Постанова
Іменем України
18 травня 2023 року
місто Київ
справа № 205/5845/21
провадження № 61-11885св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачка - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2022 року у складі судді Басової Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Свистунової О. В., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпропетровської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, встановлення способів участі у спілкуванні та вихованні дитини.
На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з 20 жовтня 2001 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2021 року (справа № 205/8062/20) розірвано.
У шлюбі у них народилися двоє дочок: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після розірвання шлюбу вони не мали спорів щодо місця проживання дітей та спілкування з ними. Однак згодом ОСОБА_2 повідомила його (позивача) про те, що він дає їй мало коштів на утримання дітей, і заборонила зустрічатися з дітьми, а у листопаді 2020 року вона звернулася із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на обох дітей.
На підставі зазначеної заяви 09 грудня 2020 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська видано судовий наказ, яким з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дітей: дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частини із заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 19 листопада 2020 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Із зазначеного часу він належно сплачує аліменти на утримання дітей.
Деякий час після розлучення діти проживали разом з ОСОБА_2 .
З осені 2020 року старша дочка ОСОБА_4 навчається та постійно проживає у м. Варшаві (Польща), а менша дочка ОСОБА_5 фактично весь час проживає у будинку своєї бабусі (матері ОСОБА_2 ), оскільки відповідачка проживає з іншим чоловіком у м. Дніпрі, а з донькою бачиться лише у вихідні дні.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 тривалий час перешкоджає йому та його матері бачитись та спілкуватись з дітьми, забороняє ОСОБА_5 зустрічатись з ним та спілкуватись засобами телекомунікаційного зв`язку, позивач просив:
зобов`язати відповідачку не створювати йому перешкод у вихованні та вільному спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_5, у тому числі засобами телефонного, інтернет та іншого телекомунікаційного зв`язку;
встановити способи участі батька у спілкуванні та вихованні дочки ОСОБА_5, а саме:
у кожний четвер з 15.00 год до 20.00 год - особисте побачення та спілкування з дитиною, без присутності матері, у тому числі за межами населеного пункту, у якому фактично проживає дитина;
щотижня 1 (один) вихідний день, з 17.00 год суботи до 20.00 год неділі - особисте побачення та спілкування з дитиною, без присутності матері, з ночівлею дитини за місцем проживання батька або матері батька;
щороку восени, взимку та навесні, у період канікул, тривалістю не менше 4 днів - спільний відпочинок з дитиною, без присутності матері, з ночівлею дитини за місцем проживання батька або матері батька, у тому числі за межами населеного пункту, у якому фактично проживає дитина, з можливістю поїхати з дитиною на відпочинок в межах України, з дотриманням режиму дня, за умови завчасного повідомлення матері дитини про наміри такого відпочинку та про місцеперебування дитини;
щороку влітку, у період канікул, тривалістю не менше15 днів поспіль - спільний відпочинок з дитиною, без присутності матері, у тому числі за межами населеного пункту, у якому фактично проживає дитина, з можливістю поїхати з дитиною на відпочинок в межах України, з дотриманням режиму дня, за умови завчасного повідомлення матері дитини про наміри такого відпочинку та про місцеперебування дитини;
щорічно у день народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 - спільний відпочинок з дитиною, без присутності матері, з 11.00 год до 16.00 год.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_2 не створювати ОСОБА_1 перешкоди у вихованні та вільному спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визначено ОСОБА_1 участь у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 :
у кожний четвер з 15.00 год до 20.00 год без присутності матері;
щотижня, один вихідний день з 17.00 год суботи до 20.00 год неділі, без присутності матері;
щороку у день народження дитини з 11.00 год до 16.00 год без присутності матері.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції з огляду на малолітній вік дитини, її індивідуальні потреби для здорового розвитку, а також вік та стан здоров`я позивача, з урахуванням принципу розумності, справедливості, збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин та з метою забезпечення найкращих інтересів дитини, дійшов висновку про наявність правових підстав для визначення способу участі батька у вихованні і спілкуванні з дитиною шляхом встановлення графіка побачень відображеного у резолютивній частині рішення суду першої інстанції.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2022 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що встановивши наявність перешкод у вільному спілкуванні між батьком та дочкою, суд першої інстанції, врахувавши інтереси дитини, які переважають над інтересами батьків, дійшов обґрунтованого висновку про визначення способу участі батька у вихованні і спілкуванні з дитиною шляхом встановлення графіка побачень.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції дотримався розумного балансу між реалізацією батьком своїх прав та інтересами дитини.
Відмова у визначенні способу участі ОСОБА_1 у вихованні і спілкуванні з дитиною, про яку просить відповідачка, порушуватиме його право на безперешкодне спілкування з дочкою.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У листопаді 2022 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суди попередніх інстанцій не врахували, що визначення порядку участі батька у вихованні дитини в усі передвихідні та вихідні дні є неприйнятним, оскільки порушуються права дитини на спілкування з матір`ю у вільний від занять у школі час.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшли помилкового висновку про те, що вона (відповідачка), на порушення прав та інтересів дитини, чинить позивачу перешкоди у спілкуванні з дитиною. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували зазначені обставини.
Суди безпідставно взяли до уваги висновок органу опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради від 08 грудня 2021 року № 3/9-156, який є недопустимим, оскільки ґрунтується виключно на припущеннях з огляду на те, що умови проживання батьків та їх ставлення до дитини орган опіки та піклування не досліджував.
Визначивши, що кожного року у день народження дитини з 11.00 год. до 16.00 год вона перебуватиме з відповідачем без присутності матері, суди фактично відступили від принципів розумності та справедливості.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 643/16210/17, від 12 листопада 2020 року у справі № 379/1055/18.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2022 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на підставі, передбаченій пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2022 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.
Суди встановили, що з 20 жовтня 2001 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2021 року (справа № 205/8062/20) розірвано.
У шлюбі у них народилися дві дочки: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
09 грудня 2020 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська видано судовий наказ, яким з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дітей: дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частини із заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 19 листопада 2020 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Згідно з висновком органу опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради від 08 грудня 2021 року № 3/9-156, обставин, які б давали підстави для висновку, що спілкування ОСОБА_1 з малолітньою дочкою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, спричинить шкоду її інтересам не встановлено.
Комісія з питань захисту прав дитини при органі опіки та піклування визнала доцільним визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні його малолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме:
у кожний четвер з 15.00 год до 20.00 год без присутності матері;
щотижня один вихідний день з 17.00 год суботи до 20.00 год неділі без присутності матері;
щороку з нагоди дня народження доньки ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2, спільний відпочинок з 11.00 год до 16.00 год без присутності матері;
щороку спільний відпочинок під час шкільних осінніх, зимових, весняних канікул тривалістю 4 календарні дні з можливістю виїзду за межі м. Дніпра, без присутності матері, без виїзду за межі України;
щороку спільний відпочинок під час шкільних літніх канікул тривалістю не менше 15 календарних днів з можливістю виїзду за межі м. Дніпра, без присутності матері, без виїзду за межі України.
Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (частини шоста - восьма статті 7 СК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно з частиною третьою статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України", заява № 10383/09).