Постанова
Іменем України
18 травня 2023 року
місто Київ
справа № 161/15010/21
провадження № 61-1075св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачка - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Служба у справах дітей Луцької міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Огородник Олег Валентинович, на постанову Волинського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Карпук А. К., Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Служба у справах дітей Луцької міської ради, про визначення місця проживання дитини.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 15 лютого 2009 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 березня 2016 року було розірвано.
У шлюбі у них народилася дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З початку 2019 року донька проживає з ним, його дружиною та її батьками за адресою: АДРЕСА_1 . Дитина перебуває на його повному матеріальному утриманні. Їй забезпечено належні умови проживання, навчання, розвитку та відпочинку. Вона відвідує літні табори на території України та за кордоном. За місцем проживання донька відвідує школу, поруч з будинком, у якому вони проживають, знаходиться стоматологічний кабінет та приймальня педіатра.
Посилаючись на те, що він з розумінням ставиться до прав матері та не заперечує щодо зустрічей та спілкування дитини з матір`ю, однак враховуючи що відповідачка не має власного житла та заробітку, він бере на себе основну відповідальність за здоров`я, відпочинок та розвиток дочки, позивач просив визначити місце проживання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ним.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що малолітня ОСОБА_4 за власним бажанням, протягом останніх трьох років проживає разом з батьком, який забезпечує її всім необхідним та слідкує за станом її здоров`я.
Мати дитини ОСОБА_2 також піклується про дитину та створює умови для її розвитку та виховання.
У судовому засіданні малолітня ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, пояснила, що вона протягом останніх трьох років проживає разом з батьком та бажає з ним проживати і надалі. Він приділяє їй належну увагу щодо виховання та утримання. У неї склалися хороші стосунки з дружиною батька ОСОБА_5 та іншими членами родини. Батько не перешкоджає їй у спілкуванні з матір`ю, яка також приділяє їй увагу, а саме купує одяг, цікавиться її здоров`ям та навчанням.
Згідно з висновком Служби у справах дітей Луцької міської ради від 06 січня 2022 року № 3 "Про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4", малолітня ОСОБА_4 за усною домовленістю батьків залишилася проживати з матір`ю, але у грудні 2019 року за власним бажанням перейшла до батька. Дитина підтвердила, що бажає проживати разом із батьком, мати дитини не заперечує щодо цього. Зважаючи на зазначене, Служба у справах дітей Луцької міської ради дійшла висновку про доцільність визначення місця проживання дитини разом із батьком ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції також урахував заяву ОСОБА_2, подану до Служби у справах дітей Луцької міської ради про те, що вона не заперечує, щоб дитина проживала разом із батьком ОСОБА_1 . Зазначене відповідачка підтвердила в судовому засіданні та пояснила, що між нею та позивачем була така домовленість. Крім того, вона ( ОСОБА_2 ) не заперечувала того факту, що донька ОСОБА_3 повністю перебуває на утриманні позивача ОСОБА_1, який забезпечує її всім необхідним.
Узагальнюючи наведене, суд дійшов висновку, що і мати, і батько належно виконують свої батьківські обов`язки. Позивач не чинить відповідачці будь-яких перешкод у спілкуванні та побаченнях із дитиною, а також не заперечує щодо її участі у вихованні дитини. Мати дитини, яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку доньки, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку незалежно від того, з ким дитина проживає.
Визначаючи місце проживання дитини з батьком, суд першої інстанції також врахував думку малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка бажає проживати разом із батьком. Розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суд надав першочергове значення саме найкращим інтересам дитини, яка тривалий час проживає разом із батьком.
Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 жовтня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 вересня 2022 року ухвалено на користь позивача, а тому не підлягають відшкодуванню понесені відповідачкою витрати на правничу допомогу.
