Постанова
Іменем України
24 травня 2023 року
м. Київ
справа № 296/7717/21
провадження № 61-7974св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Олійник А. С.
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Шарнопільський В`ячеслав Леонідович, на постанову Житомирського апеляційного суду від 18 липня 2022 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Галацевич О. М., Григорусь Н. Й.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 24 лютого 2021 року у розмірі 1 404 000,00 грн та про визнання недійсним договору дарування садового будинку і земельної ділянки, укладеного 21 квітня 2021 року між ОСОБА_2 та його матір`ю ОСОБА_3, припинення його державної реєстрації.
На обґрунтування позову посилався на те, що договір позики оформлений шляхом складання розписки. На письмову вимогу про повернення боргу від 24 липня 2021 року, за якою строк повернення боргу спливав 24 серпня 2021 року, відповідач позику та відсотки за користування нею не повернув. З метою уникнення відповідальності за невиконання умов договору позики ОСОБА_2 21 квітня 2021 року подарував матері ОСОБА_3 належне йому нерухоме майно (садовий будинок та земельну ділянку), такий правочин є фіктивним.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 22 лютого 2022 року позов задоволено частково.
Стягнено із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1 404 000,00 грн.
Визнано недійсним договір дарування садового будинку та земельної ділянки з кадастровим номером 1822083200:01:000:0827, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, за адресою: садівницьке товариство "Транспортник" (далі - СТ "Транспортник"), Оліївська сільська рада, Житомирський район, Житомирська області, що укладений 21 квітня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Слюсар Л. А. та зареєстрований у реєстрі за № 43.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами укладений договір, за яким ОСОБА_2 отримав у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 40 000,00 дол. США у платне строкове користування та не повернув, а тому вимоги про стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також підлягають задоволенню вимоги про визнання недійсним договору дарування, оскільки відчуження спірного майна свідчить про дійсні наміри ОСОБА_2 уникнути відповідальності за взятими на себе зобов`язаннями.
Водночас суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для припинення права власності на спірне майно у зв`язку із неправильно обраним способом захисту порушених прав.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 18 липня 2022 року рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 22 лютого 2022 року в частині задоволення позову про визнання договору дарування недійсним скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 була обізнана про боргові зобов`язання сина і уклала договір дарування умисно, для виду, без наміру створити реальні наслідки.
Договір дарування був укладений за три місяці до пред`явлення ОСОБА_4 вимоги до ОСОБА_2 про повернення боргу.
Суд першої інстанції не дотримався правил оцінки доказів, визначених статтею 89 ЦПК України, та зробив неправильний висновок про фіктивність договору дарування. Відчуження ОСОБА_2 іншого нерухомого майна жодним чином не підтверджує умисел ОСОБА_3 на укладення фіктивного договору.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У серпні 2022 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Шарнопільський В. Л., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції в частині вирішення вимог про визнання недійсним договору дарування житлового будинку скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції в цій частині.
На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанцій не врахував, що ОСОБА_2 здійснив відчуження спірного нерухомого майна після виникнення боргу перед позивачем, що фактично підтверджує вчинення ним недобросовісних дій задля неповернення боргу та уникнення стягнення такого боргу за рахунок майна відповідача.
Спірний будинок та земельна ділянка були відчужені ОСОБА_2 на користь близького родича на підставі безоплатного договору - договору дарування.
Після відчуження спірного майна у ОСОБА_2 відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед позивачем. Тому є всі підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 263/16179/18 та Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17.
У вересні 2022 року ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Шарнопільський В. Л., надіслав додаткові пояснення у справі, в яких зазначив, що у касаційній скарзі, посилаючись на неврахування судом апеляційної інстанції висновку Великої Палата Верховного Суду, помилково вказано неправильний номер справи - 263/16179/18, замість - 369/11268/16-ц.
У вересні 2022 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Павліченко М. С., просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині - без змін.
На обґрунтування відзиву посилається на те, що висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які посилається заявник як на підставу касаційного оскарження, стосуються обставин які не є подібними із обставинами у цій справі.
Зокрема, у зазначених заявником висновках відповідачі відчужили майно після пред`явлення до них вимог про стягнення заборгованості. Водночас у цій справі позивач звернувся до суду значно пізніше (02 вересня 2021 року) ніж було укладено договір дарування між відповідачами (21 квітня 2021 року).
Оспорюваний договір не є фіктивним. Спірний будинок є єдиним місцем проживання та реєстрації ОСОБА_3 .
У жовтні 2022 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_3 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанова суду апеляційної інстанції - без змін.
На обґрунтування відзиву посилається на те, що висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які посилається заявник як на підставу касаційного оскарження, стосуються обставин, які не є подібними із обставинами у цій справі. ОСОБА_3 не була обізнана про боргові зобов`язання сина і уклала договір дарування з наміром створити реальні наслідки для себе і забезпечити себе житлом у старості.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2022 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Шарнопільський В. Л., на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2023 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Суди встановили, що 24 лютого 2021 року ОСОБА_2 дав позивачу розписку про отримання в борг грошей у розмірі 40 000,00 дол. США під 5 % на місяць із сплатою їх кожного місяця з 1 до 3 числа.
24 липня 2021 року позивач звернувся до відповідача із вимогою про повернення коштів та відсотків.
21 квітня 2021 року ОСОБА_2 подарував матері ОСОБА_3 садовий будинок та земельну ділянку, кадастровий номер 1822083200:01:000:0827, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, за адресою: СТ "Транспортник", Оліївська сільська рада, Житомирський район, Житомирська область.
ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та знятий з реєстрації 08 квітня 2021 року. Станом на день звернення до суду із цим запитом він не мав зареєстрованого місця проживання.
ОСОБА_3 має зареєстроване місце проживання у спірному садовому будинку з 14 липня 2021 року.
Керівництво садового кооперативу, де розташований спірні садовий будинок та земельна ділянка, на звернення адвоката повідомило про те, що ОСОБА_2 став членом садового товариства 11 квітня 2009 року. У 2010 році приватизував земельну ділянку. З 2006 року в цьому будинку проживає ОСОБА_3
30 квітня 2021 року відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та громадянка ОСОБА_5 як спільні власники продали квартиру АДРЕСА_2 .
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.