Постанова
іменем України
08 червня 2023 року
м. Київ
справа № 451/1511/13-к
провадження № 51-552 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
виправданого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012150280000054, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Руденківка Новосанжарського району Полтавської області, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жовківського районного суду Львівської області від 22 липня 2022 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України, та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення вчинив обвинувачений.
Також суд скасував запобіжний захід щодо ОСОБА_6 у вигляді особистого зобов`язання, прийняв рішення щодо розподілу процесуальних витрат і долі речових доказів.
Крім цього, суд закрив провадження за цивільним позовом законного представника неповнолітніх потерпілих ОСОБА_8 до ОСОБА_6 та ТзОВ "Стоянівнасіння" про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з відмовою від позову, а цивільні позови ОСОБА_9 і ОСОБА_10 до ОСОБА_6 залишив без розгляду.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він, обіймаючи з 29 листопада 2012 року посаду директора ТзОВ "Стоянівнасіння", будучи відповідальним за стан умов праці та дотримання трудового законодавства, допустивши до роботи ОСОБА_11 без укладання трудового договору і видачі наказу про прийняття на роботу, здійснював недостатній контроль за загальним станом охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, дотриманням працівниками вимог інструкцій з охорони праці, та в порушення вимог розділу ІІІ Основних обов`язків працівників, п. 3.4.13 Правил охорони праці у сільськогосподарському виробництві, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці 07 лютого 2000 року № 18, п.п. 1.1., п. 3.3.8 Правил техніки безпеки і виробничої санітарії для підприємств по збереженню і переробці зерна, затверджених наказом Міністерства хлібопродуктів СРСР 18 квітня 1988 року № 99, не забезпечив встановлення в завальній ямі складу № 4 металевої решітки, яка запобігає падінню людей, що стало технічною причиною настання нещасного випадку, - загибелі людини.
Вказані вище порушення, як зазначено в обвинувальному акті, в комплексі призвели до того, що 12 грудня 2012 року ОСОБА_11, який з липня 2012 року виконував функції різноробочого та водія внутрішньозаводського транспорту Газ 53 на ТзОВ "Стоянівнасіння", перебуваючи на території цього підприємства у с. Стоянові Радехівського району (вул. І. Франка, 85), за вказівкою завідуючого складами ОСОБА_12 проводив роботи по завантаженню автомобіля зерном сої через нурійну башту складу № 4 та з метою пробивання зернопроводу зайшов у заповнену зерном сої завальну яму, в якій були відсутні металеві решітки, де його засипало цим зерном та настала його смерть внаслідок обтураційної асфіксії від закриття дихальних шляхів сторонніми предметами (зернами сої).
Львівський апеляційний суд ухвалою від 08 грудня 2012 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводів, викладених в апеляційній скарзі прокурора, про те, що зібрані у кримінальному провадженні докази обвинувачення є допустимими та достатніми для доведення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Зокрема, як зазначив прокурор, суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам процесуального закону, відмовив у повторному дослідженні обставин кримінального провадження, необґрунтовано погодився з висновками місцевого суду про те, що відповідальність за охорону праці не була покладена на ОСОБА_6, останній не мав достатнього часу ознайомитися зі своїми посадовими обов`язками, особисто не допускав до роботи ОСОБА_11, який діяв самовільно під час перебування у завальній ямі. Внаслідок цього, на думку прокурора, апеляційний суд, не навівши переконливих мотивів прийнятого рішення, безпідставно залишив виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 без змін.
Позиції інших учасників судового провадження
У письмових запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_7, який діє в інтересах виправданого ОСОБА_6, просив залишити судове рішення без зміни як законне, а касаційну скаргу - без задоволення як необґрунтовану.
Під час касаційного розгляду прокурор ОСОБА_5 просила задовольнити касаційну скаргу прокурора на викладених у ній підставах.
Виправданий ОСОБА_6 і його захисник ОСОБА_7 вважали, що підстави для задоволення касаційної скарги прокурора відсутні, оскільки ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вказаним вимогам повинна відповідати й ухвала апеляційного суду, при цьому апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку щодо його відповідності нормам кримінального та процесуального законів, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
В ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою (ст. 419 КПК України). Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 КПК України завданнями та загальними засадами кримінального провадження.
Однак апеляційний суд під час перегляду вироку місцевого суду щодо ОСОБА_6 не дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до обвинувального акта орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_6 у порушенні вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, що спричинило загибель людей, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України.
Місцевий суд у вироку дійшов висновку, що досліджені докази не підтверджують обставин, які складають суб`єктивну та об`єктивну сторону інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, а тому не є достатніми для доведення пред`явленого йому обвинувачення.
Прокурор, не погодившись з виправданням ОСОБА_6, подав на вирок апеляційну скаргу, в якій з наведенням аргументів та посиланням на конкретні докази вказував, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, зроблені внаслідок неповного дослідження доказів та їх неправильної оцінки. Однак апеляційний суд, всупереч наведеним вище вимогам кримінального процесуального закону, належним чином не перевірив та не спростував доводів прокурора, внаслідок чого залишилися нез`ясованими обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення питання про винуватість особи у пред`явленому обвинуваченні.