Постановою Волинського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 вересня 2022 року та додаткове рішення цього суду від 13 жовтня 2022 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції не надав належної оцінки висновку Служби у справах дітей Луцької міської ради від 06 січня 2022 року №3 та беззастережно взяв до уваги побажання малолітньої ОСОБА_4 проживати разом з батьком. Не з`ясував та не навів у рішенні мотивів, у чому саме полягають найкращі інтереси дитини та яким чином визначення місця проживання з батьком забезпечить дотримання її інтересів.
Проаналізувавши висновок органу опіки і піклування, суд апеляційної інстанції встановив, що у висновку зазначено відомості, які не відповідають дійсності.
Зокрема, судом встановлено, що ОСОБА_1 не зареєстрований як фізична особа - підприємець, він не працевлаштований, матеріали справи не містять доказів про його доходи, в той час як у висновку зазначено, що він є підприємцем.
Зазначаючи у висновку, що у батька створені належні умови для проживання, відпочинку, навчання та розвитку малолітньої ОСОБА_4, орган опіки і піклування не врахував, що позивач проживає у квартирі, яка належить батькам його цивільної дружини, а отже, він не докладав зусиль в облаштуванні цієї квартири та не створював умов для належного виховання та проживання дитини саме в цій квартирі, у якій він і сам проживає без реєстрації місця проживання чи перебування.
Висновок про те, що орган опіки і піклування врахував вік та інтереси дитини носить декларативний характер, оскільки служба в справах дітей не зазначила, які саме інтереси дитини враховано.
Суд першої інстанції не звернув уваги на пояснення відповідачки про те, що написавши заяву на прохання органу опіки і піклування, що вона не заперечує проти того, щоб дочка проживала з батьком, вона лише підтвердила фактичну обставину, що на той час сторони погодили місце проживання дитини, а тому звернення позивача з цим позовом до суду стало для неї несподіванкою.
У суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 пояснив, що основною причиною звернення з таким позовом до суду стало те, що за наявності рішення суду про визначення місця проживання дитини з ним, у нього не буде потреби звертатись до матері дитини для одержання згоди на виїзд дитини за кордон на відпочинок, пояснивши, що за останні чотири роки він приблизно чотири рази їздив на відпочинок за кордон. Тим самим він спростував наведені ним у позовній заяві доводи про те, що він по декілька разів на рік разом з донькою їздить на відпочинок за кордон. Позивач зазначав, що одержання згоди у відповідачки на виїзд дитини за кордон було утруднене. За таких обставин звернення до суду з цим позовом не має на меті захист інтересів дитини, оскільки такі інтереси матір`ю не порушені.
З`ясовуючи ставлення позивача до виконання своїх обов`язків, з урахуванням наданих ОСОБА_1 пояснень, суд апеляційної інстанції встановив, що він не вважає за доцільне аналізувати уподобання дочки у виборі продуктів харчування та привчати її до культури харчування з урахуванням її стану здоров`я та певних вад кишково-шлункового тракту, у той час як вона потребує більш здорового харчування. Також він вважає прийнятною недисциплінованість дитини при відвідуванні додаткових занять, у яких вона мала успіхи, однак припинила відвідувати. Такі дії батька не сприяють всесторонньому та гармонійному розвитку дитини.
З огляду на наведене суд апеляційної інстанції не погодитися з висновком органу опіки та піклування, оскільки такий є недостатньо обґрунтованим щодо того, яким чином визначення місця проживання ОСОБА_4 з батьком забезпечить найкраще дотримання її інтересів.
Суд апеляційної інстанції також виходив з такого.
Суд першої інстанції вибірково оцінив пояснення малолітньої ОСОБА_4, яка в судовому засіданні 08 серпня 2022 року пояснила, що у вихідні дні вона їздить ночувати до мами, вони разом проводять час, ходять на розваги. Вона повідомила про те, що хоче проживати з батьком, однак може погодитись проживати і з мамою. Після початку навчання у школі вона перейде до мами, оскільки школа розташована неподалік маминої квартири і їй зручніше добиратись до школи. Вона також повідомила, що упродовж шести років відвідувала народні танці та упродовж чотирьох років - бальні, ходила в басейн, однак припинила заняття, бо вже не хоче займатись, і їй не подобається ставлення до неї викладачів. Пояснила, що захотіла проживати з батьком, бо з мамою стався конфлікт (не уточнювала який), але і з батьком в неї також виникають конфлікти. А ще у неї бувають конфлікти із вчителями, які залагоджує мама.
