ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2023 року
м. Київ
Справа № 915/1097/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
Банасько О.О. - головуючий, Білоуса В. В., Пєскова В. Г.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
за участю представників:
Державного підприємства "Миколаївський суднобудівний завод": Царюк В. В.
Державного концерну "Укрборонпром": Гетти Т. М.
Офісу Генерального прокурора України: Косенка Д. В.
Арбітражного керуючого Шалашного Л. О. (особисто)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Миколаївський суднобудівний завод"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2023
у складі колегії суддів: Аленіна О. Ю. (головуючого), Поліщук Л. В., Філінюка І. Г.
та на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 08.02.2022 (в частині визнання грошових вимог Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" до боржника)
у складі судді Ткаченка О. В.
у справі за заявою боржника Державного підприємства "Миколаївський суднобудівний завод"
про банкрутство
Вступ
1. Товариство (підприємство, що виробляє, транспортує і постачає теплову енергію) заявило у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника (підприємства оборонно-промислового комплексу - учасника Державного концерну "Укроборонпром" (далі - ДК "Укроборонпром") на суму заборгованості за постачання теплової енергії в гарячій воді, у тому числі заборгованості, що виникла станом на 01.09.2012.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, визнав вимоги товариства в повному обсязі та відхилив посилання боржника на списання частини заборгованості за актом звіряння взаємних розрахунків згідно з приписами статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" від 06.09.2012 № 5213-VI (далі - Закон № 5213-VI), зазначивши, що наданий боржником акт звіряння взаємних розрахунків всупереч вимог пункту 5 частини другої статті 2 цього Закону не погоджений органом, уповноваженим управляти Товариством та має недоліки і неповноту у змісті, зокрема у ньому не відображено належним чином обсяг і період виникнення заборгованості, відсутнє посилання на правову норму, що передбачає її списання.
3. Боржник оскаржив в касаційному порядку судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині визнання заборгованості на суму 75 553,35 грн, згідно з актом звіряння від 08.01.2012, та стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 2 Закону № 5213-VI в контексті правовідносин цієї справи, коли, за твердженням боржника, на дату підписання сторонами акта звіряння заборгованості, цей акт не підлягав погодженню органом, уповноваженим управляти Товариством в порядку пункту 5 частини другої вказаної норми, оскільки 100 % акцій Товариства було передано державою до статутного фонду національної акціонерної компанії.
4. З урахуванням висновків судів попередніх інстанцій та доводів касаційної скарги Верховний Суд у цій справі вирішив питання:
- повноти судового розгляду грошових вимог кредитора та заперечень боржника проти їх визнання;
- наявності підстав для формування висновку щодо застосування статті 2 Закону № 5213-VI у спірних правовідносинах за встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.
5. Верховний Суд судові рішення попередніх інстанцій скасував та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
6. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2020 відкрито провадження у справі № 915/1097/20 про банкрутство Державного підприємства "Миколаївський суднобудівний завод" (далі - ДП "Миколаївський суднобудівний завод"), введено процедуру розпорядження майном боржника з 25.05.2020 на строк до 170 календарних днів, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Шалашного Л. О.
Короткий зміст і підстави заяви про визнання грошових вимог
7. У листопаді 2020 року Публічне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" (далі - ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль") звернулося до Господарського суду Миколаївської області із заявою про визнання кредиторських вимог до ДП "Миколаївський суднобудівний завод" у загальній сумі 626 637,35 грн.
8. На обґрунтування вимог зазначалося, що між Державним підприємством "Суднобудівний завод імені 61 Комунара" (наразі - ДП "Миколаївський суднобудівний завод") та Державним підприємством "Миколаївська теплоелектроцентраль" (наразі - ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль") було укладено договір № 2439 про постачання теплової енергії в гарячій воді. У зв`язку з неоплатою поставленої заявником у опалювальних періодах з 2008 по 2020 роки теплової енергії у гарячій воді відповідно до умов цього договору у ДП "Миколаївський суднобудівний завод" виникла заборгованість перед кредитором у заявленій сумі.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
9. 01.08.2002 між ДП "Суднобудівний завод імені 61 Комунара", правонаступником якого є ДП "Миколаївський суднобудівний завод", та ДП "Миколаївська теплоелектроцентраль", правонаступником якого є ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль", укладено договір № 2439 про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі - договір).
