Постанова
Іменем України
07 червня 2023 року
м. Київ
справа № 1326/5878/2012
провадження № 61-334св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Відкрите акціонерне товариство "Завод "Львівсільмаш", ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,
треті особи: виконавчий комітет Львівської міської ради, наглядова рада з питань розподілу і утримання житла у гуртожитках та використання гуртожитків і прибудинкових територій при виконавчому комітеті Львівської міської ради, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Титан", регіональне відділення Фонду державного майна у Львівській області, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду
м. Львова від 01 листопада 2021 року у складі судді Ванівського Ю. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відкритого акціонерного товариства "Завод "Львівсільмаш" (далі -
ВАТ "Завод "Львівсільмаш"), ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: виконавчий комітет Львівської міської ради, наглядова рада з питань розподілу і утримання житла у гуртожитках та використання гуртожитків і прибудинкових територій при виконавчому комітеті Львівської міської ради, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Титан" (далі -
ОСББ "Титан"), регіональне відділення Фонду державного майна у Львівській області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання ордерів недійсними, виселення з кімнати, зобов`язання не чинити перешкод у користуванні кімнатою та приміщеннями спільного користування, зобов`язання вселити в інше вільне житлове приміщення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що він із 1984 року працює на заводі "Львівсільмаш", в цьому році йому було виділено
ліжко-місце в кімнаті № НОМЕР_3 в гуртожитку заводу на
АДРЕСА_1 . 08 грудня 1999 року йому видано ордер на жилу площу в гуртожитку, який давав йому право на одноособове зайняття кімнати № НОМЕР_3, де він був зареєстрований і проживав до 12 серпня 2002 року. У грудні
2001 року йому було видано ордер на вселення у кімнату АДРЕСА_2, однак, він не зміг у неї вселитись, оскільки в кімнаті проживали інші особи. Одночасно з видачею йому ордеру на кімнату АДРЕСА_2, яка не була вільною, адміністрація заводу видала ОСОБА_2 ордер № 272 від 04 грудня 2001 року на кімнату № НОМЕР_1, до складу якої входила кімната АДРЕСА_3, в якій він проживав. Одержавши ордер, ОСОБА_2 поставив на двері кімнати АДРЕСА_3 а свої замки і не впускав його до цієї кімнати, хоча в ній залишились його речі.
У зв`язку з неможливістю поселення у кімнату АДРЕСА_2, оскільки така не була вільною, адміністрацією заводу було скасовано ордер на вселення в цю кімнату і 17 червня 2003 року йому видано ордер № 347 на кімнату № НОМЕР_2, але ця кімната також виявилась зайнятою.
У подальшому, адміністрацією заводу була запропонована кімната НОМЕР_4, на яку йому видано ордер, однак, це питання не було узгоджене з
ОСББ "Титан" і завод не здійснив заходів щодо фактичного його поселення в кімнату, окрім того, це приміщення не було жилим.
Зазначав, що внаслідок таких дій відповідачів він позбавлений права на житло. Будинок по АДРЕСА_1 з 13 жовтня 2003 року перебуває на балансі ОСББ "Титан", ВАТ "Завод "Львівсільмаш" користується квартирами АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_7, АДРЕСА_8, АДРЕСА_9, АДРЕСА_10, АДРЕСА_11, АДРЕСА_2, АДРЕСА_12, решта квартир приватизовані або у них проживають мешканці згідно виданих ордерів.
В обґрунтування поважності причин пропущення позовної давності ОСОБА_1 посилався на перебування його представника, який є фахівцем у житлових спорах, - адвоката Масляного Ю. А. у м. Києві під час революційних подій, які відбувалися у листопаді - грудні 2004 року в Україні і були пов`язані з президентськими виборами ("Помаранчева революція"). Також просив врахувати, що на розгляді Франківського районного суду
м. Львова перебувала справа, предмет позову якої був аналогічний предмету позову у цій справі, по якій він прийняв рішення не з`явитись в судове засідання без адвоката, розуміючи наслідки такої неявки - залишення позову без розгляду та можливість подання, в подальшому, позову повторно.
Наголошував, що згідний поселитись у будь-яке інше вільне житло за вказаною у позовній заяві адресою.
Враховуючи викладене та з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд:
поновити позовну давність для захисту його порушеного права, оскільки така пропущена з поважних причин;
визнати недійсним ордер № 272, виданий ВАТ "Завод "Львівсільмаш"
04 грудня 2001 року ОСОБА_2 на зайняття жилої площі з двох кімнат на АДРЕСА_13, в частині надання однієї кімнати - житлового приміщення 94-4/11,4 кв. м та приміщень спільного користування;
виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з кімнати № НОМЕР_3 (94-4/11,4 кв. м) на АДРЕСА_1 ;
зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити йому перешкод у користуванні цією кімнатою та приміщеннями спільного користування - коридором 94-1/1,7 кв. м, вбиральнею 94-2/0,9 кв. м, приміщенням
94-3/2,2 кв. м;
визнати недійсним ордер № 347, виданий ВАТ "Завод "Львівсільмаш"
17 червня 2003 року на вселення у кімнату
АДРЕСА_14 ;
зобов`язати ВАТ "Завод "Львівсільмаш" вселити його ( ОСОБА_1 ) в інше вільне житлове приміщення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
У суді першої інстанції справа розглядалась неодноразово.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 31 серпня 2005 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним ордер, виданий ВАТ "Завод "Львівсільмаш" ОСОБА_1, на вселення у кімнату
АДРЕСА_14 .
Визнано недійсним ордер, виданий ВАТ "Завод "Львівсільмаш"
ОСОБА_2, на зайняття кімнати АДРЕСА_15 .
Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виселитися із кімнати
94-4/11,4 кв. м на АДРЕСА_1 і не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні цією кімнатою та приміщеннями спільного користування - коридором 94-1/1,7 кв. м, вбиральнею
94-2/09 кв. м. приміщенням 94-3/2,2 кв. м.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29 травня 2006 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 31 серпня 2005 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 23 вересня
2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 10 лютого 2015 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним ордер № 347, виданий ВАТ "Завод "Львівсільмаш"
17 червня 2003 року ОСОБА_1 на вселення у кімнату
АДРЕСА_14 .
Визнано недійсним ордер № 272, виданий ВАТ "Завод "Львівсільмаш"
04 грудня 2001 року ОСОБА_2, на зайняття жилої площі з 2 кімнат по
АДРЕСА_13, в частині надання жилого приміщення НОМЕР_5
(94-4/11,4 кв. м).
Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виселитися з кімнати НОМЕР_6
(94-4/11,4 кв. м) по АДРЕСА_1 .
Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні кімнатою АДРЕСА_15 та приміщеннями спільного користування коридором
94-1/1,7 кв. м, вбиральнею 94-2/0,9 кв. м, приміщенням 94-3/2,2 кв. м.
В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 серпня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 10 лютого 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 01 листопада
2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (провадження № 6-7445св15).
Рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання недійсним ордеру № 272 від 04 грудня 2001 року та вимог про виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мотивовано тим, що початок перебігу позовної давності за цими вимогами - грудень 2001 року.
Як вказував ОСОБА_1 у заявах по суті спору цьому позову передував аналогічний про визнання ордеру № 272 від 04 грудня 2001 року недійсним (справа № 2-6733/04), проте такий позов 10 грудня 2004 року ухвалою Франківського районного суду м. Львова залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача у судові засідання. Позивач не переконав суд у неможливості з`явитись у судове засідання з метою реалізації свого права на захист порушеного права, використовуючи усі надані законодавцем права та виконуючи обов`язки передбачені нормами ЦПК України (у редакції чинній, на час розгляду спору у грудні 2004 року), а інших причин пропуску строку, які б суд міг визнати поважними позивачем не наведено та доказів суду не надано.
Таким чином, з огляду на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування наслідків пропуску якого просить відповідач, в позові в частині визнання ордеру № 272 від 04 грудня 2001 року та похідних вимог суд першої інстанції відмовив у зв`язку з пропуском позовної давності.
Щодо позовних вимог про визнання ордеру № 347 від 17 червня 2003 року недійсним, то суд першої інстанції відмовив у їхньому задоволенні, оскільки зазначений ордер було анульовано.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Постановою Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 01 листопада 2021 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ВАТ "Завод "Львівсільмаш" не дотримався вимог закону щодо порядку видачі відповідачу ОСОБА_2 ордеру № 272 від 04 грудня 2001 року на вселення у приміщення кімнати № 94, яке частково було зайняте позивачем, чим порушив житлові права позивача. Разом з тим, про порушення свого права видачею відповідачу ОСОБА_2 оспорюваного ордеру позивач ОСОБА_1 довідався у грудні 2001 року, оскільки йому, одночасно з відповідачем, було видано ордер на іншу кімнату в цьому гуртожитку -
АДРЕСА_2, в яку він не вселився.
Суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що цьому спору передував аналогічний спір за позовом ОСОБА_1 про визнання ордеру № 272 від 04 грудня 2001 року недійсним, який ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 10 грудня 2004 року залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання. Зазначена ухвала суду не оскаржувалась позивачем та набрала законної сили, отже, є законними висновки суду щодо підстав залишення позовної заяви без розгляду. Відтак, повторно звернувшись з такою позовною вимогою (про визнання ордеру недійсним) у лютому 2005 року, ОСОБА_1 подав позов із пропуском позовної давності.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивачем пропущено позовну давність, про застосування наслідків спливу якої просив відповідач, тому суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову в частині вимог про визнання недійсним ордеру № 272 від 04 грудня 2001 року за спливом позовної давності, оскільки позивачем не наведено поважних причин пропущення позовної давності.
У частині визнання недійсним ордеру № 347, виданого позивачу 17 червня 2003 року на вселення в кімнату № 97б, та вимоги про зобов`язання
ВАТ "Завод "Львівсільмаш" вселити ОСОБА_1 у будь-яке вільне жиле приміщення по АДРЕСА_1, рішення суду першої інстанції а апеляційному порядку не оскаржувалось, а тому рішення суду першої інстанції на законність і обґрунтованість у цій частині не переглядалось.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2023 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку
ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Франківського районного суду м. Львова від 01 листопада 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення часткове задоволення його позову: визнати недійсним ордер № 272, виданий 04 грудня 2001 року ОСОБА_2 на зайняття жилої площі з двох кімнат на АДРЕСА_13, в частині надання однієї кімнати - житлового приміщення 94-4/11,4 кв. м та приміщень спільного користування; виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з кімнати № НОМЕР_3 (94-4/11,4 кв. м) на
АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити йому перешкод у користуванні цією кімнатою та приміщеннями спільного користування - коридором 94-1/1,7 кв. м, вбиральнею 94-2/0,9 кв. м, приміщенням 94-3/2,2 кв. м.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 липня
2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі
№ 760/13113/14-ц, від 29 вересня 2020 року у справі № 648/533/16-ц,
від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, від 12 серпня 2021 року у справі № 240/2395/21,
від 08 грудня 2021 року у справі № 569/5435/16-ц (пункт 1 частини другої
статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що після повернення справи на новий розгляд 07 жовтня 2015 року позивач подав до суду заяву про поновлення позовної давності, пропущеної з поважних причин. У цій заяві він зазначав, що залишення без розгляду його попереднього позову внаслідок його неявки в судове засідання була спричинена поважними причинами - революційними подіями, які відбувались у листопаді-грудні 2004 року в Україні загалом та у
м. Львові, зокрема, і були пов`язані з президентськими виборами та спротивом громадського суспільства проти фальсифікації результатів виборів. Після нормалізації ситуації в Україні та повернення його адвоката до його професійної діяльності в лютому 2005 року через незначний проміжок часу після залишення без розгляду його попереднього позову ним повторно був поданий цей позов.
Заявник вказує, що про порушення свого права він дізнався з 29 березня
2004 року - дати прийняття ухвали апеляційного суду Львівської області, якою було скасовано рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 грудня 2003 року у справі № 2-6733/04 та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції; припинив проживати у кімнаті № 94 12 серпня 2002 року - з дня, коли ОСОБА_2 припинив його допускати до користування займаним ним житлом (кімнатою № 94); з 09 лютого по 29 травня 2006 року відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали позивачу доступ до кімнати № НОМЕР_3, виселились з цієї кімнати та звільнили її разом зі своїм майном, проте з
29 травня 2006 року відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знову стали недопускати його до квартири, змінили замки на дверях а тому, вважає, що у цьому випадку з 29 травня 2006 року почався відлік нового трирічного строку позовної давності.
Окрім того, при вирішенні цієї справи судами було допущено надмірно довгу тривалість судового розгляду, яка тривала у цій справі 17 років, що призвело до порушення права позивача на розгляд його позову в розумні строки, гарантованого статтею 6 Конвенції з прав людини про захист прав людини і основоположних свобод, про що неодноразово було зазначено у своїх рішеннях Європейським Судом з прав людини. Надмірно довга тривалість розгляду судами попередньої аналогічної справи у 2002 -2004 роках призвела до виникнення ситуації, що суд при вирішенні його позову у цій справі розглядав питання пропуску позовної давності, а не обґрунтованості позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі. Витребувано із Франківського районного суду
м. Львова справу № 1326/5878/2012.
У квітні 2023 року матеріали справи надійшли до суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_4, поданий представником - ОСОБА_6, на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому він просив вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Фактичні обставини, встановлені судом
Наказом департаменту житлового господарства виконавчого комітету Львівської міської ради № 50д від 23 липня 1996 року затверджено висновок міжвідомчої комісії Залізничного району м. Львова про технічну можливість використання правої частини будинку по АДРЕСА_1, як гуртожиток для проживання сімей.
ОСОБА_1 з 1984 року працює на ВАТ "Завод "Львівсільмаш".