Постанова
Іменем України
18 травня 2023 року
місто Київ
справа № 519/970/21
провадження № 61-9224св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачка: ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 19 серпня 2022 рокуу складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 . Просив встановити факт його проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 без шлюбу у період з листопада 2015 року до 22 грудня 2020 року, звільнити його від сплати заборгованості за аліментами за виконавчим листом № 519/1247/13-ц, який виданий 25 листопада 2013 року Южним міським судом Одеської області, за період з 01 листопада 2015 року до 22 грудня 2020 року.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 07 серпня 2009 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Южного міського суду Одеської області від 28 жовтня 2013 року (справа № 519/1246/13-ц) було розірвано.
У шлюбі вони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Южного міського суду Одеської області від 25 листопада 2013 року (справа № 519/1247/13-ц) з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3, починаючи з 19 серпня 2013 року в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дитини, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З листопада 2015 року до 22 грудня 2020 року сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, мали спільний бюджет, вели спільне господарство, виховували спільну дитину та сина відповідачки від першого шлюбу.
З червня 2016 року він припинив сплачувати аліменти на утримання сина, оскільки вважав, що родина возз`єдналась і необхідність сплати аліментів на рахунок ОСОБА_2 відпала.
Проте 22 липня 2021 року Южненським відділом державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження № 66166041 з примусового виконання виконавчого листа від 25 листопада 2013 року № 519/1247/13-ц про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 починаючи з 19 серпня 2013 року.
Посилаючись на те, що з листопада 2015 року до 22 грудня 2020 року сторони проживали однією сім`єю, мали спільний побут, вели спільне господарство та разом утримували спільну дитину, позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу у період з листопада 2015 року до 22 грудня 2020 року; звільнити його від сплати заборгованості за аліментами за період з 01 листопада 2015 року до 22 грудня 2020 року у розмірі 156 601,09 грн.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Южного міського суду Одеської області від 15 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу у період з 01 листопада 2018 року до 22 грудня 2020 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 у частині встановлення факту проживання з відповідачкою однією сім`єю без реєстрації шлюбу з листопада 2015 року до грудня 2020 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Водночас зазначене не є істотною обставиною для звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами, у розумінні частини другої статті 197 Сімейного кодексу України (далі - СК України), оскільки отримання аліментів на дитину не залежить від того, чи перебувають батьки у шлюбі, живуть разом чи окремо один від одного.
Постановою Одеського апеляційного суду від 19 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Южного міського суду Одеської області від 15 лютого 2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що факт проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 однією сім`єю, з 01 листопада 2015 року до 22 грудня 2020 року, не пред`явлення відповідачкою виконавчого листа до виконання (протягом 8 років після ухвалення відповідного судового рішення), є обставинами, що мають істотне значення для звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами. Суд першої інстанції зазначеного не врахував, а тому дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про звільнення від сплати аліментів.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У вересні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції помилково звільнив ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами, застосувавши до спірних правовідносин частину другу статті 192 СК України, оскільки він не довів належними та допустимими доказами наявність обставин, що мають істотне значення та можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами.
Суд апеляційної інстанції помилково визнав істотною обставину для застосування частини другої статті 197 СК України пред`явлення відповідачкою виконавчого листа до виконання лише у 2021 році, не врахував зміст частини третьої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою виконавчий документ про стягнення періодичних платежів (у тому числі у справах про стягнення аліментів) може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
Пред`явлення виконавчого листа до виконання з певною затримкою, але в межах строку на його пред`явлення, не є підставою для звільнення позивача від обов`язку сплачувати аліменти. Крім того, позивач знав про свій обов`язок сплачувати аліменти у визначеному рішенням суду розмірі.
Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що звертаючись до суду з позовом ОСОБА_4 посилався на належне виконання обов`язку зі сплати аліментів до травня 2016 року, водночас суд звільнив його від сплати заборгованості з 01 листопада 2015 року.
Суд належно не дослідив зібрані у справі докази, не звернув уваги на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження виконання позивачем обов`язку щодо сплати аліментів на утримання дитини у розмірі, визначеному рішенням суду. Реєстр про сплату аліментів доданий позивачем до позовної заяви не є належним доказом, оскільки складений ОСОБА_1 власноруч.
Витрати, понесені позивачем у зв`язку з придбанням для сина ОСОБА_3 мобільного телефону, цифрового піаніно, навушників та персонального комп`ютера, є додатковими витратами, які він поніс за власною волею, у зв`язку з розвитком у дитини певних здібностей. Зазначені додаткові витрати не є аліментами.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, постановах Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі № 723/3193/19, від 21 листопада 2018 року у справі № 343/860/17, від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20, від 30 березня 2021 року у справі № 521/16595/18, від 26 серпня 2020 року у справі № 336/1488/19; встановлення обставин справи, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Нєдов О. О., у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відзив обґрунтовано тим, що висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року та від 23 листопада 2020 року, на які ОСОБА_2 посилається у касаційній скарзі. Оскільки у зазначених справах підставою для відмови у звільненні від сплати аліментів була недоведеність факту надання матеріальної допомоги на утримання дитини.
Натомість у справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач був і є гарним батьком, який повністю забезпечував дитину, любить його та робить все можливе для повного та всебічного його розвитку.
Стягнення з ОСОБА_1 аліментів за період з 01 листопада 2015 року до 22 грудня 2020 року буде подвійним покладенням обов`язку щодо їх сплати.
Крім того, несправедливим є стягнення з ОСОБА_1 значної суми заборгованості зі сплати аліментів, коли ці гроші вже були витрачені на дитину у минулий період, коли це було потрібно.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на підставах, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України ), пунктом 4 частини третьої статті 411 цього Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2022 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що з 07 серпня 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Южного міського суду Одеської області від 28 жовтня 2013 року (справа № 519/1246/13-ц) було розірвано.
Під час перебування сторін у шлюбі у них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Южного міського суду Одеської області від 25 листопада 2013 року (справа № 519/1247/13-ц) з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 починаючи з 19 серпня 2013 року в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дитини, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з розрахунком заборгованості, складеним старшим державним виконавцем Южненського міського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів за період з 19 серпня 2013 року до 31 серпня 2021 року у розмірі 156 601,09 грн.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 24 жовтня 2014 року квартира АДРЕСА_1, належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 - 1/2 частки та ОСОБА_5 - 1/2 частки.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства").
Відповідно до частини першої, другої статті 141 СК України мати батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Отже, сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до статті 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.