Тобто встановлено, що дитина прихильна до обох батьків, вона комфортно почувається як проживаючи з батьком, так і проживаючи з матір`ю. Їй подобається переїжджати від матері до батька і навпаки, до того ж, ніхто їй в цьому не перешкоджає.
Незважаючи на зазначене, суд першої інстанції безпідставно надав перевагу батькові, не врахувавши, що він не має самостійного доходу, не проявляє достатньої принциповості до побажань дитини щодо навчання, харчування, відвідування додаткових занять з метою її всестороннього розвитку.
Доводи позовної заяви про те, що позивач має власний бізнес та дохід, не підтверджені жодними доказами. Аргументи позовної заяви про те, що малолітня ОСОБА_4 відвідує школу за місцем проживання батька, не відповідають дійсності, оскільки у судовому засіданні встановлено, що школа, яку відвідує дитина, знаходиться за місцем проживання матері, і саме тому дитина у суді першої інстанції пояснила, що з початком навчального року хоче переїхати до матері.
Після ухвалення оскаржуваного судового рішення малолітня ОСОБА_4 перейшла проживати до матері ОСОБА_2 і проживає з нею на час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У січні 2023 року ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Огородник О. В., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не врахував, що малолітня ОСОБА_4 за власним бажанням тривалий час проживає разом з батьком, а тому у неї вже є сталі соціальні зв`язки, зокрема друзі, однокласники, нова сім`я батька. Він забезпечує її усім необхідним, створив умови для її навчання та розвитку. Зазначене вказує на те, що проживання з батьком у звичному та психологічно стабільному для дитини середовищі відповідає її найкращим інтересам.
Крім того, він ( ОСОБА_1 ) доклав усіх зусиль для придбання власного житла для дочки.
Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що відповідачка не навела переконливих аргументів, що проживання дитини разом із нею матиме для дитини більш позитивний вплив, не врахував, що малолітня ОСОБА_4 неодноразово висловлювала бажання проживати з батьком, з чим відповідачка погодилась, подавши відповідну заяву до Служби у справах дітей Луцької міської ради.
Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з урахуванням наданих сторонами доказів, а також думки самої дитини.
Натомість суд апеляційної інстанції не взяв до уваги думку дитини про її бажання проживати з батьком, а також пояснення, надані відповідачкою у судовому засіданні, про те, що вона інколи дає ляпаси дитині, якщо та не слухається, що фактично є фізичним насильством над дитиною та неприпустимим методом виховання.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 127/28537/18, від 22 грудня 2021 року у справі № 240/8432/19, від 21 липня 2021 року у справі № 404/3439/17, від 20 лютого 2019 року у справі № 566/717/16-ц, від 02 грудня 2020 року у справі № 305/1707/18, від 14 листопада 2018 року у справі № 463/3301/16-ц; недослідження зібраних у справі доказів.
У квітні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Лавренчук О. В., у якому вона просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Відзив обґрунтовано тим, що встановлені судом обставини справи вказують на недоведеність позивачем позовних вимог та безпідставність його доводів про те, що визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 разом з ним забезпечить дотримання найкращих інтересів дитини, та що він має можливість створити належні умови для виховання і розвитку дитини.
Постанова суду апеляційної інстанції є обґрунтованою, прийнята з урахуванням дійсних обставин справи та найкращих інтересів дитини.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2023 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Огородник О. В., на підставах, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пунктом 1 частини третьої статті 411 цього Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2022 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.
