ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2023 року
м. Київ
справа № 120/5145/22
адміністративне провадження № К/990/8944/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шарапи В. М.,
суддів: Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023 (у складі колегії суддів: Ватаманюка Р. В. (суддя-доповідач), Капустинського М. М., Сапальової Т. В.) у справі № 120/5145/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Вінницькій області), у якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2022 та з 01.03.2022 та її виплати у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 №1307;
- визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2022 та з 01.03.2022 в розмірі 19 340,00 грн;
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2022 на підставі рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області № 905060149478 від 14.02.2022, а саме виплачувати розмір пенсії з надбавками з 01.01.2022 в розмірі 31 732,0527 грн по 01.03.2022 включно, з урахуванням виплачених сум за вказаний період, по постанові Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 №1307;
- зобов`язати відповідача на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 № 1307 та розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України від 22.02.2022 №905060149478 здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 в розмірі 36 174,5054 грн на найбільш вигідних умовах.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19.08.2022 позов задоволено частково:
- зобов`язано ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2022 та з 01.03.2022 відповідно до положень підпункту 7 пункту 1 змін, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 № 1307 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 та від 26.09.2012 № 886" та здійснити виплату різниці між нарахованим та виплаченим розміром пенсії без обмеження максимальним розміром;
- в іншій частині вимог - відмовлено.
В подальшому на адресу Вінницького окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява, подана в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.01.2023 заяву ОСОБА_1, подану в порядку статті 383 КАС України, залишено без задоволення.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023 відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі положень пункту 1 частини 1 статті 299 КАС України.
Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що статтею 294 КАС України серед переліку ухвал, що підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, не визначено ухвали суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України.
Не погодившись з такою ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до допущення судом апеляційної інстанції порушень норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права. Зокрема, скаржник зазначає, що відповідно до статті 8 КАС України усі учасники судового процесу є рівними перед законом та судом. Проте вважає, що судом апеляційної інстанції порушений цей принцип адміністративного судочинства, оскільки відповідачеві у випадку задоволення заяви позивача, поданої у порядку статті 383 КАС України, КАС України передбачено право на звернення з апеляційною скаргою на відповідну ухвалу суду першої інстанції, а у разі відмови у її задоволені, позивач, відповідно до приписів процесуального закону позбавлений можливості на реалізацію права на апеляційне оскарження.
Відповідачем поданий відзив на касаційну скаргу, у якому просить у задоволенні вимог касаційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Приписами частини 5 статті 383 КАС України визначено, що у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Відповідно до частини 6 статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Отже, за наслідком розгляду заяви, поданої відповідно до частини 1 статті 383 КАС України, судом першої інстанції може бути прийняте одне із таких судових рішень: про повернення заяви заявнику; про задоволення заяви; про відмову у задоволенні заяви.
Проте КАС України по-різному регулює можливість оскарження таких судових рішень в апеляційному порядку.
Так, абзацом другим частини 5 статті 383 КАС України встановлено що ухвала про повернення заяви підлягає (апеляційному) оскарженню.
Стосовно ухвал про задоволення заяви та про відмову в її задоволенні стаття 383 КАС України прямих приписів не визначає. Однак у разі наявності підстав для задоволення заяви частина 6 статті 383 КАС України через відсилку до статті 249 КАС України передбачає прийняття окремої ухвали; відповідно до частини сьомої статті 249 КАС, окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується.
Проте щодо можливості оскарження судового рішення у разі відмови у задоволенні заяви, КАС України не містить прямих чи опосередкованих вказівок. Зокрема, така ухвала не зазначена у переліку ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, який наведено в статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України (і на який міститься посилання у частині другій статті 293 КАС України).
На переконання колегії суддів, відсутність у процесуальному законі можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, не слугує безапеляційним аргументом щодо неможливості такого оскарження.
Колегія суддів звертає увагу, що Верховним Судом вже розглядалися касаційні скарги за подібних правовідносин.