ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2023 року
м. Київ
справа № 398/5/19
провадження № 51-1718км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
представника потерпілого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисників ОСОБА_7,
ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції), ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_10 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_10 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 червня 2020 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 21 грудня 2021 року в кримінальному провадженні № 12018120070002144 за обвинуваченням
ОСОБА_10, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Олександрія Кіровоградської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121; п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
ОСОБА_11, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Олександрія Кіровоградської області, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121; п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 червня 2020 року ОСОБА_10 та ОСОБА_11 визнано винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121; п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, та кожному з них призначено покарання за ч. 2 ст. 121 КК України - у виді позбавлення волі на строк 10 років, за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України - у виді позбавлення волі на строк 13 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_10 та ОСОБА_11 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років кожному.
Вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами 24 липня 2018 року між ОСОБА_11 і ОСОБА_10, які перебували на території домоволодіння по АДРЕСА_3 і вживали алкогольні напої, виникла розмова щодо крадіжок з домоволодіння, які вчинялись за життя матері ОСОБА_11 . Під час вказаної розмови ОСОБА_11 та ОСОБА_10 вирішили піти до місцевого мешканця ОСОБА_12, який зловживав алкогольними напоями і не мав офіційного джерела доходів, що могло свідчити про те, що останній може бути причетним до зазначених крадіжок.
Того ж дня близько 21 год. 20 хв. ОСОБА_11 та ОСОБА_10, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, з метою з`ясування всіх обставин та з метою нанесення тілесних ушкоджень прибули до домоволодіння потерплого ОСОБА_12, розташованого по АДРЕСА_4, та проникли в будинок, де в цей час перебували ОСОБА_12 та його знайомий ОСОБА_13 .
Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, діючи умисно та цілеспрямовано, вважаючи, що ОСОБА_12 причетний до вчинення крадіжок з території домоволодіння матері ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, діючи спільно, нанесли не менше чотирьох ударів ОСОБА_12, після чого залишили потерпілого в будинку. Внаслідок дій ОСОБА_11 та ОСОБА_10 потерпілому ОСОБА_12 було спричинено тяжке тілесне ушкодження, від якого настала смерть останнього.
Після нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ОСОБА_10, діючи за попередньою змовою між собою, вирішили вчинити умисне вбивство ОСОБА_13, який в цей момент знаходився на території домоволодіння ОСОБА_12 та якого ОСОБА_11 та ОСОБА_10 також запідозрили у причетності та обізнаності про скоєні крадіжки майна. Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх подальших спільних дій та бажаючи настання наслідків у виді смерті потерпілого, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 почали наносити чисельні тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_13 .
Оскільки вказані протиправні дії привернули увагу проживаючих поряд осіб, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 вирішили залишити територію домоволодіння ОСОБА_12 та з метою доведення спільного злочинного умислу, направленого на вбивство ОСОБА_13, використовуючи фізичну силу, забрали останнього із собою. Залишивши територію домоволодіння ОСОБА_12 та впевнившись у тому, що їхні злочинні та протиправні дії не будуть викриті сторонніми особами, ОСОБА_11 та ОСОБА_10, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на узбіччі дороги, навпроти будинку АДРЕСА_4, продовжили свої протиправні дії та, діючи умисно, цілеспрямовано, за попередньою змовою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків у виді смерті потерпілого ОСОБА_13, продовжили із значною силою наносити ОСОБА_13 тілесні ушкодження, усвідомлюючи при цьому, що нанесення великої кількості ударів в область життєво важливих органів тулубу та голови потерпілого неминуче призведе до смерті останнього. Лише після того, як від отриманих ударів ОСОБА_13 втратив свідомість та не подавав ознак життя, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 припинили наносити йому тілесні ушкодження. У подальшому, вирішивши, що ОСОБА_13 від отриманих тілесних ушкоджень помер, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 залишили потерпілого на узбіччі дороги та з місця скоєння злочину зникли.
У результаті протиправних дій ОСОБА_11 та ОСОБА_10 . ОСОБА_13 були спричинені тілесні ушкодження, які виникли внаслідок понад 45 ударів несумісних із життям, у тому числі було спричинено закриту тупу травму грудної клітки, яка супроводжувалася множинними переломами ребер, розривами пристінної плеври та порушенням цілісності каркасу грудної клітини, розвитком шоку та легеневої недостатності, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_13 помер по дорозі у лікарню.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 18 січня 2021 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Постановою Верховного Суду від 04 серпня 2021 року зазначену ухвалу апеляційного суду скасовано на захист та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Ухвала апеляційного суду була скасована з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки суд апеляційної інстанції обмежив право ОСОБА_10 на захист шляхом незабезпечення останньому належних можливостей підготуватися до судового розгляду, також апеляційним судом не було належним чином перевірено всі доводи поданих апеляційних скарг.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 21 грудня 2021 року вирок районного суду залишений без зміни.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджений ОСОБА_10 порушує питання про скасування судових рішень, постановлених відносно нього та закриття кримінального провадження у зв`язку з тим, що його вина в інкримінованих кримінальних правопорушеннях не доведена.
У касаційній скарзі засуджений зазначає:
- про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, недоведеність його причетності до вчинення кримінальних правопорушень, зокрема, що у вироку було неправильно викладено зміст показань свідків, що судом не взято до уваги показання ОСОБА_11 щодо непричетності ОСОБА_10, що в матеріалах провадження відсутні докази його перебування у стані алкогольного сп`яніння;
- про упередженість суду першої інстанції при розгляді кримінального провадження, неналежну оцінку доказів у справі;
- про недотримання судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 КПК України, невиконання вказівок суду касаційної інстанції, викладених в постанові від 04 серпня 2021 року, про те, що суд апеляційної інстанції усупереч вимогам ст. 95 КПК України не допитав свідків, а також після відмов у задоволенні клопотань, не надав час для узгодження позиції захисту.