Суди попередніх інстанцій встановили, що з 15 лютого 2009 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 березня 2016 року у справі № 161/812/16 розірвано.
У шлюбі у них народилася дочка ОСОБА_4 .
З початку 2019 року ОСОБА_4 проживає разом із батьком ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_1 .
За зазначено адресою ОСОБА_1 проживає без реєстрації шлюбу зі ОСОБА_5 у чотирикімнатній квартирі її батьків. ОСОБА_4 створені належні умови для проживання, відпочинку, навчання та розвитку.
Згідно з додатковою угодою до договору купівлі-продажу майнових прав від 28 липня 2021 року № 82/3-ДТ-МП ОСОБА_1 на ім`я дочки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 придбав об`єкт нерухомості у спільну часткову власність з розподілом часток 50/100 частки для ОСОБА_5 та 50/100 частки для ОСОБА_4 .
У судовому засіданні у суді першої інстанції позивач пояснив, що на час розгляду справи у придбаному об`єкті нерухомості (трикімнатна квартира) проводяться ремонтні роботи, в майбутньому він разом із сім`єю до складу якої входить дочка ОСОБА_3, планують там проживати. Він забезпечує доньку всім необхідним, зокрема харчуванням, одягом, слідкує за станом її здоров`я. Дитина проживає з ним протягом останніх трьох років, оскільки сама виявила таке бажання.
Відповідачка надала суду копії квитанцій про придбання одягу для дочки, оплати послуг масажу, відвідування спортзалу, психолога, лікарів, як доказ того, що вона як матір піклується про свою дитину та створює для неї належні умови для розвитку та виховання.
У судовому засіданні у суді першої інстанції малолітня ОСОБА_4 у присутності педагога ОСОБА_6 пояснила, що вона протягом останніх трьох років проживає разом із батьком та бажає з ним проживати. Батько приділяє їй належну увагу щодо виховання та утримання. Зазначала, що у неї склалися хороші стосунки із співмешканкою батька ОСОБА_5 та з іншими членами родини. Батько не перешкоджає їй у спілкуванні з матір`ю, яка також приділяє їй увагу, а саме купує одяг, цікавиться її здоров`ям та навчанням.
Згідно з висновком Служби у справах дітей Луцької міської ради від 06 січня 2022 року № 3 "Про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4" дитина, за усною домовленістю між батьками залишилася проживати з матір`ю, але у грудні 2019 року за власним бажанням перейшла до батька. Малолітня ОСОБА_4 підтвердила, що бажає проживати разом із батьком, мати дитини не заперечує щодо цього.
Зважаючи на зазначене, а також те, що дитині створено належні умови для проживання, навчання та розвитку, Служба у справах дітей Луцької міської ради вважала за доцільне визначити місце проживання дитини разом із батьком ОСОБА_1 .
Згідно із заявою відповідача ОСОБА_2 від 06 січня 2022 року, поданою до Служби у справах дітей Луцької міської ради, вона не заперечує щоб дитина проживала разом із батьком ОСОБА_1 .
Зазначене відповідачка підтвердила в судовому засіданні та пояснила, що між нею та позивачем була така домовленість. ОСОБА_2 не заперечувала того факту, що дочка повністю перебуває на утриманні позивача ОСОБА_1 .
За клопотанням сторони відповідачки судом витребувано та оглянуто у судовому засіданні кримінальну справу № 161/6878/15-к (провадження
№ 1-кп/161/344/15) за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України. У зазначеній справі обвинувальний акт було направлено до суду у зв`язку з нанесенням ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_2 . Кримінальне провадження закрито у зв`язку з відмовою ОСОБА_2 від обвинувачення.
Згідно з матеріалами справи № 161/6306/19 (провадження № 3/161/1986/19) постановою Волинського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) щодо ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 1статті 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 лютого 2020 року у справі про адміністративне правопорушення № 161/20493/19 (провадження № 3/161/13/20), провадження у справі стосовно притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 183-2 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.