10. Відповідно до пунктів 9.1, 9.4 договору сторони визначили набуття чинності з дня його підписання та дію до 01.08.2003. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії, про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Від боржника таких заяв не надходило.
11. Згідно з розділом 1 договору, кредитор узяв на себе зобов`язання постачати боржнику теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а боржник зобов`язався оплачувати одержану теплову енергію в терміни, передбачені цим договором.
12. За змістом пункту 5.1 договору облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом.
13. Відповідно до пунктів 6.2, 6.3 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Боржник за 20 днів до початку розрахункового періоду сплачує Кредитору вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.
14. Згідно з пунктом 5.3 договору, споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку № 1 до договору.
15. В опалювальних періодах 2008 - 2020, на виконання умов договору, кредитором постачалася боржнику теплова енергія в гарячій воді з метою теплозабезпечення приміщень за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова, 108 - відповідно до додатку № 1/1 до договору, що підтверджується нарядами на підключення до централізованої системи опалення.
16. Згідно з пунктом 10.3 договору, при виникненні обставин, не обумовлених цим договором, сторони зобов`язані керуватися Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування тепловою енергією, Тимчасовими правилами обліку відпуску і споживання теплової енергії, іншими нормативними документами, що регулюють відносини сторін з приводу теплопостачання.
17. Борг ДП "Миколаївський суднобудівний завод" у загальній сумі 626 637,35 грн є заборгованістю за поставлену заявником у опалювальних періодах з 2008 по 2020 роки теплову енергію у гарячій воді згідно з умовами договору від 01.08.2002 № 2439, а також нарахованих на відповідні суми основного боргу інфляційних втрат, 3% річних та пені та судових витрат, пов`язаних зі стягненням заборгованості в судовому порядку, а саме: сума основного боргу - 315 993,98 грн, 111 317,92 грн інфляційних втрат, 3% річних - 24 257,43 грн та 159 017,25 грн пені, а також сума судових витрат за судовими рішеннями - 16 050,77 грн.
18. Ця заборгованість стягнута рішеннями Господарського суду Миколаївської області у справах № 8/169/09, № 2/52/10, № 5016/2016/2011(4/82), № 5016/3085/2011(17/135), № 5016/1541/2012(1/72), № 915/1030/13, № 915/1629/14, № 915/1700/15, № 915/413/17, № 915/855/18, № 915/2072/19, № 915/783/20, що не заперечується учасниками справи.
19. Наявні матеріали справи свідчать про те, що станом на час звернення ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" із заявою з грошовими вимогами до боржника, зазначені судові рішення про стягнення заборгованості боржником ані у добровільному, ані у примусовому порядку не виконані.
20. ДП "Миколаївський суднобудівний завод" включено до складу ДК "Укроборонпром" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1221 "Про утворення Державного концерну "Укроборонпром" у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.2018 № 849.
21. Згідно з актом № 2439 звіряння взаємних розрахунків між ВАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" та ДП "Миколаївський суднобудівний завод" станом на 01.12.2012 до загальної суми заборгованості 83 806,5 грн включено суми стягнуті на відшкодування сплаченого постачальником державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та судового збору у загальному розмірі 3 040,73 грн.
Короткий зміст судового рішення першої інстанції
22. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.02.2022 визнано грошові вимоги ПАТ Миколаївська теплоелектроцентраль" до ДП "Миколаївський суднобудівний завод" в повному обсязі, у загальній сумі 626 637,35 грн (467 620,1 грн - ІV черга та 159 017,25 грн - VІ черга), а також 4 204,00 грн судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника (І черга).
23. Місцевий господарський суд виходив з того, що заява подана кредитором у визначений законом строк, а вся сума заявлених грошових вимог ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" виникла до відкриття провадження у справі та документально підтверджена, отже є конкурсною і безспірною.
