ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 922/3737/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Могил С. К., Рогач Л. І.,
секретар судового засідання - Салівонський С. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 (колегія суддів: Слободін М. М., Шутенко І. А., Россолов В. В.) та рішення Господарського суду Харківської області від 17.11.2020 (суддя Кухар Н. М) у справі
за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до відповідачів: 1) Головного управління Держгеокадастру у Харківської області; 2) фізичної особи ОСОБА_1 ; 3) Фермерського господарства "ВЕЕТ" про скасування наказу, визнання недійсними договорів, скасування реєстрації та повернення земельних ділянок,
за участю представників:
Офісу Генерального прокурора - Підяш О. С.,
відповідача-2, 3 - ОСОБА_2,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру), фізичної особи ОСОБА_1, фермерського господарства "ВЕЕТ" (далі - ФГ "ВЕЕТ"), в якій просив:
- визнати незаконним наказ ГУ Держгеокадастру від 11.11.2014 № 2989-СГ в частині надання ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства, строком на 49 років, земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів Рябоконівської сільської ради на території Краснокутського району Харківської області, загальною площею 38,0357 га, кадастровий номер 6323586200:03:001:0595;
- визнати недійсним договір від 11.12.2014 оренди землі площею 38,0357 га, кадастровий номер 6323586200:03:001:0595;
- скасувати державну реєстрацію вищевказаного договору;
- зобов`язати ФГ "ВЕЕТ" повернути у відання держави в особі ГУ Держгеокадастру земельну ділянку.
2. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що ОСОБА_1, звертаючись до Головного управління Держземагенства в Харківській області (далі - ГУ Держземагенства) із заявою про надання йому в оренду земельних ділянок загальною площею 38,0357 га без проходження процедури земельних торгів, приховав інформацію, що є власником та керівником сільськогосподарських підприємств, у т.ч. фермерських господарств, видами діяльності яких є вирощування сільськогосподарських культур, та які уже використовуються.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. Дергачівською місцевою прокуратурою Харківської області в ході вивчення стану законності надання у власність та користування, а також використання земель, виявлені факти порушення інтересів держави ГУ Держземагенства, що полягають у прийнятті незаконного наказу про передачу земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства, а також укладення договору оренди землі сільськогосподарського призначення з огляду на наступне.
4. Так, відповідно до пункту 1 наказу ГУ Держземагенства (на теперішній час - Держгеокадастр) у від 11.11.2014 № 2989-СГ громадянину ОСОБА_1 надано в оренду для ведення фермерського господарства, строком на 49 років, земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташовані за межами населених пунктів Рябоконівської сільської ради на території Краснокутського району Харківської області, у тому числі:
- земельна ділянка площею 38,0357 га із кадастровим номером 6323586200:03:001:0595, зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.11.2014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 495645463235).
5. На підставі наказу від 11.11.2014 № 2989-СГ між ГУ Держземагентства та ОСОБА_1 11.12.2014 укладено договір оренди земельної ділянки строком на 49 років, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 05.01.2015 за № 8340617.
6. В подальшому 09.12.2015 між ГУ Держгеокадастру, ОСОБА_1 та ФГ "ВЕЕТ" укладено додаткову угоду відповідно до якої новим орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 6323586200:03:001:0595 загальною площею 38,0357 га виступає ФГ "ВЕЕТ" (код ЄДРПОУ: 38289157), засновником, бенефіціарним власником якого є ОСОБА_1 .
7. Однак, як зазначив прокурор, за результатами проведеного вивчення встановлено, що наказ ГУ Держземагентства від 11.11.2014 № 2989-СГ в частині надання земельної ділянки кадастровий номер 6323586200:03:001:0595 прийнятий з порушенням вимог земельного законодавства (статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство" в редакціях на час виникнення правовідносин), у зв`язку з чим вищевказана земельна ділянка загальною площею 38,0357 га надана в оренду незаконно, оскільки ОСОБА_1 фактично отримав землю не для створення нового фермерського господарства, а для існування наявних, тобто іншої підприємницької діяльності, оскільки він є засновником не одного сільськогосподарського підприємства, а земельні ділянки отримав на поза конкурсній основі, в абсолютно необґрунтованих розмірах.
8. Зокрема, під час вивчення місцевою прокуратурою встановлено, що ОСОБА_1 є засновником ряду інших сільськогосподарських підприємств, які здійснюють свою діяльність тривалий час, а саме: ПСП "Явір" (ЄДРПОУ 30895672), ПП "Колонтаївське АГРО" (ЄДРПОУ 41276897), ПП "Явір АПК" (ЄДРПОУ 39475348), ПСП "Оазис" (ЄДРПОУ 32685259), ПП "Карат-АПК" (ЄДРПОУ 34644020), ПП "КАРАТ-АГРО" (ЄДРПОУ 39337949), ТОВ "КАРАТ-АГРО" (ЄДРПОУ 39358493), ПСП "Світанок" (ЄДРПОУ 30653981), ПП "ЦУКРОВИК-АГРО" (ЄДРПОУ 34643996), СТОВ "ПРОМІНЬ" (ЄДРПОУ 03773205), ТОВ "ВОСХОД-АГРО" (ЄДРПОУ 34573568), СВК "Колонтаївський" (ЄДРПОУ 00706697), СТОВ "КАЧАЛІВСЬКЕ" (ЄДРПОУ 30739621), ПСП "БУРАН" (ЄДРПОУ 34236803), ПП "ЯВІРАГРОЗАПЧАСТИНА" (ЄДРПОУ 39963389), ТОВ Агрофірма "СОЮЗАГРО" (ЄДРПОУ 30142214), ПП "Явір-Хліб" (ЄДРПОУ 40707004), ТОВ "КИГИЧІВСЬКЕ-А-Інвест" (ЄДРПОУ 41688166), СТОВ "Агрофірма "ВОСХОД" (ЄДРПОУ 03779225), ТОВ "Огульчанське ПЛЮС" (ЄДРПОУ 37948175), ФГ "Новоогульчанське" (ЄДРПОУ 40354350).
