ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2023 року
м. Київ
справа №460/1034/20
адміністративне провадження № К/9901/42347/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021 (головуючий суддя: Кузьмич С.М., судді: Глушко І.В., Шавель Р.М.) у справі №460/1034/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У лютому 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУПФУ в Рівненській області або відповідач), в якому просила:
визнати протиправною відмову ГУПФУ в Рівненській області у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 за періоди 22.05.2008 по 30.11.2010, з 08.06.2011 по 22.07.2011 та з 01.01.2014 по 02.08.2014 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII);
зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачці за періоди 22.05.2008 по 30.11.2010, з 08.06.2011 по 22.07.2011 та з 01.01.2014 по 02.08.2014 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправною відмову ГУПФУ в Рівненській області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 за періоди 22.05.2008 по 31.07.2010 та з 01.01.2014 по 02.08.2014 державної пенсії як особі з інвалідністю ІІІ групи, захворювання якої пов`язане з Чорнобильською катастрофою, у розмірі, визначеному статтею 54 Закону № 796-XII, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), у розмірі, визначеному статтею 50 Закону № 796-XII;
зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 за період з 22.05.2008 по 31.07.2010 та з 01.01.2014 по 02.08.2014 державної пенсії як особі з інвалідністю ІІІ групи, захворювання якої пов`язане з Чорнобильською катастрофою, у розмірі, визначеному статтею 54 Закону № 796-XII, що дорівнює 6 мінімальних пенсій за віком (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 за період з 22.05.2008 по 31.07.2010 та з 01.01.2014 по 02.08.2014 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), у розмірі, визначеному статтею 50 Закону № 796-XII, що дорівнює 50% мінімальної пенсії за віком (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), з урахуванням раніше виплачених сум.
Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 31.03.2021 позов задовольнив.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 19.10.2021 скасував рішення суду першої інстанції, а позов залишив без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивачка подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 25.11.2021 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивачка стверджує, що у спірний період відповідач мав нарахувати та виплачувати їй підвищення до пенсії, державну та додаткову пенсію в розмірах, передбачених безпосередньо нормами статей 39, 50, 54 Закону №796-XII, а не у встановлених Кабінетом Міністрів України. За наведених обставин, позивачка просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі
Відповідач позов не визнав. Наголошує, що нарахування та виплата позивачці пенсійних виплат здійснювалася відповідно до положень норм законодавства.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позов, суд першої інстанції врахував принцип пріоритетності Закону №796-XII над підзаконними нормативно-правовими актами, та дійшов висновку, що у спірний період нарахування та виплата підвищення до пенсії, основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров`ю, повинно було здійснюватися у розмірах, визначених статтями 39, 50, 54 Закону №796-XII.
Вирішуючи питання застосування строків звернення до суду, місцевий суд виходив з того, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.
Також суд першої інстанції взяв до уваги те, що про підстави обчислення пенсійних виплат за спірний період позивачці стало відомо з листа відповідача від 24.01.2020, а з позовом до суду остання звернулася 20.02.2020, тому дійшов висновку, що позов подано в межах строку звернення до суду.
Залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачка пропустила строк звернення до адміністративного суду, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску такого. Суд зазначив, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Відповідно з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву. Водночас у цьому випадку апеляційний суд констатував, що отримання позивачкою листа-відповіді пенсійного органу від 24.01.2020 у відповідь на її звернення не змінює моменту, з якого остання повинна була дізнатися про порушення своїх прав та інтересів, оскільки зацікавленість щодо розміру пенсійних виплат та активні дії щодо отримання інформації про розрахунок її пенсійних виплат за спірний період, така почала вчиняти більш ніж через 12 років після отримання пенсії починаючи з 2008 року. Одночасно апеляційний суд констатував, що звертаючись до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, ОСОБА_1 вже знала, що у період з 22.05.2008 по 30.11.2010, з 08.06.2011 по 22.07.2011 та з 01.01.2014 по 02.08.2014 розмір її пенсії обчислювався та виплачувався відповідачем відповідно до постанов Уряду.
При вирішенні цієї справи, суд послалися на правову позицію Верховного Суду щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, викладену у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
Щодо висновку суду першої інстанції про необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії, то апеляційний суд з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, констатував, що норми статі 87 Закону № 1788-ХІ та статті 46 Закону №1058-ІV підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу. Натомість у спірних правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до помилкових висновків про наявність підстав для залишення позовних вимог без розгляду. З посиланням на положення статті 87 Закону №1788-ХІІ, статті 46 Закону №1058-IV скаржниця наполягає, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення позов може бути подано без обмеження будь-яким строком. За позицією скаржниці, її пенсія стала нарахованою у момент призначення і залишається такою до її чергової зміни. При вирішенні цієї справи скаржниця просить врахувати позицію Великої Палати Верховного Суду і Верховного Суду, викладену у справах №510/1286/16-а, №815/1226/18 і №480/1704/19.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Спір у цій справі стосуються перерахунку розміру підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону № 796-XII за період з 22.05.2008 по 30.11.2010, з 08.06.2011 по 22.07.2011 та з 01.01.2014 по 02.08.2014, а також основної та додаткової пенсії, передбаченої статтями 50, 54 цього Закону, за період з 22.05.2008 по 31.07.2010 та з 01.01.2014 по 02.08.2014.
Колегія суддів зазначає, що Закон № 796-XII не встановлює спеціального строку звернення до суду за захистом порушеного права на отримання певного виду пенсії чи додаткової виплати за цим Законом, відтак застосуванню підлягає строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.