24. Суд відхилив заперечення боржника проти визнання кредиторських вимог на суму 83 806,50 грн через їх списання сторонами на підставі акта звіряння заборгованості від 01.12.2012 № 2439 в порядку, передбаченому статтею 2 Закону № 5213-VI, дійшовши висновку, що цей акт складено не на виконання вимог зазначеного Закону, адже він не містить посилання на відповідну норму та не підписаний всім складом комісії зі списання заборгованості, а лише керівником і бухгалтером з кожної сторони, доказів створення комісії з питань списання заборгованості не надано, до складу заборгованості включено платежі, що не підлягають списанню, а сам акт не погоджений з Фондом державного майна України, як органом, уповноваженим управляти ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль".
Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції
25. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 08.02.2022 (в частині визнання грошових вимог ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль") у справі № 915/1097/20 залишено без змін, а апеляційну скаргу боржника без задоволення.
26. Апеляційний суд повною мірою погодився з висновками першої інстанції про визнання грошових вимог кредитора в повному обсязі, з огляду на належне документальне підтвердження кредитором заявленої суми вимог.
27. Відхиляючи доводи апелянта про те, що заявлені грошові вимоги ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" у сумі 75 553,35 грн підлягають списанню за актом звіряння взаємних розрахунків від 08.11.2012 на підставі приписів статті 2 Закону № 5213-VI апеляційний суд, як і суд першої інстанції, послався на те, що :
- наданий боржником акт звіряння взаємних розрахунків від 01.12.2012 не містить посилання на норму на підставі якої має відбуватися списання заборгованості та всупереч вимогами пункту 5 частини другої статті 2 зазначеного Закону не погоджений органом, уповноваженим управляти ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль";
- у наданому боржником акті звіряння взаємних розрахунків до загальної суми заборгованості 83 806,50 грн безпідставно включено суми державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та судового збору;
- акт звіряння взаємних розрахунків № 2439 складений станом на 01.12.2012, тобто в період коли ВАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" було передано в управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, яке на лист ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" повідомило що ним не погоджувались акти звіряння складені між цим товариством та боржником.
- учасниками справи не подано суду та матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що між ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" та боржником був підписаний інший, оформлений у відповідності до приписів Закону № 5213-VI акт звіряння, зокрема, погоджений органом, уповноваженим управляти підприємством у статутному капіталі якого 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, у цьому випадку Фондом державного майна України.
28. До того ж суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що акт № 2439 складений між ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" та боржником є звичайним актом звіряння взаєморозрахунків, а не актом звіряння заборгованості на підставі якого здійснюється її списання відповідно до спеціального Закону, оскільки у такому акті у порушення приписів пункту 3 частини другої статті 2 Закону № 5213-VI не зазначено обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню, а лише містяться загальні відомості щодо існуючої заборгованості боржника перед кредитором.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
Рух касаційної скарги
29. 29.03.2023 ДП "Миколаївський суднобудівний завод" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 08.02.2022 (в частині визнання грошових вимог ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" до боржника) у справі № 915/1097/20.
30. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 915/1097/20 визначено колегію суддів Верховного Суду: Банасько О. О. (головуючий), Пєсков В. Г., Погребняк В. Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 29.03.2023.
31. Ухвалою Верховного Суду від 03.04.2023 касаційну скаргу залишено без руху з наданням скаржнику строку на усунення її недоліків шляхом надання доказів сплати судового збору.
32. Після усунення недоліків касаційної скарги ухвалою Верховного Суду від 10.04.2023 відкрито касаційне провадження, призначено справу до розгляду на 27.04.2023 та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
33. Ухвалою від 27.04.2023 розгляд касаційної скарги відкладено до 04.05.2023.
34. У зв`язку з перебуванням судді Погребняка В. Я. у відпустці, автоматизованою системою суду для розгляду справи № 915/1097/20 визначено колегію суддів Верховного Суду: Банасько О. О. (головуючий), Білоус В. В., Пєсков В. Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.05.2023.
35. У судовому засіданні 04.05.2022 взяли участь представники скаржника, ДК "Укрборонпром", Офісу Генерального прокурора України та арбітражний керуючий, інші учасники справи явку своїх представників не забезпечили.
36. Заяв від учасників справи щодо неможливості участі у судовому засіданні чи реалізувати свої процесуальні права станом на час розгляду скарги до суду касаційної інстанції не надійшло.
37. Верховний Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
38. Участь представників сторін у судовому засіданні, призначеному на 04.05.2022, обов`язковою не визнавалася.
39. З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявного у судовому засіданні складу учасників.
ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги
40. У касаційній скарзі ДП "Миколаївський суднобудівний завод" просить постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 08.02.2022 у справі № 915/1097/20 скасувати в частині визнання грошових вимог ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" та ухвалити нове рішення, яким грошові вимоги ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" визнати частково у загальній сумі 551 084,00 грн (252 938,20 грн - ІV черга задоволення та 298 145,80 грн - VІ черга).
41. Касант визначив підставою касаційного оскарження пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України та посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування приписів частини другої статті 2 Закону № 5213-VI в контексті правовідносин цієї справи, коли, за твердженням боржника, на дату підписання сторонами акта звіряння заборгованості, цей акт не підлягав погодженню органом, уповноваженим управляти підприємством, що виробляє, транспортує і постачає теплову енергію через передачу державою 100 % акцій такого підприємства до статутного фонду національної акціонерної компанії.
42. На обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження касант стверджує, зокрема, що:
1) ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" безпідставно включило до суми грошових вимог заборгованість у розмірі 75 553,35 грн за період до 01.09.2012, що списана в силу приписів частини другої статті 2 Закону № 5213-VI;
2) Суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи пунктів 1 та 4 частини першої та частини другої статті 2 Закону № 5213-VI, адже визнаючи кредиторські вимоги а повному обсязі не врахували, що:
- за змістом цих норм заборгованість списується саме на підставі акта звіряння сум несплаченої заборгованості, відтак непогодження акта органом, уповноваженим управляти ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" не спростовує факту списання заборгованості;
- 08.11.2012 є днем підписання акта звіряння заборгованості № 2439, отже саме на цю дату має з`ясовуватися структура власності ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль", відтак і вирішуватися питання щодо необхідності погодження цього акта з органом, уповноваженим управляти товариством, як підприємством у статутному капіталі якого 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі;
- висновок суду про відмову у списанні заборгованості через непогодження акта звіряння взаємних розрахунків з Фондом державного майна України не відповідає обставинам справи, адже на дату (08.11.2012) підписання боржником і кредитором акта звіряння 100 % акцій ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" було передано в управління Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України";
- суми державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та судовий збір, що зафіксовані в акті звіряння заборгованості від 08.11.2012 № 2439 відносяться до заборгованості, встановленої рішенням суду, відтак підлягають списанню за змістом пункту першого частини першої статті 2 Закону № 5213-VI;
3) Суди попередніх інстанцій не здійснили належного правового аналізу обґрунтованості вимог кредитора та їх розрахунку з урахуванням обставин справи, доводів і заперечень сторін.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
(арбітражний керуючий)
43. Арбітражний керуючий Шалашний Л. О. у відзиві на касаційну скаргу просить її задовольнити, погоджується з доводами касанта щодо списання спірної заборгованості за фактом підписання сторонами 08.11.2012 акта звіряння № 2439 та про відсутність обов`язку погодити його з Фондом державного майна України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій
44. Стосовно наведених у пункті 5 цієї постанови питань, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, зазначає таке.
45. Предметом касаційного оскарження у цій справі є судові рішення апеляційного та місцевого господарських судів в частині визнаних кредиторських вимог у розмірі 75 553,35 грн заборгованості боржника за поставлену теплову енергію в гарячій воді станом на 01.09.2012, що за твердженням касанта підлягає списанню за приписами статті 2 Закону № 5213-VI.
Щодо реалізації підприємством оборонно-промислового комплексу права на списання заборгованості за постачання теплової енергії в гарячій воді
46. 30.10.2012 набрав чинності Закон № 5213-VI яким визначено комплекс економічних заходів, спрямованих на вирішення питань заборгованості та забезпечення стабільного розвитку державних підприємств оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенних підприємств, які включені до складу ДК "Укроборонпром" (у редакції преамбули на час виникнення спірних правовідносин).
47. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 5213-VI на умовах, визначених цією статтею, підлягає списанню заборгованість підприємств оборонно-промислового комплексу заборгованість підприємств оборонно-промислового комплексу (у тому числі встановлена судовими рішеннями та реструктуризована) за теплову енергію і природний газ та послуги з його транспортування перед підприємствами, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, та суб`єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірніми компаніями (підприємствами), яка обліковувалася станом на 1 вересня 2012 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.
48. У пункті 4 частини першої статті 2 Закону № 5213-VI визначено, що так само підлягає списанню заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями та реструктуризована) з пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам оборонно-промислового комплексу на заборгованість за природний газ та послуги з його транспортування, теплову енергію, електричну енергію та надані послуги з водопостачання та водовідведення станом на 1 вересня 2012 року і не сплачені станом на дату набрання чинності цим Законом.
49. Таким чином законодавець встановив імперативний припис за змістом якого праву підприємства оборонно-промислового комплексу на списання заборгованості за електричну енергію та з нарахованих на таку заборгованість пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції) кореспондує обов`язок визначених у статті 2 Закону № 5213-VI суб`єктів господарювання, зокрема тих які здійснюють постачання електричної енергії за регульованим тарифом, списати таку заборгованість в силу приписів цього Закону та в порядку передбаченому ним.
50. При цьому правомочностей таких суб`єктів відмовити у реалізації права на списання відповідної заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу чи підстав для такої відмови Закон № 5213-VI не передбачає.
51. Отже списання (прощення) боргів підприємств оборонно-промислового комплексу перелічених у частині першої статті 2 Закону № 5213-VI відбувається саме в силу приписів закону та в порядку передбаченому частиною другою цієї норми.
52. Частиною другою статті 2 Закону № 5213-VI передбачено, що списання заборгованості (у тому числі з пені, штрафних та фінансових санкцій) відповідно до цієї статті здійснюється підприємствам оборонно-промислового комплексу відповідними суб`єктами господарювання, які здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, оптовим постачальником електричної енергії, підприємствами, що виробляють електричну енергію, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та її дочірніми компаніями (підприємствами), а також суб`єктами господарювання, які постачають теплову енергію, надають послуги з водопостачання та водовідведення (далі - учасники процедури списання), у такому порядку:
1) обсяг заборгованості (у тому числі реструктуризованої) визначається з урахуванням вимог законодавства з питань інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків і списується учасниками процедури списання у сумах, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників, враховуючи у тому числі суми пені, штрафних санкцій, 3 відсотки річних та індекс інфляції на дату списання;
2) для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов`язково входять керівник підприємства як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів;
3) списання заборгованості проводиться на підставі взаємно погоджених актів звіряння учасників процедури списання, в яких зазначаються обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню;
4) датою списання заборгованості є дата підписання взаємно погоджених актів звіряння учасниками процедури списання;
5) у разі якщо у статутному капіталі підприємства - учасника процедури списання 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, взаємно погоджений акт погоджується органом, уповноваженим управляти таким підприємством.
53. Системне тлумачення частини другої статті 2 Закону Закону № 5213-VI приводить до висновку про те, що законодавець виокремив дві групи умов для списання заборгованості: обов`язкові (визначені в пунктах 1-4 цієї частини) та факультативну (визначену в пункті 5 цієї частини).
54. Отже, за загальним правилом розмір заборгованості підприємства оборонно-промислового комплексу за природний газ, електричну та теплову енергію, водопостачання та водовідведення та нарахованої на таку заборгованість пені, штрафних та фінансових санкцій (3 відсотки річних та індекс інфляції) узгоджується між двома контрагентами - учасниками процедури списання заборгованості, відтак борг має бути списаний цими учасниками на підставі актів звіряння за умови:
- виникнення такої заборгованості станом на 01.09.2012 та її несплати на дату набрання чинності Законом № 5213-VI перед постачальником/спеціальним суб`єктом господарювання, визначеним цим Законом;
- визначення обсягів такої заборгованості за правилами інвентаризації та бухгалтерського обліку спеціально створеними комісіями і оформлення актом звіряння сум несплаченої заборгованості в якому зазначаються обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню;
- взаємного погодження актів звіряння заборгованості учасниками процедури списання.