9. При цьому до моменту відведення ГУ Держзеагенства у користування ОСОБА_1 спірної земельної ділянки площею 38,0357 га, у користуванні підприємств, засновником яких є ОСОБА_1, вже була значна кількість земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та приватної форми власності.
10. Тобто ОСОБА_1, звертаючись до ГУ Держземагентсва із заявою про надання йому в оренду земельної ділянки загальною площею 38,0357 га без проходження процедури земельних торгів, приховав інформацію, що вже є власником та керівником сільськогосподарських підприємств, у тому числі фермерських господарств, видами діяльності яких є вирощування сільськогосподарських культур, та які уже використовують надані їм у користування земельні ділянки.
11. Як зазначає прокурор, ОСОБА_1 при зверненні із заявами про надання в оренду цих земель не підтверджено наявності в нього необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі (найманих працівників, сільськогосподарської техніки тощо).
12. Так, згідно з листом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 15.10.2019 № 7.0-057/2/12297-19 за громадянином ОСОБА_1 сільськогосподарська техніка не обліковується.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
13. Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.11.2020 у задоволенні позову відмовлено.
14. Рішення суду мотивоване тим, що надання ГУ Держземагенства ОСОБА_1 на підставі наказу від 11.11.2014 № 2989-СГ в оренду для ведення фермерського господарства строком на 49 років земельних ділянок та подальша передача їх ФГ "ВЕЕТ" шляхом укладання додаткової угоди до договору оренди, є порушенням вимог статей 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України. Крім того, суд зазначив, що позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації, а також позовні вимоги про повернення у відання держави спірних земельних ділянок є похідними від первісних позовних вимог.
Водночас враховуючи звернення відповідачів із заявами про застосування позовної давності та недоведення прокурором поважності причин, які об`єктивно могли йому завадити дізнатися про порушення державних інтересів та звернутися з відповідним позовом до суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності.
15. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 рішення суду першої інстанції змінено з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
Суд зазначив, що в частині вимоги про визнання недійсним наказу позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру).
Зазначене не відповідає положенням частини 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.
За таких підстав, суд зазначив, що відмова суду у задоволенні позовних вимог в частинні скасування спірного наказу від 11.11.2014 № 2989-СГ з мотивів порушення позовної давності є безпідставною, у задоволенні позову в зазначеній частині слід відмовити з огляду на те, що такі позовні вимоги не є належним способом захисту, а обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що отримання спірних земельних ділянок в оренду з метою ведення фермерського господарства, яке відбулося без проведення земельних торгів, суперечить вимогам статей 124, 134 ЗК України, оскільки на час прийняття спірного наказу від 11.11.2014 № 2989-СГ та укладення договору оренди від 11.12.2014 ФГ "ВЕЕТ" (05.11.2014 - дата реєстрації в ЄДР), одноособовим засновником якого є ОСОБА_1, вже набуло статусу юридичної особи.
Водночас судом відмовлено в задоволенні позову прокурора в частині вимоги про визнання недійсним договору оренди землі та повернення орендованої земельної ділянки у зв`язку з пропуском позовної давності щодо цих вимог.
Суд також відмовив у задоволенні клопотання прокурора про визнання поважними причин пропуску строку давності та його поновлення, оскільки в позовній заяві прокурором не наведено будь-якого обґрунтування пропуску позовної давності та не надано відповідних доказів.
Короткий зміст касаційної скарги
16. Заступник керівника Харківської обласної прокуратури у касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
17. Скарга з посиланням на пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, статей 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а також ухваленням судових рішень без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, щодо застосування зазначених нор у подібних правовідносинах.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
18. ОСОБА_1 у поясненнях на касаційну скаргу просить врахувати позицію Верховного Суду щодо застосування наслідків спливу позовної давності.
Позиція Верховного Суду
Щодо вимоги про визнання незаконним та скасування спірного наказу.
19. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 наголошено, що: "Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20 листопада 2018 року, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови ВП від 27 лютого 2019 року, справа № 761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.
Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.
Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.
У цій справі прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Харківській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області).
Зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.
Подібних висновків, але щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3115/17.
Разом з тим позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (див. пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18)".
20. У справі, яка розглядається, прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру від 11.11.2014 № 2989-СГ в частині надання ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства, строком на 49 років, земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів Рябоконівської сільської ради на території Краснокутського району Харківської області, загальною площею 38,0357 га, кадастровий номер 6323586200:03:001:0595.
21. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру).
22. За таких підстав, ураховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що у задоволенні позову в зазначеній частині слід відмовити з огляду на те, що такі позовні вимоги не є належним способом захисту, а обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 15.02.2023 у справі № 922/1832/19, від 07.03.2023 у справі № 922/3108/19, ухвалених в подібних правовідносинах.
Щодо решти позовних вимог Верховний Суд зазначає таке.
23. Згідно зі статтею 31 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).
24. Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
25. Частиною першою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
26. За змістом статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
27. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
28. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
29. Згідно із частиною другою статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.
30. Стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.
31. Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України також Законом України "Про фермерське господарство", який є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.
32. За змістом статті 8 Закону України "Про фермерське господарство" можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.
33. Відповідно до частини першої статті 5, частини першої статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" (у редакції, чинній на час прийняття спірного наказу) право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
34. Зі змісту положень статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.
35. Таким чином, з урахуванням вимог статей 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство", статей 116, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз.