Постанова
Іменем України
07 червня 2023 року
м. Київ
справа № 2-5466/11
провадження № 61-3190св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт", яке є правонаступником Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 21 січня
2021 року у складі колегії суддів: Князюка О. В., Заїкіна А. П.,
Погорєлової С. О., та ухвалу Одеського апеляційного суду від 21 січня
2021 року у складі суддів: Князюка О. В., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2011 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") в особі Одеської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого, на підставі ухвали Апеляційного суду Одеської області від 28 серпня 2018 року, є Товариство
з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (далі -
ТОВ "ФК "Форінт") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовну заяву мотивовано тим, що між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"
та ОСОБА_1 05 червня 2006 року укладено генеральну кредитну угоду № 010/03-4/06-377. В рамках вказаної генеральної кредитної угоди між
ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 додатково укладено кредитні договори від 12 липня 2006 року № 014/03-4/06-488, від 12 лютого 2007 року № 014/2-0-1/07-044, від 22 червня 2007 року № 014/15-79/07-342
та від 28 грудня 2007 року № 014/2-0-1/07-700.
ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" зазначало, що на забезпечення виконання позичальником зобов`язань за зазначеними кредитними договорами
13 липня 2006 року ОСОБА_1 передав банку в іпотеку житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами
АДРЕСА_1, про що між сторонами було укладено договір іпотеки.
Проте зобов`язання за кредитними договорами ОСОБА_1 належним чином не виконувались, внаслідок чого утворилась заборгованість
за кредитними договорами від 12 липня 2006 року № 014/03-4/06-488,
від 12 лютого 2007 року № 014/2-0-1/07-044, від 22 червня 2007 року
№ 014/15-79/07-342 та від 28 грудня 2007 року № 014/2-0-1/07-700 складала 642 294,17 доларів США, що еквівалентно 5 133 857,29 грн.
Зокрема загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитними договорами:
від 12 липня 2006 року № 014/03-4/06-488 становила 202 641,98 доларів США, що еквівалентно 1 619 717,35 грн, яка складалася із: заборгованості
за кредитом у розмірі 1 248 185,04 грн; заборгованості за відсотками - 265 916,54 грн; 105 912,77 грн - пені за порушення строків сплати кредиту
та відсотків;
від 12 лютого 2007 року № 014/2-0-1/07-044 - 141 214,22 доларів США,
що еквівалентно 1 128 725,25 грн, яка складалася із: заборгованості
за кредитом у розмірі 848 562,62 грн; заборгованості за відсотками - 195 454,35 грн; 84 708,28 грн - пені за порушення строків сплати кредиту
та відсотків;
від 22 червня 2007 року № 014/15-79/07-342 становила 188 952,21 доларів США, що еквівалентно 1 510 294,98 грн, яка складалася із: заборгованості
за кредитом у розмірі 1 147 135,62 грн; заборгованості за відсотками - 264 489,97 грн; 98 669,40 грн - пені за порушення строків сплати кредиту
та відсотків;
від 28 грудня 2007 року № 014/2-0-1/07-700 - 109 485,76 доларів США,
що еквівалентно 875 119,71 грн, яка складалася із: заборгованості
за кредитом у розмірі 665 585,42 грн; заборгованості за відсотками - 150 862,04 грн; 58 672,25 грн - пені за порушення строків сплати кредиту
та відсотків.
Ураховуючи зазначене та уточнення позовних вимог, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") в особі Одеської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ТОВ "ФК "Форінт", просило суд:
стягнути із ОСОБА_1 5 133 857,29 грн у рахунок виниклої заборгованості за кредитними договорами;
звернути стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок із господарчими будівлями та спорудами
АДРЕСА_1, шляхом його реалізації на публічних торгах.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2016 року позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції
ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ТОВ "ФК "Форінт", задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ТОВ "ФК "Форінт", 2 710 579,29 грн та судовий збір у розмірі 1 820,00 грн, а усього 2 712 399,29 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю банком свого позову та наявністю передбачених статтями 526, 1050, 1054 ЦК України підстав для стягнення заборгованості за кредитними договорами, оскільки боржник - ОСОБА_1 не виконував належним чином взятих на себе зобов`язань
за кредитними договорами, що призвело до утворення заборгованості.
При цьому, визначаючи суму заборгованості за кредитними договорами, суд першої інстанції враховував те, що відповідачем повернуто банку 2 423 278,00 грн.
Разом із цим, на думку суду першої інстанції, позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягають задоволенню оскільки одночасне стягнення суми боргу із відповідача та звернення стягнення
на предмет іпотеки у рахунок погашення боргу призведе до стягнення
на користь кредитора однієї і тієї ж суми двічі. За такої ситуації відбувається фактичне подвоєння суми заборгованості, яка належить до виплати кредиторові.
Короткий зміст заяви про відмову від частини позовних вимог
У вересні 2020 року ТОВ "ФК "Форінт" звернулося до суду апеляційної інстанції із заявою про відмову від частини позовних вимог.
Заяву мотивовано тим, що 13 березня 2020 року Львівським науково- дослідним інститутом судових експертиз, на виконання ухвали апеляційного суду Одеської області від 22 грудня 2018 року, підготовлено висновок експерта № 634 за результатами проведення судово-економічної експертизи у матеріалах справи № 2-5466/11, в якому судовим експертом проведено дослідження первинних бухгалтерських документів та встановлено розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ "ФК "Форінт".
ТОВ "ФК "Форінт" зазначало, що товариство погоджувалося із висновками судового експерта і вважало за необхідне відмовитися від частини позовних вимог, що не були підтверджені таким висновком, зокрема:
за кредитним договором від 12 липня 2006 року № 014/03-4/06-488 від вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 365,46 доларів США, що еквівалентно 2 920,02 грн, а також пені за порушення сплати кредиту та відсотків - 105 912,77 грн;
від 12 лютого 2007 року № 014/2-0-1/07-044 від вимог про стягнення заборгованості за відсотками - 361,82 доларів США, що еквівалентно 2 890,94 грн, а також пені за порушення сплати кредиту та відсотків - 84 708,28 грн;
від 22 червня 2007 року № 014/15-79/07-342 вимог про стягнення пені
за порушення сплати кредиту та відсотків - 98 669,40 грн;
від 28 грудня 2007 року № 014/2-0-1/07-700 вимог про стягнення пені
за порушення сплати кредиту та відсотків - 58 672,25 грн.
Разом із цим заявник посилався на те, що у тих випадках, коли судовим експертом було встановлено заборгованість ОСОБА_1 перед банком
за кредитними договорами у більшому розмірі, ніж заявлено позивачем у суді першої інстанції, такі вимоги залишаються незмінними, оскільки збільшення позовних вимог на стадії розгляду справи в суді апеляційної інстанції
не допускається.
Також, оскільки в суді першої інстанції позивачем заявлялися вимоги про стягнення заборгованості за кредитними договорами в українській гривні
за курсом Національного банку України станом на 10 серпня 2012 року (7,9930 грн за 1 долар США) розмір заборгованості, з урахуванням висновку судової експертизи, позивачем визначається за тим самим курсом Національного банку України - 7,9930 грн за 1 долар США.
Ураховуючи зазначене, ТОВ "ФК "Форінт" просило прийняти відмову від зазначеної частини позовних вимог та стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитними договорами, зокрема:
від 12 липня 2006 року № 014/03-4/06-488 у розмірі 1 511 181,56 грн,
що складається із заборгованості за тілом - 1 248 185,04 грн, заборгованості за тілом - 1 248 185,04 грн та заборгованості за відсотками - 262 966,52 грн;
від 12 лютого 2007 року № 014/2-0-1/07-044 - 1 041 126,036 грн,
що складається із заборгованості за тілом кредиту - 848 562,62 грн
та заборгованості за відсотками - 192 563,41 грн;
від 22 червня 2007 року № 014/15-79/07-342 - 1 411 625,59 грн,
що складається із заборгованості за тілом кредиту - 1 147 135,62 грн
та заборгованості за відсотками - 264 489,97 грн;
від 28 грудня 2007 року № 014/2-0-1/07-700 - 816 447,46 грн, що складаються із заборгованості за тілом кредиту - 655 585,42 грн та заборгованості
за відсотками - 150 862,04 грн, а всього стягнути 4 780 380,64 грн.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 січня 2021 року заяву
ТОВ "ФК "Форінт" задоволено.
Прийнято відмову ТОВ "ФК "Форінт" від частини позовних вимог.
Визнано нечинним рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2016 року в частині позовних вимог про стягнення заборгованості, а саме:
за кредитним договором від 12 липня 2006 року № 014/03-4/06-488 про стягнення відсотків за користування кредитними коштами у розмірі
365,46 доларів США (еквівалент в українські гривні станом на 10 серпня
2012 року (курс 7,99 грн за 1 долар США) - 2 920,02 грн), пені за порушення сплати кредиту та відсотків у розмірі 105 912,77 грн;
за кредитним договором від 12 лютого 2007 року № 014/2-0-1/07-044 вимог про стягнення заборгованості за відсотками - 361,82 доларів США (еквівалент в гривні станом на 10 серпня 2012 року (курс 7,99 грн за 1 долар США) - 2 890,94 грн), пені за порушення сплати кредиту та відсотків -
84 708,28 грн;
за кредитним договором від 22 червня 2007 року № 014/15-79/07-342 про стягнення пені за порушення сплати кредиту та відсотків у розмірі
98 669,40 грн;
за кредитним договором від 28 грудня 2007 року № 014/2-0-1/07/700 про стягнення пені за порушення сплати кредиту та відсотків у розмірі -
58 672,25 грн.
Закрито провадження у вказаній частині у справі за позовом
ТОВ "ФК "Форінт" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за кредитними договорами та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач
не позбавлений процесуального права на будь-якій стадії судового провадження відмовитися від позову повністю або від частини позовних вимог, чим і скористалось ТОВ "ФК "Форінт".
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 21 січня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Форінт" задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2016 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позовну заяву ТОВ "ФК "Форінт" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Форінт" заборгованість
за кредитними договорами:
від 12 липня 2006 року № 014/03-4/06-488 у розмірі 1 511 181,56 грн,
що складається із заборгованості за тілом - 1 248 185,04 грн, заборгованості за тілом - 1 248 185,04 грн та заборгованості за відсотками - 262 966,52 грн;
від 12 лютого 2007 року № 014/2-0-1/07-044 - 1 041 126,036 грн,
що складається із заборгованості за тілом кредиту - 848 562,62 грн
та заборгованості за відсотками - 192 563,41 грн;
від 22 червня 2007 року № 014/15-79/07-342 - 1 411 625,59 грн,
що складається із заборгованості за тілом кредиту - 1 147 135,62 грн
та заборгованості за відсотками - 264 489,97 грн;
від 28 грудня 2007 року № 014/2-0-1/07-700 - 816 447,46 грн, що складаються із заборгованості за тілом кредиту - 655 585,42 грн та заборгованості
за відсотками - 150 862,04 грн, а всього стягнуто 4 780 380,64 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність банком свого позову та наявністю передбачених статтями 526, 1050, 1054 ЦК України підстав для стягнення заборгованості за кредитними договорами, оскільки боржник - ОСОБА_1 не виконував належним чином взятих на себе зобов`язань
за кредитними договорами, що призвело до утворення заборгованості.
При цьому суд апеляційної інстанції не погодився із висновком суду першої інстанції в частині розміру кредитної заборгованості.
Визначаючи розмір кредитної заборгованості судом апеляційної інстанції було враховано висновок експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 13 березня 2020 року № 6344.
Також суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягають задоволенню, оскільки одночасне стягнення суми боргу із відповідача та звернення стягнення
на предмет іпотеки, у рахунок погашення боргу призведе до стягнення
на користь кредитора однієї і тієї ж суми двічі. За такої ситуації відбувається фактичне подвоєння суми заборгованості, яка належить до виплати кредиторові.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у березні 2021 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, просить скасувати оскаржувані судові рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права.
На думку представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, висновки експерта
та інші письмові докази, які було подано до суду апеляційної інстанції
та на підставі яких суд апеляційної інстанції встановлював обставини,
що мають значення для справи, встановлено з посиланням на докази, які було одержано з порушенням встановленого законом порядку, тобто
на підставі недопустимих доказів.
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин
не подавалися до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції повинен враховувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, суд апеляційної інстанції зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначає, що позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції було заявлено одну позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором
у загальній сумі 4 248 358,92 грн, яку було збільшено до 5 133 857,29 грн.
Посилаючись на пункт 2 частини другої статті 49 ЦПК України, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, вважає, що зменшення або збільшення розміру позовних вимог під час апеляційного провадження є неможливим
і законом не передбачено, тому задовольняючи заяву щодо відмови
від частини позовних вимог, судом апеляційної інстанції порушено вимоги статті 49 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із Київського районного суду м. Одеси.
У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ "ФК "Форітон"
на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення
є законними та обґрунтованими, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, про встановлений обставин, що мають значення для справи на підставі недопустимих доказів
є необґрунтованими, виходячи з наступного.
ТОВ "ФК "Форітон" зазначає, що суд апеляційної інстанції, з метою встановлення дійсних обставин справи, визначив за необхідне призначення і проведений повторної судово-економічної експертизи та прийняв до уваги як доказ відповідний висновок експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. В процесуальному законі відсутні будь-які обмеження щодо призначення судової експертизи в суді апеляційної інстанції. Про достатність доказів, суд приймає самостійне рішення за своїм внутрішнім переконанням. Письмові докази, що залучались ТОВ "ФК "Форінт" на стадії апеляційного провадження, надавались товариством на вимогу експерта і не потребували обґрунтування їх ненадання до суду першої інстанції.
Разом із цим ТОВ "ФК "Форітон" вважає помилковими доводи касаційної скарги про те, що товариство, подавши заяву до суду апеляційної інстанції про відмову від частини позовних вимог, фактично зменшило свої позовні вимоги, що не передбачено законом під час апеляційного розгляду, оскільки відмова від частини позовних вимог не порушила права відповідача. Відмова ТОВ "ФК "Форітон" від штрафних санкцій та непідтверджених експертом нарахованих відсотків дозволила зменшити відповідальність позичальника перед кредитором. У будь-якому випадку, будь-то зменшення позовних вимог або відмова від частини позовних вимог, не впливають на суть ухваленого рішення та розмір стягненої суми.
У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2021 року клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про зупинення виконання судового рішення задоволено. Зупинено виконання постанови Одеського апеляційного суду
від 21 січня 2021 року до закінчення касаційного провадження.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 березня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2023 року справу призначено
до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 червня 2006 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 укладено генеральну кредитну угоду № 010/03-4/06-377.
В рамках генеральної кредитної угоди від 05 червня 2006 року між
ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 12 липня 2006 року укладено кредитний договір № 014/03-4/06-488, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 195 000,00 доларів США.
13 липня 2006 року в рахунок забезпечення виконання умов кредитного договору укладено договір іпотеки між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"
та ОСОБА_1, відповідно до умов якого останній передав банку в іпотеку житловий будинок із господарчими будівлями та спорудами
АДРЕСА_1 . Сторони договору визначили вартість предмета іпотеки у розмірі 2 612 057,00 грн.
12 лютого 2007 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/2-0-1/07-044, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 129 000,00 доларів США.
22 червня 2007 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/15-79/07-342, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 160 200,00 доларів США.
28 грудня 2007 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/2-0-1/07-700, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 90 000,00 доларів США.
Згідно висновку експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 13 березня 2020 року № 6344 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ТОВ "ФК "Форінт за кредитними договорами:
від 12 липня 2006 року № 014/03-4/06-488 та додатковим угодам до них,
з врахуванням здійснення ним виплат по квитанціям складає:
станом на 10 серпня 2012 року, 189 045,32 доларів США, а саме: за тілом кредиту - 156 179,24 доларів США; за відсотками - 32 866,08 доларів США;
станом на 19 лютого 2014 року - 218 094,80 доларів США, а саме: за тілом кредиту - 156 179,24 доларів США; за відсотками - 61 915,56 доларів США;
станом на 09 червня 2017 року - 280 879,16 доларів США, а саме: за тілом кредиту - 156 179,24 доларів США; за відсотками -124 699,92 доларів США.