таких обставин за спірний період січень 2008 року та березень 2018 року є базовими місцями для нарахування індексації відповідно до Порядку № 1078, оскільки за період з 01.01.2008 по 28.02.2018 посадові оклади військовослужбовців були незмінними. Водночас, згідно висновків суду першої інстанції, відповідач здійснив нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 19.01.2021 із застосуванням належного місяця підвищення - березень 2018 року, однак, як встановлено судом, у неналежний спосіб, а саме: відповідач, на думку суду, безпідставно оминув норми абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року) та не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу.
Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 в сумі 84 899,85 грн та здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 19.01.2021 в сумі 139 865,82 грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що такі до задоволення не підлягають, оскільки відповідно до вимог Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, покладається безпосередньо на роботодавця.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2023 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.07.2022 скасовано в частині визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо врахування квітня 2013 року, січня 2016 року та січня 2018 року як базових місяців для обчислення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та визначення зобов`язання Військовій частині НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із встановленням базового місяця січень 2008 року з урахуванням виплачених сум та прийнято нову постанову про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо врахування січня 2016 року та січня 2018 року як базових місяців для обчислення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із встановленням базового місяця квітень 2013 року та з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В решті рішення суду залишено без змін.
Приймаючи таке рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що поза увагою суду першої інстанції залишились дані довідки від 19.05.2021 № 459 щодо нарахування та виплати індексації у період з січня 2015 року по листопад 2015 року з урахуванням базовим місяцем квітень 2013 року, правомірність застосування якого позивачем не заперечується. Водночас, відповідачем не надано на розгляд суду жодних доказів наявності правових підстав для застосування базовим місяцем при обрахунку індексації у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 саме січня 2016 року та січня 2018 року.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин саме квітень 2013 року та березень 2018 року (встановлений позивачу у зв`язку прийняттям Постанови № 704, яка набрала законної сили 01.03.2018, якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил), є місяцями підвищення, що враховуються для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за спірний період.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є визначення Військовій частині НОМЕР_1 зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з січня 2016 року по лютий 2018 року індексацію грошового забезпечення з урахуванням базового місяця квітень 2013 року. Така форма захисту порушених прав (зобов`язання вчинити кореспондуючі цьому праву дії), на думку суду, у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Разом з тим, суд погодився з висновками суду першої інстанції що для належного захисту порушено права позивача слід визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивача в період з 01.03.2018 по 19.01.2021 та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 19.01.2021 із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, оскільки відповідач у межах спірних правовідносин безпідставно оминув норми абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу. За таких обставин суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, поставив під сумнів правомірність дій відповідача щодо нарахування та виплати індексації у період з 01.03.2018 по 19.01.2021.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2023 та залишити без змін рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.07.2022.
Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
На обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми Порядку № 1078 без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, від 12.05.2022 у справі № 200/7006/21, від 23.06.2022 у справі № 120/2399/21-а, від 28.09.2022 у справі № 400/1119/21, від 28.09.2022 у справі № 560/3965/21, від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (щодо врахування січня 2008 року в якості базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018).
Крім того, скаржник наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині встановлення січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) суперечить сам собі та зазначає, що "Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців за період з січня 2008 року по березень 2018 року, що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації, не відбувалося". Проте в подальшому зазначає, що "саме квітень 2013 року та березень 2018 року" є базовими місяцями.
Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції в повному обсязі не дослідив факти, що підлягали встановленню і лежать в основі позовних вимог, в повному обсязі не дослідив докази, які знаходяться в матеріалах справи, а у разі необхідності для вирішення спору та прийняття законного рішення не витребував такі докази, проігнорував правові позиції Верховного Суду, що слугувало, на його думку, прийняттю необґрунтованого рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права щодо скасування рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій відповідача щодо врахування квітня 2013 року, січня 2016 року та січня 2018 року як базових місяців для обчислення індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та визначення зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із встановленням базового місяця січень 2008 року з урахуванням виплачених сум.
Позиція інших учасників справи
Відповідно до частини 4 статті 328 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
Рух касаційної скарги
08.05.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2023.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 460/7622/21.
Ухвалою Верховного Суду від 17.05.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2023.
Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2023 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права та акти їхнього застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Одночасно з цим, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
Згідно з ухвалою Верховного Суду від 17.05.2023 касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів скарги, яка подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Спірні правовідносини склалися довкола обставин ненарахування й невиплати військовою частиною на користь позивача (військовослужбовця Збройних Сил України) індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині й ухвалюючи нове рішення в цій частині про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що січень 2008 року не може бути застосований, як базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, виходить із такого.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).
Згідно зі статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон № 2017-III) Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
За змістом статті 19 Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України "Про оплату праці" такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.