ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2023 року
м. Київ
справа №460/2358/20
адміністративне провадження № К/9901/34716/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.08.2021 (головуючий суддя: Гуляк В.В., судді: Ільчишин Н.В., Гудим Л.Я.) у справі №460/2358/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У березні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУПФУ в Рівненській області або відповідач), в якому просила:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати за періоди з 22.05.2008 по 22.07.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014 доплати до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до статті 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII);
зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити за періоди з 22.05.2008 по 22.07.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014 доплату до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати вказаної доплати;
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати за періоди з 22.05.2008 по 22.07.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014, з 01.01.2016 державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю;
зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити за періоди з 22.05.2008 по 22.07.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014, з 01.01.2016 без обмеження строком пенсію в розмірі шести мінімальних пенсій за віком щомісячно і додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком щомісячно.
Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 18.02.2021 позов задовольнив частково:
визнав протиправними дії ГУПФУ в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті: додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до статті 50 Закону № 796-XII, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком за періоди з 16.07.2008 по 22.07.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014; державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статті 54 Закону № 796-XII, в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком за періоди з 16.07.2008 по 22.07.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014;
зобов`язав відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачці, з урахуванням раніше проведених виплат: додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до статті 50 Закону № 796-XII, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком за періоди з 16.07.2008 по 22.07.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014; державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статті 54 Закону № 796-XII, в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком за періоди з 16.07.2008 по 22.07.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014.
Відмовив у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій ГУПФУ в Рівненській області щодо відмови у перерахунку та виплаті доплати до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до статті 39 Закону №796-XII за період з 22.05.2008 по 22.07.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014; пенсії по інвалідності у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до статей 50, 54 Закону № 796-XII за періоди з 22.05.2008 по 15.07.2008, з 01.01.2016; зобов`язання ГУПФУ в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату доплати до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до статті 39 Закону № 796-XII за період з 22.05.2008 по 22.07.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014; пенсії по інвалідності у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до статей 50, 54 Закону з 22.05.2008 по 22.07.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014 за періоди з 22.05.2008 по 15.07.2008, з 01.01.2016.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 16.08.2021 скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про:
- визнання протиправними дій ГУПФУ в Рівненській області щодо відмови позивачці у перерахунку та виплаті: додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до статті 50 Закону № 796-XII, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком за періоди з 16.07.2008 по 22.07.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014; державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статті 54 Закону № 796-XII, в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком за періоди з 16.07.2008 по 22.07.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014;
- зобов`язання ГУПФУ в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату позивачці, з урахуванням раніше проведених виплат: додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до статті 50 Закону № 796-XII, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком за періоди з 16.07.2008 по 22.07.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014; державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статті 54 Закону № 796-XII, в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком за періоди з 16.07.2008 по 22.07.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014
і в цій частині залишив позов без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.
В іншій частині рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18.02.2021 залишив без змін.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивачка подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 28.09.2021 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивачка стверджує, що у спірний період відповідач мав нарахувати та виплачувати їй підвищення до пенсії, державну та додаткову пенсію в розмірах, передбачених безпосередньо нормами статей 39, 50, 54 Закону №796-XII, а не у встановлених Кабінетом Міністрів України. За наведених обставин, позивачка просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі
Відповідач позов не визнав. Наголошує, що нарахування та виплата позивачці пенсійних виплат здійснювалася відповідно до положень норм законодавства.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції врахував принцип пріоритетності Закону № 796-XII над підзаконними нормативно-правовими актами, та дійшов висновку, що у період з 16.07.2008 по 22.07.2011, з 01.01.2014 по 02.08.2014 нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров`ю, повинно було здійснюватися у розмірах, визначених статтями 50, 54 Закону № 796-XII.
Одночасно суд першої інстанції констатував, що виплачуючи позивачці з 01.01.2016 додаткову та державну пенсії, передбачені статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, у порядку та розмірах, встановлених Порядком № 1210, відповідач діяв правомірно та, відповідно, жодним чином не порушив законні права та інтереси позивачки щодо належного соціального забезпечення у старості.
Також суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про нарахування та виплату доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, передбаченої статтею 39 Закону № 796-XII, оскільки позивачка у спірний період працювала.
Вирішуючи питання застосування строків звернення до суду, місцевий суд виходив з того, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.
Залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачка пропустила строк звернення до адміністративного суду, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску такого. Суд зазначив, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Відповідно з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву. Водночас у цьому випадку апеляційний суд констатував, що отримання позивачкою листа-відповіді пенсійного органу від 24.01.2020 у відповідь на її звернення не змінює моменту, з якого остання повинна була дізнатися про порушення своїх прав та інтересів, оскільки зацікавленість щодо розміру пенсійних виплат та активні дії щодо отримання інформації про розрахунок її пенсійних виплат за спірний період, така почала вчиняти лише у листопаді 2019 року.
При вирішенні цієї справи, суд послалися на правову позицію Верховного Суду щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, викладену у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.
Щодо висновку суду першої інстанції про необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії, то апеляційний суд з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, констатував, що норми статі 87 Закону № 1788-ХІ та статті 46 Закону №1058-ІV підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу. Натомість у спірних правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.
Одночасно апеляційний суд врахував, що рішення суду першої інстанції від 18.02.2021 в частині відмови у задоволенні позовних вимог в апеляційному порядку не оскаржувалося, а тому із посиланням на приписи статті 308 КАС України, в цій частині судове рішення не переглядалося.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до помилкових висновків про наявність підстав для залишення частини позовних вимог без розгляду. З посиланням на положення статті 87 Закону №1788-ХІІ, статті 46 Закону №1058-IV скаржниця наполягає, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення позов може бути подано без обмеження будь-яким строком. За позицією скаржниці, її пенсія стала нарахованою у момент призначення і залишається такою до її чергової зміни. При вирішенні цієї справи скаржниця просить врахувати позицію Великої Палати Верховного Суду і Верховного Суду, викладену у справах №510/1286/16-а, №815/1226/18 і №480/1704/19.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.