У запереченнях на касаційну скаргу засудженого представник потерпілого вказує на безпідставність наведених в ній доводів та просить залишити судові рішення без змін.
Процесуальні питання
Судові рішення, які є предметом касаційного перегляду, постановлені відносно двох осіб - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . На початок касаційного перегляду ОСОБА_11 відбував покарання у Державній установі "Даріївська виправна колонія (№ 10)", яка розташована на території Херсонської області, що була окупована. На час звільнення цієї території, відповідно до інформації, яка була надана адміністрацією зазначеної державної установи, всі особи, які там відбували покарання, були вивезені окупаційними військами у невідомому напрямку, у тому числі і ОСОБА_11 .
У зв`язку з наведеними обставинами Верховний Суд був позбавлений можливості належним чином повідомити засудженого ОСОБА_11 про касаційний розгляд, у свою чергу останній не може реалізувати своє право висловити позицію щодо касаційної скарги ОСОБА_10, надати пояснення, а також подати свою касаційну скаргу.
Натомість засуджений ОСОБА_10, касаційна скарга якого є предметом даного касаційного перегляду, перебуває на території, яка знаходиться під контролем України, бере участь у судових засіданнях суду касаційної інстанції в режимі відеоконференції, і наполягає на розгляді цієї касаційної скарги у найкоротший строк.
Таким чином, для забезпечення прав ОСОБА_11 потрібно відкласти розгляд до моменту, коли з`явиться можливість належним чином повідомити ОСОБА_11 про касаційний розгляд і забезпечити йому можливість взяти участь у судовому засіданні. Водночас для забезпечення прав ОСОБА_10 необхідно розглянути його касаційну скаргу в межах розумного строку, адже невідомо, коли ОСОБА_11 повернеться на територію, підконтрольну Україні (це може статися через роки, або навіть ніколи). Наявність таких протилежних інтересів двох засуджених поставило перед Верховним Судом серйозну дилему.
Верховний Суд намагався забезпечити належний баланс між інтересами обох обвинувачених. Зокрема, спочатку він неодноразово відкладав розгляд касаційної скарги ОСОБА_10 задля встановлення місцеперебування ОСОБА_11 і з`ясування перспектив його повернення на територію, підконтрольну органам влади України. З цією метою Суд звертався до Державної установи "Даріївська виправна колонія (№10)", Міністерства юстиції України, Національного інформаційного бюро, Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.
Відповідно до наявної у Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими інформації, ОСОБА_11 фактично утримується на території російської федерації, однак офіційно його перебування в полоні держави-агресора не підтверджено російською стороною та Міжнародним Комітетом Червоного Хреста.
Беручи до уваги, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_10 відкрито 18 травня 2022 року, тобто понад рік тому, враховуючи відсутність будь-якої інформації, яка б давала підстави сподіватися на те, що засуджений ОСОБА_11 найближчим часом буде повернутий на територію, підконтрольну Україні, Верховний Суд вважає, що подальші затримки із розглядом касаційної скарги засудженого ОСОБА_10 призведе до істотного дисбалансу між його правами та правами ОСОБА_11, на невизначений час роблячи його заручником ситуації, коли він буде обмежений у праві на касаційний перегляд у зв`язку з відсутністю іншого засудженого.
За таких обставин, Верховний Суд вважає за необхідне продовжити розгляд касаційної скарги ОСОБА_10 за відсутності засудженого ОСОБА_11 . У зв`язку з цим під час касаційного перегляду забезпечена участь захисника ОСОБА_11 . Крім того, Верховний Суд враховує, що в разі повного або часткового задоволення касаційної скарги ОСОБА_10 суд касаційної інстанції відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України може також ухвалити рішення на користь ОСОБА_11 . Зрештою останній не позбавляється права звернутися до суду касаційної інстанції з окремою касаційною скаргою, коли він об`єктивно матиме таку можливість.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_10 підтримав свою касаційну скаргу з доповненнями до неї, навівши відповідні доводи.
Захисники засудженого ОСОБА_10 - адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_9 підтримали касаційну скаргу засудженого, просили її задовольнити.
Захисник засудженого ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_8 не заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_10 .
Прокурор вважав касаційну скаргу засудженого безпідставною, просив залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни.
Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженого, вважала її необґрунтованою.
Мотиви Суду
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, на відміну від процедури апеляційного перегляду чинне кримінально процесуальне законодавство не передбачає на стадії касаційного розгляду такої підстави для скасування судових рішень як невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що, у свою чергу, узгоджується і з положеннями ст. 433 КПК України.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваження лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Виходячи з наведених вимог кримінального процесуального закону, суд касаційної інстанції позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, однак при цьому до його компетенції входить перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Таким чином, перевіряючи дотримання судами нижчих інстанцій вимог КПК України, Верховний Суд у межах доводів касаційних скарг має з`ясувати, чи навели суди нижчих інстанцій належні й достатні мотиви ухвалення судових рішень та чи обґрунтували свої висновки (у тому числі в частині доведеності тих чи інших обставин) з посиланням на досліджені докази.
Перевіривши доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_10 та матеріали кримінального провадження, Верховний Суд приходить до таких висновків.